Живімо вірою в перемогу
Про сержанта Михайла Кобетяка — воїна, який стояв на передньому краї
Високоповажна пані Ларисо!
Вельмишановні працівники редакції газети «День»!
Сьогодні я хочу розповісти про воїна, який стояв на передньому краї боротьби між добром і злом, світлом і пітьмою, правдою та лицемірством — сержанта Михайла Івановича Кобетяка, 1981 р. н. Наш захисник народився і проживає в с. Опака Дрогобицького р-ну Львівської області. Він є моїм добрим другом.
Михайло Іванович — професійний військовий. Як свідчить запис у його військовому квитку: «Проходив службу у складі миротворчого контингенту місії ООН у Сьєрра-Леоне з 24.07.2001 до 25.07.2002 рр. у в/ч А-0555 на посаді старшого стрілка». Далі зазначено: «Брав участь у бойових діях у міжнародній миротворчій операції в Косово, Союзна Республіка Югославія, з 06.12.2002 до 25.07.2003 рр. у в/ч А-1657 на посаді кулеметника-розвідника». 23.02.2003 р. за сумлінне виконання службового обов’язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності Української держави, мужність та відповідальність під час виконання миротворчих завдань і з нагоди Дня захисника Вітчизни сержант Кобетяк Михайло Іванович був нагороджений Грамотою командира військової частини А-1657 майора В. С. Абаніна.
09.03.2003 р. за зразкове виконання свого службового обов’язку, ініціативу, сміливість, рішучість, мужність та відповідальність під час виконання бойових завдань з підтримання миру в Косово сержант Кобетяк Михайло Іванович був нагороджений Грамотою командира військової частини А-1657 майора В. С. Абаніна.
Цей мужній воїн був учасником АТО в донецьких степах.
На війні віра в Бога посилюється багаторазово. Для воїнів Він стає головною, а часом і єдиною надією. Тому, не соромлячись, наші захисники визнають свою віру в свого творця і захисника. У сучасних фільмах воєнні дії подають як легеньку, романтичну прогулянку. Реальна війна — страшна річ. Але завдяки молитвам Бог творить справжні дива. Тому наші воїни виживають під обстрілами «градів» та «ураганів».
Пан Михайло свій бойовий шлях пройшов з глибокою і щирою вірою в Бога. Він ніколи не розлучався з образочком (іконкою) св. Архангела Михаїла, ім’я якого носить захисник Рідної землі. Сержант щоденно, щогодинно молився до нього, вірячи в його захист. Вождь і князь небесних сил безтілесних був завжди з ним. Воїн повернувся додому без жодного поранення.
Тому молімося за наше військо, молімося за Україну, але й молімося за те, щоб Бог відкрив нам розуміння того, чому він допустив цю війну. Тож запитаймо в молитві Воскреслого Христа: чи допустив би Він нам такі випробування, коли б одні з нас не вимагали, інші не давали хабарів? Чи потрібні були б нам такі тяжкі випробування, якби ми не намагалися повсюди обходити закон, навіть у таких дрібничках, коли переходимо дорогу на червоне світло світлофора? Чи потрібні були б нам революції та війна, якби вміли любити й поважати одне одного? Небеса нам дарували незалежність, коли Україна була однією із найрозвиненіших держав світу з потужною економікою. Чому ми її не зуміли зберегти? Чи не тому, що намагалися щось урвати для себе, забуваючи про інших? Якщо ми зробимо щирий іспит сумління, то зрозуміємо, в чому нам треба покаятися. Маємо стати воїнами світла й тоді здобудемо бажану перемогу. Бо з нами — Бог! Тому живімо вірою в перемогу.
