Їм це вдається!

Місто Лева вкотре підтвердило статус культурної столиці України — проведенням кількох потужних мистецьких заходів, серед яких — Міжнародний театральний фестиваль «Золотий Лев» та симпозіум гутного скла. Про позитив і негатив сприйняття життя — у розмові з непересічними львів’янами.

Остап ДРОЗДОВ, автор і ведучий популярної телепрограми «Прямим текстом»:

— З хорошого сталося те, що я мав можливість тричі поспіль побувати в Євросоюзі. Зокрема, вчора повернувся з Кракова. Побачив, як люди мають жити, як люди мають організовувати свою країну, які треба мати, даруйте за відвертість, туалети. Побачив на власні очі, як дбають про туриста, що вийшов з автовокзалу — він бачить всі вказівники, відтак не має клопотів. Що з поганого? Я повернувся з Європи і вкотре зрозумів, наскільки ми є далекими від того, як мають жити люди. Мене завжди після повернення з-з кордону бере повна розпука. Хороше те, що поляки знають про українців правду. Погано те, що ми стоїмо на кордонах чотири-п’ять годин. До хорошого зарахую й те, що зараз ідуть вибори, а це дає населенню можливість відчути себе владою принаймні у момент вкидання бюлетенів в урну. Погане те, що, як на мене, люди цим шансом вкотре не скористаються. Погано те, що людям масово поїхав дах стосовно «Свободи», і вони хочуть за неї масово голосувати. Погано те, що ведуться на популізм — і у Львівські міську та обласну ради ведуть свої списки не місцеві політики, а київські. Хоча насправді вони знають про Львів не більше, ніж пересічний турист із Польщі. Хороше те, що гарна погода, а це трохи відволікає від борні, яка поглинула Україну і мене зокрема. Погано те, що люди знову зроблять помилку на виборах.

Ярослав ФЕДОРИШИН, директор Львівського духовного театру «Воскресіння», директор театрального фестивалю «Золотий Лев»:

— Я задоволений, бо фестиваль відбувся, хоча міг би й зірватися через фінансові проблеми. Нам дуже допомогли губернатор Василь Горбаль та міський голова Андрій Садовий. Міністерство культури спочатку обіцяло одну суму, а потім зрізало її рівно наполовину. Ми через це дуже хвилювалися, але, слава Богу, якось обійшлося. Надзвичайно приємно, що на нашого «Лева» є багато цікавих відгуків, а особливо на виставу пермського театру «У моста», на виставу «Одруження», котру представив угорський театр, на вистави кишинівського та шотландського театрів... Тепер-от готуватимемося до ювілею — нашому театрові у грудні виповниться двадцять років. Хочемо запросити багатьох гостей — друзів і приятелів, з яким ми працювали і співпрацювали всі ці роки.

Галина ВДОВИЧЕНКО, журналістка, письменниця:

— Я кілька днів тому була у Радивилові, що в Рівненській області, де започатковано свій форум видавців. Назвали його «Святом книжки» і хочуть зробити щорічним. Почали з малого — запросили чотири видавництва. Але з малого і має починатися... Побачила там дітей, які дуже обізнані з сучасною літературою. Дуже приємне враження в мене від члена оргкомітету Марії Браславець, яку можу охарактеризувати як двигуна цього свята. Вона тричі їздила на Миколаївську книжкову толоку, вивчала досвід і мріяла, як таке саме свято, а може й ліпше, зробить у своєму Радивилові. Їм усе вдалося! Я бажаю колегам з Радивилова успіхів. Що стосується своїх особистих приємних моментів, то це неймовірний врожай опеньків. Ми з друзями назбирали їх у лісі стільки, що заледве притягли додому — складали навіть у куртки. Друзі мене навіть по-доброму підколювали, бо я такий факт (збирання грибів у куртки) описувала в одній із своїх книжок. Щодо поганого... Тривожить кілька речей, що відбуваються на державному рівні. Ми збиваємося з демократичного шляху. І це помітно, мабуть, багатьом. Мене тішить, що багато людей висловлюють незгоду з певними реаліями. Говорю і про студентів, і про представників громадських організацій. Напевно, тільки така реакція й має бути, щоб ті, що нагорі, рахувалися з нами.

Надія ТРУШ, завідувачка літературною частиною Львівського театру опери і балету ім. Соломії Крушельницької:

— Ми щасливі з того, що Львівську оперу знають і шанують у світі. Із 110-річчям нас їдуть вітати французи, угорці, австрійці, поляки, чехи, білоруси, росіяни, а також представники всіх оперних театрів України. Це дуже тішить, бо підтверджує, що наш театр має авторитет не тільки в Україні, а й у світі — і за своє виконання мистецьких творів, і за свою красу. А з поганого те, що ми досі не маємо коштів на прийняття цих гостей, через що керівництво театру має проблеми. Також ще маю сказати, що наші актори вже, напевно, років із десять не отримували звань. Звичайно, вони і без звань натхненно працюють, але здалося би до ювілею вшанувати людей. Тим паче, якщо згадати випадки з артистами естради, котрих нагороджують від і до... Переконана, що наші артисти заслуговують на відзнаку влади. Ще з гарного те, що вийшов дорогий, пишний фотоальбом Василя Пилип’юка про наш театр. Щодо особистого... Мій старший онучок пішов до школи. Ще така манюня, а вже вчить англійську та німецьку. Середній онучок пішов у передшкілля. А найменший їм заздрить неймовірно! Щоб йому не було образливо, водимо і його до школи — хай сяде на хвильку за парту, а потім іде до садочка. Багато зробила закруток на зиму. Чоловік на городі вирощує помідори, ми їх їли досхочу чотирма родинами — нашою, дочки, сина і сватів. Й накрутили багато.

Андрій БОКОТЕЙ, ректор Львівської академії мистецтв:

— Ми провели солідний захід — VIII симпозіум гутного скла, в якому взяли участь 36 видатних склярів із чотирьох континентів. Всі їхні вироби вражають довершеністю, вишуканістю форм і колористикою. Скло має свої переваги й застороги. Це бліц-робота! Наприклад, живописець не обмежений у часі, коли створює полотно. А скло, якщо його за півгодини не зробиш, можна розбивати молотком. Тому й треба швидко думати. І обов’язково — імпровізувати. Митець, який працює зі склом, мусить не просто досконало володіти технологією, а й мати унікальне бачення світу, не бути подібним до інших. Він мусить мати потужну енергетику. В сильної людини, сильного митця твір завжди промовляє до людей. Нам важливо, що всі учасники симпозіуму одну з виконаних творчих робіт дарують Львову — для поповнення фондів Музею скла, колекція якого налічує вже понад триста унікальних експонатів. Для нас важливо, що підсумувати симпозіум — на відкриття виставки у Національному музеї ім. Андрея Шептицького до Львова приїхав президент Академії мистецтв України, член президії ВАК України Андрій Чебикін. Це означає не тільки визнання нашого симпозіуму в Україні, а й те, що гутне скло було, є і буде!!!