Зйомки фільму «Нормандія — Неман»: як українець Володимир Левкович Білозуб став Іваном Непам’ятущим
Прочитав газетну статтю Сергія ГРАБОВСЬКОГО «Фільм про реального Гагаріна і фальшивого Корольова» («День» № 120 від 15 липня 2013 року) і згадав, як я приїхав під час відпустки до мами і як другого дня після приїзду вона сказала мені: «У нас таке горе, люди обурені тим, що побачили у фільмі «Нормандія — Неман», уже два тижні».
Розповіла, як десь рік тому приїхала кінознімальна група виконати знімки фільму. Передувала цьому приїзду підготовка, під час якої всі — дорослі й діти нашої вулиці Набережної — готувалися позувати перед кінокамерою. Керувала цим якась жіночка. Ті, хто постарші, приходили зі стільцями. Вона їх розсаджувала то на схід обличчями, то на захід.
Дітей навчали хороводних пісень. Деяким запропонували вивчити патріотичні вірші. Майже всім радили замінити якісь предмети одягу. Моя мама пошила всій малечі платтячка (вона була за фахом, як тоді казали, «модисткою»).
Мала приїхати із Франції мати загиблого льотчика ескадрильї «Нормандія — Неман», разом з яким загинув наш односелець.
Тітка Єля, мама загиблого Володі Білозуба, за сценарієм мала сидіти біля свого подвір’я поруч із мамою французького льотчика.
Вся масовка мала співати, танцювати, промовляти слова подяки тим, хто здобував наше «світле» майбутнє ціною свого життя.
Через деякий час хтось привіз світлини з цього дійства. Тітка Єля роздавала ті світлини, кому яка дісталася. Коли привезли фільм, то три дні мешканці селища стояли в чергах по квитки.
У розпачі від побаченого виходили люди з кінозалу. Багато хто з них знав Володимира. Це був молодий хлопець високого зросту, атлетичний, найкращий волейболіст, лижник. Та замість вродливого хлопця спортивної статури показали якогось брезклого алкоголіка і назвали його Іваном.
Тітка Єля не витримала такої наруги. Її винесли з кінозалу.
Ті, хто показував кінострічку, пояснили: французького льотчика звали Жаном (тобто Іван), то й наш має бути з аналогічним ім’ям — Іван.
Кінцівки, про яку написав, не було. Як бачимо, прив’язки до України цей фільм теж жодної не має. Француз як був, так і залишився французом зі своїм ім’ям. А українець Володимир Левкович Білозуб, який до війни мешкав на вулиці Набережній селища Покровського на Дніпропетровщині, став «Іваном Непам’ятущим».
Образливо й соромно.
