Випробування власністю...

Спіноза стверджував, що «мета держави — свобода», а Ленін — що «держава — це апарат насильства». Якщо в цю умовну систему координат ввести для перевірки той чи інший закон, то можна встановити не тільки напрямок, у якому рухається держава, а й те, в чиїх руках опинилася держава і кому вона в той момент служить. І ЗУ «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», який було ухвалено 15 травня ц. р. — наочне цьому підтвердження. Він демонструє, як держава, перекладаючи свої проблеми на співвласників багатоквартирних будинків, створює їм нові.

МАРНІ СПОДІВАННЯ

Пунктом 1 розділу 9 Коаліційної угоди передбачено розробити й ухвалити закон про «Надання власникам житла механізмів для ефективного управління і забезпечення житла якісними послугами». Така мета була зрозумілою, і вона цілком відповідала сподіванням суспільства. Бо в умовах перехідної економіки власникам приватного житлового фонду все ще доводилося з неабиякою напруженістю реалізовувати свої права за умов колишньої несвободи.

Щоб покінчити з таким двоїстим становищем і завершити приватизацію, залишалося тільки зробити власника — реальним, а не номінальним господарем. Для цього держава мала передати власникам квартир разом з допоміжними приміщеннями відремонтований будинок або кошти на його ремонт, а ті мали взяти на себе тягар утримання майна. Бо лише після цього можна було перейти і до реформування ринку житлово-комунальних послуг на умовах ринкової економіки. Тож держава усіляко заохочувала власників до створення об’єднань співвласників багатоквартирного будинку (далі — ОСББ).

Водночас чиновники постійно зволікали з виконанням зобов’язань держави, щоразу посилаючись то на фінансову скруту, то на брак політичної волі, розпродаючи за корупційними схемами допоміжні приміщення. Тож ті, хто зважився на створення ОСББ і взяв будинки на баланс, переважно опинилися в непростому становищі. І тому остаточний перехід прав власності на багатоквартирні будинки завмер на півдорозі.

Щоб вийти з патової ситуації, держава в односторонньому порядку пішла і на порушення чинних законів, і на відмову від своїх зобов’язань. Так замість закону про «Надання власникам житла механізмів для ефективного управління та забезпечення житла якісними послугами» і з’явився законопроект № 1565 «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» (далі — ЗП № 1565), яким держава перекладала невиконані зобов’язання на власників квартир. Метод простий: хто не хоче створювати ОСББ і брати будинок на баланс без виконання зобов’язань державою, тому держава урізає права і призначає приватну управляючу компанію. А сама виходить із гри, не питаючи на те згоди в тих, кого кидає.

Водночас цей закон урівняв у правах із власниками квартир і рейдерів, які заволоділи їхніми допоміжними приміщеннями. Він надав їм право голосу в багатоквартирному будинку, яке відтепер здійснюватиметься за принципом «один квадратний метр у загальній площі — один голос». При величині площ незаконно захоплених підвалів та горищ, яка вимірюється сотнями квадратних метрів, рейдери отримують реальні переваги над власниками квартир при вирішенні питань управління власністю багатоквартирних будинків. А це створює загрозу подальшого рейдерського переділу приватного житлового фонду. Цим порушується чинна норма закону, якою передбачена обов’язкова згода всіх співвласників багатоквартирного будинку (консенсус) на управління спільним майном незалежно від величини належних їм часток, що має ознаки дискримінації за майновою ознакою.

Так у законопроекті № 1565 поєдналося непоєднуване — приватна власність із кабалою.

ВЛАДНИЙ САБОТАЖ

Громадська рада при ГУ МВС України в Києві ще на етапі підготовки до розгляду цього проблемного законопроекту в другому читанні направила Президентові України, голові ВР України, Генеральному прокурору України, Уповноваженому ВР України з прав людини та іншим вищим посадовим особам держави (усього восьми адресатам) відкритого листа з докладним переліком усіх порушених у ньому статей Конституції та законів України і зажадала в жодному разі не допустити його ухвалення. Однак цей лист, по суті, не розглядав ніхто. А вимоги голів ОСББ, ЖБК та ОСН, які влаштовували акції протесту, належали до складу робочої групи з питань опрацювання законопроекту й вимагали привести його у відповідність до Конституції та законів України, не були враховані. Як сказала заступник голови комітету ВР України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунальних послуг, член партії «Самопоміч» Альона Бабак, законопроект № 1565 ухвалюватиметься в сесійній залі не за результатами його перевірки на відповідність Конституції та законам України, а за результатами голосування: як більшість проголосує, так і буде, отож, мовляв, і дискусія з цього приводу недоречна. Виходить, право — це ілюзія?! А ситуативна зацікавлена більшість — це все?!

ПЕРШІ ДЗВІНОЧКИ

Наприкінці червня постійна комісія Київради з питань містобудування, архітектури і землекористування ухвалила рішення направити на сесію Київради проект постанови «Про дерегуляцію та спрощення порядку переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі в місті Києві», яким планується перевести в нежитловий фонд квартири, розташовані на 1 — 2 поверхах багатоквартирних будинків. А 23 липня депутати Київради за нього вже й проголосували. Тепер про згоду всіх мешканців багатоквартирного будинку на переведення жилих приміщень 1 — 2 поверхів у нежилі в Києві не запитуватимуть. А виведені з житлового фонду у нежитловий (читай: під нові комерційні установи) квадратні метри квартир 1 — 2 поверхів почнуть «працювати» проти законних власників квартир так само, як і квадратні метри захоплених рейдерами допоміжних приміщень.

ПІСЛЯСЛОВО

На прикладі ухвалення ЗП № 1565 і постанови «Про дерегуляцію та спрощення порядку переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі в місті Києві» можна зробити висновки про те, що правової держави, мета якої — свобода, а власність як її основа — непорушна, у нас ще немає, а закони не є продуктом суспільного договору. Рейдери, які незаконно заволоділи частиною житлового фонду багатоквартирних будинків, фактично виявилися узаконеними цим законом і набули вирішальних прав управляти краденими квадратними метрами, та ще й житловим фондом багатоквартирних будинків. А власники керівних компаній отримали право визискувати власника.

Як же за такої нормотворчості, де все вирішує більшість, бути з правом? Конституцією? Законами? Аналіз змушує констатувати, що право в Україні — це поки що така сама ілюзія, як і власність. Бо сьогодні вони є, а завтра випадкова ситуативна більшість, яка підміняє право голосуванням, їх візьме і скасує. Право та голосування більшістю — речі не тотожні. І тому нам вкрай потрібні не політичні ігрища, не хаотична боротьба корисливих інтересів, а турбота політиків-державників про ті фундаментальні блага, цінності і свободи, які дарує лише непохитне верховенство права над будь-якою більшістю, ситуативно створеною політичними гравцями.