«Все хороше затьмарило велике горе...»

Наталія ІЗРАЗЦОВА, директор регіональної телерадіокомпанії:

— До хорошого можу віднести зміну влади в країні. Банда пішла, відповзаючи, зализуючи рани і сподіваючись пристосуватися, «відмазатись», з часом повернутися... Але все ж таки — це ковток свіжого повітря, яким ми, виявляється, і не дихали. Кам’яні очі, що роками брешуть з екрана, змінилися на перелякані. З’явилися нові обличчя на екрані — з розумними очима, з правильною мовою, які не брешуть! З усіх політиків викликає захоплення Андрій Парубій. Погане: мій край ганебно спить, і навіть Верігіна (голова обласної організації ВО «Батьківщина» Ірина Верігіна. — Авт.) виявляється подружкою Королевської. Замість луганських спецкорів на центральні канали інформацію про «тітушок», найнятих обласною владою, передає блогер; недоречність опереткової Юлії Тимошенко на святому Майдані; Допо-Гепська загроза для сходу і півдня; зомбовані російським ТБ росіяни і кримчани.

Світлана ТАЛАН, письменниця:

— У мене, як у жінки і матері, все хороше затьмарило велике горе — загибель безневинних, беззбройних демонстрантів у Києві.

Хороше те, що смерть людей не була марною: з’явилася надія на краще майбутнє,  на яке заслуговує український народ. Якщо говорити про роботу, то нещодавно вийшла нова (п’ята) моя книжка, і незабаром я їду в авторський тур містами України. Також закінчила роботу над історичним романом, родинною сагою про колективізацію і Голодомор в Луганській області.

Олена ГРІНЬКО, директор Палацу культури:

— Можна було б багато розповісти про мистецтво, наших артистів, плани, ювілей ПК... але в умовах подій, що відбуваються, виходить, що ми танцюємо на кістках! Якщо почати говорити про те добре, що було, то душа розірветься від горя і болю. Це неправильно! Я не можу нині про це говорити. У нашій мирній країні загинули люди! Тому зараз говорити про наш палац — це святотатство, це буде непорядно і недоречно. Я навіть хотіла видалити зі своєї сторінки у «Фейсбук» статті про наші досягнення... тому що це важко, дуже боляче...

Віктор КУРЯЧИЙ, лікар-педіатр першої категорії:

— Поганим експериментом для нашої країни виявилося впровадження сімейної медицини. Україна до цієї реформи не готова. Брак фахівців і величезні черги в поліклініках вже створюють серйозні труднощі, від яких страждають пацієнти.

Наприклад, я закінчив педіатричний факультет і все життя лікую дітей. А мене хочуть зробити лікарем для дорослих. Шестимісячні курси не можуть замінити повноцінної освіти. Сімейних лікарів треба готувати від самого початку.

Політичний безлад у країні — це теж дуже погано.

Найрадісніша подія сталася в сім’ї: син влаштувався на роботу на завод. Півроку він був без роботи, а тепер щодня ходить на роботу і хоч якусь копійку отримує. Це мене тішить.

Наталія ЛАДУТЬКО, голова товариства глухих:

— Позитивних подій у моєму житті було значно більше. Разом зі своїми підопічними — глухими і такими, що погано чують, — я почала відвідувати басейн. І за три місяці навчилася плавати, хоча панічно боялася глибини з дитинства. Зараз я вже упевнено тримаюся на воді і самостійно пропливаю басейн кілька разів за тренування. Також я досягла ще однієї особистої мети: почала шити і змогла самостійно відновити свій гардероб!

Пишаюся тим, що вдалося позбавитися від тих людей у моєму оточенні, які є споживачами по життю і намагаються використовувати інших, не залишаючи нічого натомість.

Найбільшою складністю є те, що я не встигаю здійснити все заплановане. Катастрофічно не вистачає часу і сил, плюс інколи підводить здоров’я.

Людмила БАБЕНКОВА, директор центрального універмагу:

— Найкраще, що сталося — народився онук Дмитро! Йому виповнилося два тижні. Це величезна радість для всієї нашої сім’ї.

Невиправні події — вмирають рідні люди. Зокрема, в неділю були на поминках. Таке життя: поруч і те, і інше. Але ми намагаємося зосередитися на хорошому. Треба ростити онуків, годувати, одягати, аби молочко у мами було, аби він здоровим зростав. Старший онук у нас навчається в третьому класі. Отже, всі мужички ростуть — мої захисники!

Денис МОРГУНОВ, керівник відділення Ощадбанку:

— За останній час я перевіз сім’ю до Северодонецька. Раніше я працював у Луганську, сім’я жила в Брянці, доводилося постійно їздити по області, аби все встигати. Тепер ми живемо разом, всі здорові і задоволені. Ця подія найприємніша.

Поганого нічого не сталося. Проблеми в політиці — це звичайне життя. Сьогодні так, завтра інакше — до цього треба ставитися спокійно, і тоді не буде проблем і конфронтацій. Багато що залежить саме від настрою. Якщо ставитися до цих подій спокійно, все буде добре і вдома, і на роботі, і у наших клієнтів.