Як виробляється етичний кодекс державних службовців

За роки незалежності система державного управління радянського типу не була реформована. Їй властиві здеукраїнізований та зросійщений стан, комплекс національної меншовартості, відсутність навичок суверенного мислення і поведінки. Відсутність державницького мислення є основною етичною проблемою державного управління. Звідси морально-психологічна неготовність і нездатність держслужбовців служити людині, українському суспільству.

Без формування етичної основи, яка б робила головні акценти на відданості Україні, захисті національних державних інтересів, не можна очікувати на побудову ефективного державного управління.

Українська етнічна нація, яка відроджується і консолідується, стає основою української політичної нації. Йде пошук і ствердження ціннісних засад державного управління. Національна етична основа державної служби в цілому або окремого державного відомства зокрема поступово формується.

Під час науково-практичної конференції «Професійна етика працівника державної податкової служби як складова етики державного службовця України», що відбулася в грудні 2005 року в Ірпіні на базі Національної академії державної податкової служби України і в якій узяли участь провідні українські вчені (наукові інтереси яких — державне управління, етика державних службовців), її учасники розглянули та підтримали проект Кодексу професійної етики працівника державної податкової служби України, який 2006 року було затверджено відомчим наказом Державної податкової служби України.

Морально-етичними принципами професійної діяльності податківця зазначеним Кодексом насамперед визначено такі:

«Служіння Українському народові. (Працівник зобов’язаний служити Українському народові, демонструючи етичну поведінку, усвідомлюючи, що державна служба передбачає відданість Українському народу, зобов’язання діяти в інтересах держави і відстоювати національні інтереси, утверджуючи базові суспільні цінності).

Патріотизм. (Працівник повинен шанувати державні символи — Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України, вільно володіти українською мовою. Працівник має наслідувати духовні та моральні цінності, сформовані багатовіковою історією Українського народу: мудрість, мужність, порядність).

Справедливість. (Працівник повинен постійно вдосконалювати організацію своєї роботи на засадах справедливості. Своїми вчинками, діями, поведінкою зміцнювати віру громадян у законність дій та рішень органів державної податкової служби, сприяти добровільному дотриманню ними вимог податкового законодавства)».

Безумовно, для розвитку доброчесності установи та професійної етики держслужбовців недостатньо лише розробити, розтиражувати, навіть офіційно проголосити про запровадження правил поведінки, кодексу професійної етики тощо. Це лише перший із необхідних системних кроків. Важливо, щоб цей крок був виваженим і зробленим у правильному напрямку.

А вже 2009 року Державна податкова адміністрація спільно з іншими відомствами підготувала та видала накладом 50 тис. примірників Посібник для проведення профілактично-роз’яснювальної роботи серед працівників органів державної податкової служби щодо попередження корупційних діянь. У ньому представлено вже іншу редакцію Кодексу професійної етики працівника державної податкової служби, у якій відсутні такі принципи, як служіння Українському народові, патріотизм, справедливість. Відсутній і перелік прав працівника, який є в редакції від 2006 року, зокрема щодо «права на прозору і передбачувану оплату праці».

Заробітна плата більшості не лише податківців, а й загалом українських державних службовців складається з гарантованих низьких посадових окладів і негарантованих, які залежать від волі керівника, премій та надбавок, що призводить до непослідовного ставлення до співробітників, високого рівня диспропорції в оплаті праці, спокушає морально нечистих управлінців на зловживання шляхом маніпуляцій преміями та надбавками.

Ця проблема не вирішувалася Законом України «Про державну службу», який було підписано першим президентом України 1993 року. Указом вже другого Президента 2000-го була затверджена Стратегія реформування системи державної служби в Україні, в якій з метою запобігання проявам корупції, іншим правопорушенням передбачалося удосконалення системи оплати праці шляхом підвищення стимулюючої ролі посадових окладів. Указом третього Президента України 2006-го затверджена Концепція розвитку законодавства про державну службу в Україні, яка передбачає незалежність умов оплати праці державних службовців від волі керівника через визначення домінуючої ролі посадового окладу в структурі заробітної плати (не менше 80 відсотків).

Наприкінці 2011 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про державну службу» (нова редакція). Законопроект було внесено четвертим Президентом України та визначено як невідкладний для позачергового розгляду Верховною Радою України. Законопроектом передбачалося встановлення нових підходів до оплати праці державних службовців шляхом посилення ролі посадового окладу в структурі заробітної плати державного службовця. Розділ законопроекту щодо оплати праці державних службовців зазнав значних змін під час проходження в Раді. Аби не на гірше.

Те, що впродовж 20 років уже четвертий Президент України вирішує проблему ефективності системи оплати праці держслужбовців, свідчить про організоване лобіювання непрозорої системи оплати праці.

Вважаю, що у пошуку та ствердженні етичних засад національної державної влади надзвичайно цінна духовно-просвітницька, аналітично-інформаційна консолідуюча українське суспільство діяльність української газети «День».