Збагачують розум і розвивають душу

За традицією, в грудні ми запропонували читачам і експертам «Дня» відповісти на запитання нашої новорічної анкети, щоб усім разом підбити підсумки року, що минає, зрозуміти, які надії не виправдалися, a, головне — що ж нам вдалося. Запитання були такими:

1. Яким був 2006 рік для країни? Що змінилося в Україні та в українцях?

2. Які з подій 2006 року були, на ваш погляд, найбільш визначними й знаковими для українського суспільства?

3. Які теми й автори, що публікувалися на сторінках «Дня» цього року, найбільше відповідають вашим поглядам? Яким би ви хотіли бачити «День» 2007?

4. Які зі спецпроектів «Дня» (фотоконкурс, книжкові проекти) запам’яталися вам більше за все?

5. Розкажіть трохи про себе (професія, вік і т.ін.)

Сьогодні ми продовжуємо друкувати відповіді наших читачів.

Ольга ТИМЧЕНКО , Київ:

— Добра традиція склалася у «Дня». Без нього й не подумав би розмірковувати на ці теми в потоці повсякденної суєти, серед численних справ, потрібних і непотрібних, таких важливих, як здається сьогодні, а завтра абсолютно незначущих.

1. Мені здається, що, на жаль, 2006 рік не був віхою в розвитку України. А міг би стати, якби той прошарок, який претендує на звання еліти, ті, хто керує країною, дійсно були елітою, тобто, маючи владу й гроші, використовували б їх не лише у власних інтересах, а й для захисту прав інших людей, які живуть в Україні, для захисту інтересів держави. Для блага тих, хто продовжує забезпечувати правлячій верхівці можливість жити так, як вона живе.

Не було цього року досягнень, які допомогли б основній масі населення стати заможнішими, а отже незалежнішими. Загалом, наше суспільство ще на рік постаріло, а значить, стало більш консервативним і має менший потенціал здоров’я. Кількість населення скорочується за рахунок високої смертності й низької народжуваності, в генофонді зафіксовані негативні зміни, а належні заходи на противагу відсутні.

Відомому французу Ф. де Ларошфуко належать приблизно такі слова: «Не буває обставин таких нещасних, щоб розумна людина не могла витягнути з них яку-небудь вигоду». Тому, якщо ігнорувати правлячий прошарок і просто жити, то можна знайти підстави й для оптимізму. В Україні цього року збільшилася частина людей, які навчилися жити окремо від уряду й нічого від нього не чекати. Це означає, що загалом люди стали незалежнішими, й дає надію на майбутнє.

«День» часто публікує думки молодих — випускників і студентів наших елітних навчальних закладів. Видно, що це люди розумні, освічені, непродажні. Майбутнє за ними.

2. З приводу знакових подій для України. Той же Ф. де Ларошфуко казав, що «не буває й таких щасливих обставин, щоб нерозсудливий не зміг обернути їх проти себе. Справедливість цього твердження успішно продемонстрували наші політики, котрі отримали на Майдані мандат народної довіри колосальних розмірів, але не виправдали його.

Однак депутати, хоч і зі скрипом, визнали Голодомор геноцидом. У Хмельницькій області дали права ветеранів воїнам ОУН-УПА. Це обнадіює — значить, щось почали розуміти у своїй історії. Зібрали гроші на гамма-ніж.

3-4. Об’єднуючи третє й четверте, відповім, що щоразу з цікавістю читаю весь «День». Статті його авторів розвивають розум і здатні розвивати душу. Скористаюся нагодою й від щирого серця побажаю успіхів моєму незмінно улюбленому автору К. Гудзик. Читаю театральні рецензії, афіша «Дня» корисна. Проглядаю й інші видання, але «День» вважаю своєю улюбленою газетою.

5. Доктор медичних наук, професор. Завідую лабораторією генетичної епідеміології в державному НДІ. Невеликий колектив, з яким я працюю, утримують платники податків, тому стараємося не залишитися в них у боргу. Як виходить — судити не нам.