«З часом здолаємо вірус байдужості»

Наталя ЛАВРОВА, волонтер:

— Зазвичай Новий рік — це час, коли людина підбиває підсумки року, що минає, складає плани на майбутнє. На календарі змінюється дата, святковий настрій навкруги — чому б не помріяти? Але час швидкоплинно біжить, і півсічня, як і не бачив ніхто. Більшість із нас мріяли про надзвичайне свято на Новий рік, а напередодні зробили все, як завжди: сіли за стіл з різними наїдками, ввімкнули телевізор, у келихах вигравало шампанське, і всі очікували, що нового скаже Президент. А далі одесити отримали сюрприз від операторів кабельних мереж телебачення: рівно опівночі «карета перетворилася на гарбуза» — замість центральних українських телеканалів пішла трансляція московських та антиукраїнських. Настав ранок 1 січня, і мережу підірвали обурення одеситів, які не добирали слів у своїх заявах до Нацради телебачення, СБУ та інших установ, які мали посприяти поверненню українського телебачення в Одесу. Не розповідаючи про окремі приклади дій громадян, можу зазначити, що вчергове одесити довели, що громада має силу, небайдужі громадяни є двигуном розвитку суспільства, Одеса — це Україна, і перемога за Україною. Але ще дуже зарано відпочивати. Зараз розмірковуємо, як врятувати Потьомкінські сходи від вандалів-ремонтників.

Юрій НIКIТIН, представник громадської організації «Збережемо Одесу самі»:

— Ремонт Потьомкінських сходів сьогодні справляє страшне враження. Багато хто в Одесі просто не знав, що одна з головних пам’яток міста — в аварійному стані. Та й спеціалісти дізналися випадково. Якби новою традицією містян не стали святкування на Потьомкінських сходах, то не відомо, чим би це закінчилося. Але ще 2006 року мерія звернулася до фірми «Екострой» за експертизою безпечності конструкцій сходів, і стало зрозуміло, що ремонт не просто потрібен, а що не робити його небезпечно. Кошторис робіт був скромним, орієнтовно 7 млн грн, однак за невстановлених причин мерія ремонту не виконала. Найімовірніше, що вони не хотіли зривати туристичний сезон, бо за проектом роботи мали тривати чотири місяці, за температури не нижче +5 градусів, і не вище +28. Проблема в тому, що сходи в основному виготовлені з ракушняку, який за наявності вологи може розсипатися. Від самого початку вони будувалися так, щоб камінь провітрювався, але пізніше тунелі під ними були засипані. Тому волога, що потрапляла в камінь, призводила до його ерозії.

Всього 10 років було потрібно не робити ремонту, щоб усім стало видно наявність проблеми. Так було зіпсовано туристичний сезон 2016 року, однак розпочався ремонт. Автор проекту Володимир Суханов пояснив сутність ремонту тим, що необхідно відкрити раніше засипані тунелі, просушити ракушняк. Ось і все. Взяти і просушити! До листопада роботи мали закінчитися. Однак ремонт «в’їхав» у зиму. За технологією роботи мали бути зупинені, а об’єкт законсервовано. Але не відбулося ні одного, ні іншого.

За свідченням людей, які постійно гуляють по Приморському бульвару, за кілька днів до того, як представники руху «Зелений лист» з’явилися по сусідству в Лунному парку, за парканом будівництва дзюрчала вода (близько 5 січня). Воду перекрили, але по всіх сходах лежав сніг завтовшки 20—30 см, а закриті плівкою вони були не всі. Через два дні температура повітря підвищилася, і сніг почав танути. 17 січня, коли обстежили тунелі під сходами, виявилося, що вода просто просочується зі зводу, стікає по стінах. Це означає, що вона просякла сходи наскрізь. Приблизний розрахунок, проведений В. Балинським, показав, що в сходи всоталося 200 тонн води. І ясно, що до теплих днів висушити їх неможливо. Гірше того, на вулиці зима. Від 5 січня відбулося вже декілька циклів заморожування-розморожування, за яких лід руйнує камінь.

Ось так і висушили. В результаті ремонту, який мав профілактувати руйнування, стан Потьомкінських сходів став навіть гіршим, ніж до цього. Що найгірше — наслідки такої халатності абсолютно непередбачувані. Як поведе себе камінь далі, скільки простоять сходи взагалі — можна лише здогадуватись.

Андрій ХАЄЦЬКИЙ, поет:

— Почну з поганого. Люди інколи забувають, що вони — люди. Мене дуже засмучує рівень побутового хамства. Останнім часом почав акцентуватись на цих речах більше, ніж раніше. Починаючи зі сфери обслуговування і закінчуючи державними органами (навіть рівня місцевих адміністрацій). Причини тотального поширення хамства можуть бути різними — від особистих до загальносоціальних. Але, на мою думку, нічого не налагодиться в нашому суспільстві до того часу, допоки ми не станемо відроджувати у собі людяність.

Із хорошого. Не все втрачено у частині людяності — дуже приємно бачити велику кількість прикладів, коли люди допомагають одне одному в складних ситуаціях. Або приєднуються до закликів робити хороші справи. Я, наприклад, вирішив допомогти трохи з оновленням бібліотечного фонду в Любашівському районі Одеської області. І запропонував своїм друзям та знайомим поділитися книгами, які вони можуть подарувати. Уже зібрали певну кількість книг, люди одразу зголосилися. Це найменший приклад допомоги, який я можу навести, але він для мене зараз дуже актуальний. Тому я сподіваюся, що з часом ми здолаємо вірус хамства і байдужості в суспільстві.

Максим ТРУБНІКОВ, лідер гурту «Друже музико»:

– Я людина, яка позитивно дивиться на світ в цілому і своїм патріотичним позитивом намагається надихнути усіх українців, але не просто радіти життю, а впевнено боротися за нашу українську перемогу. Перемогу на всіх фронтах: на війні (передові позиції якої я постійно відвідую, як з акустичними концертами, так і у повному складі свого гурту «Друже Музико»), духовній сфері, де намагаюся зберігати традиції свого народу у виставах та дійствах, які проводжу та до яких долучаюся, в педагогічний сфері (бо я вчитель, на прикладі якого мої учні почнуть відбудовувати нашу країну в найближчому майбутньому), в волонтерській справі, до якої активно долучаюся і запрошую інших людей. Кожного ранку, прокидаючись з піднесеним настроєм, я йду до перемог, які не тільки мої, а і всього нашого українського народу. В гімназії я — вчитель, на сцені (великій і умовній) я — виконавець власних українських пісень, у допомозі ближнім і нужденним я — волонтер та безкорисний помічник. Інакше життя складно уявити, адже впевнений: чим більше буде людей, які розділятимуть мої наміри, тим менше в світі і в нашій державі буде негативу, всього поганого, якого, на жаль, вистачає. Але про нього не хочеться говорити, бо з усіма проявами зла треба боротися і перемагати. Слава Україні!

Андрій КОСТЮК, керівник психологічної служби одеської поліції:

– Приємно, що час вносить свої корективи і від слова «психолог» не шарахаються, як раніше. Нині стало модним ходити до психолога, відвідувати тренінги особистісного зростання. Але буває і так, що ми стикаємося з явним непрофесіоналізмом психологів або тренерів. Протягом останніх 13 років, беручи участь в психологічному супроводі оперативно-слідчих дій, я стикався з різним. Іноді це були випадки, коли шкільний психолог ставила діагноз дитині, і це було прописано в її психологічному висновку, що докорінно неправильно. Іноді це були висновки приватних психологів, приправлені часткою магічних термінів. Свого часу це стимулювало до проведення спільного проекту, де були задіяні робітники психологічної служби поліції, представники громадських організацій, психологи шкіл та інтернатів Одеси. Протягом 4 місяців ми проводили тренінги з психологами шкіл, виробляючи механізми взаємодії в профілактиці правопорушень серед неповнолітніх. Ми виробили алгоритм дій по роботі з важкими підлітками, і це привело до багатьох років плідної співпраці.

Останнім часом в роботі з персоналом в поліції стали активно використовувати поліграф (детектор брехні). Також ми намагаємося зараз використовувати досвід закордонних колег та проводити професійно-психологічний відбір при наборі до поліції не за класичною схемою (тестування та співбесіда), а використовуючи кейс-інтерв’ю, брейнтизери та проективні методики.