Зачепився...

Коли я беру в руки черговий номер найпопулярнішої, на мій погляд, газети «День», мене охоплює якась нетерплячка. Хочеться одразу дізнатися, що цікавого в номері. Гортаю одну за одною сторінки, аж до останньої. І там нерідко «зациклююсь» на творах майстрів живопису. Ось і зараз зачепився за коротеньку замітку про Катерину Білокур (див. статтю Софії КУЩ «Як я вперше почув про Катерину Білокур», «День» № 127 від 22 липня 2011 року). Чекай, кажу собі, це ж моя ровесниця. Добре пам’ятаю, як до війни радянська преса часто писала про її здобутки. Але як доживала свій вік ця талановита жінка в холодній, нетопленій хаті, загорнувшись у кожух і рядно, не чув. Про це я дізнався зі слів художника Миколи Мудрого. І я тим часом згадав (а мені 92 роки), як мордували жителів нашого села Спаського на Дніпропетровщині. Зокрема, моя тітка була нездоровою фізично, через що їй не вдалося виробити мінімуму трудоднів. І що ж? Її виселили в далекі краї. Отож до Білокур влада була милостивішою. Її не виселили, але вирішили не давати соломи на опалення хати.