Життя в період нестабільності

Олег САНЖАРЕВСЬКИЙ, кандидат історичних наук:

— Серед подій останніх тижнів, що відбулися у світі, можу назвати кілька вагомих, які матимуть вплив і надалі. Це, зокрема, обрання нового Папи Римського. Власне, подія і її наслідки є значущими для великої кількості людей, вони залишатимуться такими ще упродовж тривалого часу. Водночас у світі з’явилося кілька нових точок кризи. Маю на увазі смерть Уго Чавеса, яка, безумовно, змінить Венесуелу. Власне, відбудеться інша розстановка сил. Враховуючи ситуацію в цілому, є підстави говорити про ще одну точку нестабільності. Негативом можу назвати й те, що Північна Корея розірвала мирні договори з Південною Кореєю. У той же час країни Прибалтики закупили велику партію протитанкової зброї. І це в період кризи. У Вірменії після виборів опозиція оголосила голодування... Останнім часом простежується, що і Європейський Союз втрачає свої позиції. Відбувається загострення ситуації в Угорщині, Болгарії, що має вплив і на економіку. Словом, ми живемо у непростий період. Найпомітнішою і найвідчутнішою нині є нестабільність у Європі, країнах Південної Америки, Азії. А з позитиву можу відзначити те, що у світі змінюється філософія енергопостачання і енергоспоживання. Так, у Японії вчені розробили технологію добування так званого гарячого льоду. А це альтернатива традиційному паливу. Звісно, щоб її запровадити у промислове виробництво, знадобляться роки. Однак винахід уже існує. Згодом це вплине на ціни на енергоносії. У будь-якому випадку що більше варіантів існує, то краще.

Андрій ЛЯШУК, лірник:

— Минулого тижня побував у Варшаві. Брав участь у концерті, присвяченому лірницько-кобзарській традиції. Його організатором є державне радіо. Власне, концерт був камерним. Однак транслювали у прямому ефірі. І слухачем була доволі широка аудиторія. Концерт сприйняли з інтересом, його чекали. Дуже приємно, що було багато відгуків. Такий формат роботи для радіо є традиційним. До речі, раніше в ефірі звучав і автентичний спів колективів із Рівненського Полісся. На останній концерт з України організатори запросили кобзаря Ярослава Криська, який грає на старосвітській бандурі, та як лірника мене. До слова, волинська лірницька традиція вважається чи не найбільш збереженою. Тим часом якщо кобзарі могли співати думи, то лірники виконували лише релігійні твори — псалми та канти. Поляки цікавляться цією музичною традицією, займаються її відродженням, однак під час виступів вони розповідають, що лірництво походить із прилеглих зі сходу територій, тобто з України та Білорусі. Наші лірники виконували псалми і польською мовою. Очевидно, мандрівні співці ходили до Варшави. Мене дивує і водночас імпонує інтерес поляків до народного співу, фольклорних колективів з України і їхня обізнаність. Так, коли у Варшаві дізнавалися, що я з Рівного, часто згадували про наш гурт «Горина». А, на жаль, тут пересічний рівнянин навряд чи взагалі знатиме, що в місті є такий колектив. Це попри те, що він відомий за кордоном. У нас чомусь вважають, що народний спів розрахований виключно на любителів. А у Польщі більш глибинне сприйняття традицій. Очевидно, це інше виховання.

Олексій КРИВОШЕЄВ, журналіст-історик:

— Останнім часом помітнішою і відчутнішою стає тема розколу країни на схід і захід. Це питання то стихає, то загострюється, однак над ним цілеспрямовано працюють. Так, коли свободівці починають руйнувати пам’ятники Леніну, то на Західній Україні одразу відбувається те ж із пам’ятниками Шухевичу та Бандері. Це нагадує детективний роман про спецслужби. Втім, проблеми тих, що живуть на заході країни і на її сході, насправді однакові. Людей в основному турбує, де і як заробити гроші, аби прогодувати свою сім’ю. Де робочі місця? Де обіцяне покращення рівня життя? Чому нашу державу не хочуть бачити як, власне, державу? Це сьогодні основні питання, однак від них намагаються відволікати такими темами, як мова та історія. Це погано. А серед позитиву можу назвати хіба що вихід на екрани першого українського трилера, як його називають автори, «Тіні незабутих предків». Це другий за останній час якісний фільм після роботи Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь».

Лідія РИБЕНКО, голова Рівненської обласної організації Національної спілки письменників:

— Нещодавно в області відбулася вже традиційна і водночас унікальна подія — шевченківська естафета «Дорогами поета на Рівненщині». До речі, захід проходить вже 24-й рік поспіль. Його зініціювала обласна організація Національної спілки письменників. Справа в тім, що свого часу Тарас Шевченко побував на Рівненщині. Це сталося 1846 року, коли він проїздив волинськими теренами у складі археографічної експедиції. Про тодішній маршрут можемо довідатися з повісті «Варнак». Їдучи з Почаєва до Житомира, побував у шести районах сучасної Рівненщини: Радивилівському, Дубенському, Острозькому, Здолбунівському, Гощанському та Корецькому. Тож шевченківська естафету, започатковану 1989-го, щоразу передають від району до району — нині черга Острозького. Також хочеться порушити питання книговидання. В області діє відповідна програма. У її рамках тогоріч на публікацію книжок членів Рівненської організації Національної спілки письменників України виділили 128 тисяч гривень (загалом сума становила 175 тисяч гривень). Правда, кошти почали надходити лише після нового року, тож ще не всі заплановані до видання рукописи стали книжками. Однак більшість таки вийшла друком. Порівняно з попередніми роками, коли мали можливість видати свої праці лише чотири-п’ять авторів, список суттєво «подовшав», і значно скоротилася черга тих, що очікують на це. Проте негативів, на жаль, ще чимало.