«Виборчий бар’єр відсікає цілі напрями політичної думки»
У нас маленькі партії до виборів допускаються. Ось тільки після виборів у маленьких партій забирають їх голоси і роздають великим партіям.
Тому замість запитання «Чи потрібно зробити бар’єр для проходження партій до Верховної Ради вище 3%?», заданого свого часу в одному з випусків програми «Свобода слова», можна було поставити запитання точніше: «Ви за бар’єр або за демократію?»
Куди списати ігнорування законного права виборців, що проголосували за партії, які не пройшли до парламенту?
Потрібно зазначити, що незадоволені є і при нульовому бар’єрі. Їх не можна задовольнити чисто технічно. Хоча і в цьому разі є варіанти. Партії, що не набрали потрібної кількості голосів, можуть об’єднатися вже після виборів і виставити одного кандидата. А ще вони можуть подарувати голоси більш щасливим союзникам. Треба тільки їм це дозволити. Це все-таки їхні голоси.
А в мене запитання до законодавців. Якби реально ніхто не подолав бар’єр, тоді що? Хто б зайняв ці місця? Я розумію, що така ситуація малоймовірна і все- таки чекаю відповіді. Закон має передбачати всі можливі ситуації.
Бар’єр відсікає не просто політичні партії, але цілі напрями політичної думки. Дуже важко зародитися чомусь новому, прогресивному. Бар’єр неначе спеціально вигаданий, щоб з іскри не зайнялося полум’я.
Ось кажуть, що парламент з безліччю малих партій буде недієздатним. А чому, власне? Ми бачимо, що навіть великі партії вимушені створювати коаліції. А маленькі просто приречені на це. І ще, в роботі парламенту є усього два виходи: рішення прийняте і рішення не прийняте — звичайна двійкова система. Хай буде в парламенті хоч двісті партій, вони вимушені в неї укладатися. Ну, а щоб парламент не перетворився на говорильню, можна вигадати якийсь обмежувач. Наприклад, право виступати на трибуні можна надавати тільки депутатам від фракцій чисельністю більше 20 осіб.
