«Якби ж то дослухались...»,
або Згадуючи А. ПогрібногоНе хочемо слухати і сьогодні! Бо хіба ж можна шанувати людину, яка «покликана Часом і обрана Долею» (Е. Бабчук), і писати нещирими словами: «Він не залишив нас... вийшли книги... звучать передачі... готують книгу».
Так, Анатолій Погрібний і сьогодні живий з тими, хто не замовчує хворобу української нації і нагадує українцям за національністю про їхню байдужість, безпорадність, про необхідність активної роботи української громади в загальній і індивідуальній терапії українців і нації. Й Він не з тими, хто хоче поховати ще раз його справу в нещирих словах, в спогадах і передачах. На жаль, Він не з вами, не з редакцією тижневика і навіть не з ВУТ «Просвіта», в усякому разі, не з правлінням і не з П. Мовчаном, які не закликають українців до єдності й нічого не роблять з того, до чого закликав свого часу А. Погрібний. Як не прикро, навіть не дослухаються до голосів тих, хто про це нагадує, хто пише про щирість почуттів і намірів, пропонує шанувати правду, дивитися тій правді в очі. Прислухайтеся, будь ласка, до написаного в тижневику «Слово просвіти» (число 40, стор. 8, 9): «Цікаво, де вони були раніше.. Невже так само прийшли б і до живого... біля труни... промовляють красиві, присмачені патетикою і жалем слова... Серед них багато нещирих». (А.Багряна, там само)
Отак і через чотири роки! І це про того, хто « ...на повний зріст піднявся проти манкуртизму, який загрожував і ЗАГРОЖУЄ матері-Україн» (А.Мокренко, там само). Хто піднявся і йде сьогодні за А. Погрібним?! «А «Демблок» мовчить, мовчать всі... Якби ж то дослухались, якби ж то брали на карб українці, то, певна, Україна сьогодні була б інакша» (В.Гончар, там само).
Як не прикро, не захотіли і не взяли нести далі справу А.Погрібного, переконувати українців, соромити їх, мовчить «Демблок» і сьогодні про продовження справи Анатолія Погрібного. Одні нещирі слова, слова, слова... А діла нема... Боляче до сліз... Схаменіться! Майте сором і, бодай, перед пам’яттю Анатолія Погрібного будьте щирими в своїх словах, вчинках і в продовженні Його справи в головному — в ділах.
