«Рік передчуття чогось невідомого і небезпечного»

1. Рік втрачених можливостей та втрат людських. Рік передчуття чогось невідомого і небезпечного. Напруження. Рік, коли хотілося бути найближче з найкращими. (фото 1)

2. Одного героя року назвати складно. Напевне – це український захисник і захисниця. Попри зневіру та суспільну байдужість, вони тримають наші мирні світанки. Антигерой – президент Зеленський. Досі не можу сказати, що в моїй воюючій країні є відповідальний головнокомандувач. Від цього страшно. Від цього некомфортно. Рішення та вчинки президента не відповідають моїм особистим очікуванням.

3. «День» – це завжди цікаво, актуально, живо. Фото Миколи Тимченка – яскраві замальовки з повсякденного життя країни.

4. Сили завжди від людей – своїх, щирих, справжніх. Від перемог спортсменів на Олімпіаді, відданої праці лікарів, які рятують світ від пандемії.

5. Життя швидкоплинне. Як показав цей рік, потрібно насолоджуватися кожною хвилиною. Берегти рідних, друзів, себе. Бути чесною в усьому, найперше із собою. І головне, незважаючи ні на що пам’ятати, що усе закінчується. І не боятися, бо страх прискорює біду.

6. Для мене особисто “День” – це перемога у фотоконкурсі. Це знайомство з пані Ларисою Івшиною та професійними журналістами видання. Для України “День” – флагман об’єктивності, щирості, фаховості.