Криворізький митець українського відродження

Іменем художника яскраво вираженого українського національного спрямування, у творах якого відобразилась краса і велич українського світу з незабутніми образами історичного минулого Криворіжжя та України, громадськість Кривого Рогу пропонує назвати одну з вулиць міста, в якому жив і творив митець.

Живописець, графік, різьбяр, неперевершений майстер гравюри та екслібрису, автор серії оригінальних робіт у дерев’яній пластиці, який створив цілу галерею колоритних національних образів за мотивами творів Миколи Гоголя, Тараса Шевченка та з українського фольклору. Працював у техніках ксилографії, ліногравюри, пластики. Надзвичайно цікавими є втілені ним у гравюрі монументальні образи легендарного засновника Кривого Рогу козака Рога, Колумба Придніпровського краю, ініціатора промислових розробок залізних руд у Криворізькому басейні Олександра Поля та інших видатних історичних постатей Криворіжжя й України. Дуже промовистою, глибокою і тонко психологічною є його серія гравюр містичного характеру на тему української міфології і козацького характерництва. Художника саме такого глибоко національного світогляду якраз і потребувало майже повністю зросійщене – в минулому козацьке, у теперішньому робітниче місто гірників і металургів.

З гравюри Бориса Куновського «Козак Кривий Ріг»

Борис Павлович Куновський народився 10 червня 1927 року в Кривому Розі. Батько працював на шахті й помер дуже рано, коли хлопцеві ледве виповнилося шість років. Мати була малоосвіченою й працювала здебільшого на низькооплачуваних роботах. Як зазначив художник у своїй біографічній довідці, після смерті батька жити стало дуже тяжко. Це були голодні 1933 – 1934 роки. Після закінчення 1-го класу мати відвезла хлопця в село Зелене (нині Петрівського району Кіровоградської області) до рідної сестри, яка працювала вчителькою. З початком війни й сама переїхала туди.

Саме це мальовниче українське село подарувало майбутньому художнику найкращі враження на все життя. Як зізнався Борис Павлович у своїх спогадах, там він осягав шкільну науку, там навчився грати на скрипці, там полюбив усією душею українську природу і почав малювати. Там звела його доля з відомим у майбутньому українським поетом Іваном Хоменком. За словами Бориса Куновського, особистісний і творчий вплив цієї незвичайної людини мав неабияке значення й у його формуванні як творчої особистості.

З гравюри пам'яті поета Івана Хоменка 

Після війни Борис із матір'ю знову повернувся до Кривого Рогу. Працював робітником геологічного відділу на шахті «Нова» й навчався у вечірній школі №37. Згодом вступив на геологічний факультет Криворізького гірничого технікуму, після закінчення якого до 1958 року працював на різних гірничих підприємствах Кривбасу… Доки потяг до малювання не переміг остаточно, змусивши зробити непростий вибір на користь навчання в мистецькому закладі.

Борису Куновському було вже за тридцять, коли він став студентом Московського поліграфічного інституту. Оскільки з дитинства мріяв ілюструвати книжки, то й вибір саме цього закладу був не випадковим. Вичитавши у довіднику, що цей заклад має найкращу школу з цього профілю, він твердо вирішив їхати до Москви.

Український космос у гравюрах Бориса Куновського

Борис Павлович часто згадував, як з'явився в інститутських коридорах у вишиванці, купленій напередодні у Львові, і як професор Чекмазов скликав тоді усіх своїх колег подивитися на екзотичного українського абітурієнта. Однак на викладачів справила враження не лише вишиванка, а й творчі роботи молодого митця з України, тож після успішного складання іспитів його зарахували студентом факультету оформлення книг і журналів. На той час у Московському поліграфічному викладали світила мистецвознавства, живопису, книжкової та станкової графіки, які дали Борису Куновському перші уроки професійної майстерності, заклавши в основу його подальшого творчого зростання надійне поживне підґрунтя.

Однак закінчити поліграфічний інститут художникові не судилося. На другому курсі Борис Куновський пережив тяжкий параліч, внаслідок якого у нього відібрало праву руку. Інвалідність ставила хрест на малюванні, на його несамовитому захопленні живописом. Виписуючи художника з лікарні, лікар порадив йому прив'язувати паралізовану праву, щоб не заважала, і вчитися заново все робити лівою. І він, мов першокласник, знову вчився писати й малювати. Ось тоді замість пензля Борис і взявся за різець… Знайшовся й підходящий податливий матеріал – лінолеум. На ньому й почав вирізати свої перші графічні сюжети. І так день за днем, перемагаючи біль і долаючи невправність рук, поступово ставав майстром.

Книжковий знак «Із збірки Г.І.Синиці»

У ту пору його відчайдушного змагання, здавалося, з непереборними обставинами життя за право бути митцем Борис Куновський зрештою й прийшов до гравюри та екслібриса, а також почав займатися дерев'яною скульптурою та різьбою по дереву. І сталося диво – його ліва рука повністю замінила праву, а права потроху почала слухатись і допомагати лівій. Але найголовніше те, що у тій боротьбі у ньому таки переміг митець.

Працюючи за фахом геолога на рудниках Кривбасу, весь свій вільний час Борис Куновський віддавав творчості, займаючись переважно гравюрою та екслібрисом. Саме завдяки цим лаконічним книжковими знакам, виконаним з неабиякою точністю та майстерністю, незабаром він став відомим у багатьох містах України, в близькому і навіть у далекому зарубіжжі, де існували клуби екслібриса. Його стали запрошувати на всеукраїнські та міжнародні виставки.

Екслібрис Володимира Бульби з Торонто

Якось художник отримав листа від племінника митрополита УАПЦ Івана Павловського, закатованого в 1936 році в сталінських таборах. Приславши матеріали про свого дядька, який у сорок три роки поклав своє життя за віру, але її не зрадив, племінник просив увічнити його образ у книжковому знаку. Куновський виконав його прохання з великим натхненням і високою художньою майстерністю. Цей екслібрис увійшов до кількох міжнародних каталогів.

У 90-х роках митець з провінційного українського міста вже був відомий у всьому світі як самобутній майстер екслібриса та гравюри. Його книжкові знаки увійшли до престижних європейських та американських каталогів. Як учасник багатьох міжнародних виставок-конкурсів екслібриса, Борис Куновський був відзначений численними дипломами. Зокрема, він став дипломантом виставки-конкурсу «Сакральний екслібрис» (Вільнюс, 1992), міжнародного конкурсу екслібрисів, присвячених Варшавському повстанню (Варшава, 1994), Міжнародної виставки «Жінка в екслібрисі» (Київ, 1996), міжнародного конкурсу екслібрисів, присвячених 200-річчю з дня народження Адама Міцкевича (Краків, 1998), міжнародної виставки-конкурсу екслібрисів, присвячених 275-річчю м. Катеринбурга (Катеринбург, 1998), міжнародної виставки екслібрисів до 100-річчя Кудайбергена Жубанова (Актобе, Казахстан, 1999), Інтернаціональної виставки «Український книжковий знак» (Лондон, 1999) та багатьох інших.

Книжковий знак «Книга Яни Кулініч»

Роботи майстра з циклу «Шевченкіана» прикрасили експозиції канівського музею-заповідника на Чернечій горі та музею Т.Г. Шевченка в Торонто (Канада). «За внесок до Києво-Могилянського братства на відродження Університету «Києво-Могилянська Академія» художник був відзначений також дипломом цього славетного навчального закладу.

Книжковий знак Андрія В’юнка

У доробку майстра, створеному більш ніж за тридцять років його наполегливої творчої роботи, понад 250 екслібрисів і чимало високохудожніх гравюр, присвячених українському козацтву, зокрема й легендарному засновникові Кривого Рогу козаку Рогу. Художник створив серію портретів видатних українців, зокрема Богдана Хмельницького, Тараса Бульби, митрополита Івана Павловського, великого подвижника, ініціатора промислових розробок криворізьких залізних руд Олександра Поля, між іншим, племінника Гетьмана Павла Полуботка. До речі, ця гравюра Куновського стала своєрідною візитною карткою Кривого Рогу.

Гравюра, присвячена Колумбу Придніпров’я Олександру Полю  

«Без перебільшення можу сказати, що Ваші екслібриси серед найкращих в Україні. Вони самобутні і майстерно виконані. Є у мене плани видання альбому українського екслібриса, то обов'язково врахую, щоб Ви були достойно представлені», – писав криворізькому художнику Борису Куновському президент Української асоціації графіки і книжкового знака Петро Нестеренко. І це було свідченням визнання високого професійного рівня художника непростої долі, досягнутого всупереч тяжкій хворобі багаторічною наполегливою творчою працею. Згодом прийшло до нього й світове визнання. На жаль, те, чого прагнув художник майже все своє життя, сталося лише на схилі літ.

Заслуговує на окрему увагу й надзвичайно самобутня дерев’яна скульптура та різьба по дереву Бориса Куновського. Роботи майстра, виконані здебільшого в народному стилі дерев’яної пластики, присвячені в основному улюбленим з дитинства безсмертним персонажам з гоголівських «Вечорів на хуторі біля Диканьки»», «Ночі перед Різдвом», національним образам за мотивами творів Тараса Шевченка та українського фольклору. Є в доробку майстра й чимало прекрасних живописних робіт, написаних художником лівою рукою за підтримки правої. Мріяв видати свій авторський альбом екслібрисів та альбом репродукцій живопису, дерев’яної скульптури та різьби по дереву. На жаль, втілити задумане не встиг. Передчасна смерть перекреслила всі творчі плани на майбутнє. 1 березня 2002 року самобутнього українського майстра екслібриса, художника-графіка Бориса Павловича Куновського не стало.

Гравюра пам’яті криворізького поета Володимира Михайличенка

На превеликий жаль, після смерті митця не стало і його дивовижної майстерні, куди криворіжці ходили, немов до музею, дивитися на витвори мистецтва, і яка сама, власне, була витвором мистецтва. Майже не лишилося сліду й від творчого спадку криворізького майстра. Окрім невеличкої колекції екслібрисів, переданої нащадками до міського музею, місто практично нічого й не придбало. Відтак, частина робіт перекочувала до приватних колекцій, частину ще зберігають нащадки, а Кривому Рогу, де жив і працював всесвітньовідомий майстер, відзначений, до речі, почесним знаком «За заслуги перед містом», творіння художника виявилися непотрібними. Принаймні вже минуло рівно 20 років, як майстер пішов у засвіти торувати свій небесний шлях, але жодного осередку, де б можна було принаймні віртуально познайомитись з його життєвим і творчим шляхом та його творчим спадком, у його рідному місті, на жаль, створено не було.

Книжковий знак для Криворізької міської бібліотеки імені Івана Кошицького

Та все ж криворіжці зберігають бодай окремі крихітки пам’яті про свого видатного земляка. І чи не найпоширенішими згадками про майстра є відбитки численних книжкових знаків з його багатого творчого доробку, які зберігаються в приватних колекціях і власних архівах його земляків. Чимало його колишніх друзів і колег, всіх тих, кому пощастило відчути благодатну ауру майстра, його дивовижних робіт, його творчої майстерні та затишного обійстя, згадують про Бориса Павловича як про прекрасну щиру людину та яскравого самобутнього митця – справжнього носія і виразника української ментальності і національного духу.

Не забувають земляки Бориса Куновського і його слова, адресовані випускникам різних років СШ № 37, до якої він прийшов навчатися далекого 1937 року: «Хай усім вам щастить, хай серця ваші переповнюються піснями та любов’ю до України». І це послання, написане за кілька місяців до кончини, звучить як заповіт художника усім нам, хто залишився торувати далі свій земний шлях.

У зв’язку з розпочатим у Кривому Розі процесом перейменування значного масиву об’єктів топоніміки, назви яких мають російське походження й відображають стан колоніального минулого України і послідовно впроваджуваної московським центром політики тотального зросійщення, Громадський клуб «Український час» вніс пропозиції щодо цілої низки нових назв. На думку активстів громадського клубу, поряд з іменами героїв сучасної української визвольної війни найперше мають бути представлені в топоніміці Кривого Рогу й імена героїв і діячів Українського Визвольного Руху минулих років, десятиліть і століть, а також письменників і митців з Криворіжжя, які своїм героїчним чином, словом і мистецьким впливом буди дух української Свободи і наближали мить Української Незалежності. Серед них і славне ім’я самобутнього українського митця з Роковатої Бориса Павловича Куновського. Тож місто, яке заборгувало митцеві на ниві збереження пам’яті про його життєвий і творчий шлях самовідданого служіння і мистецького чину в ім’я Вільної України, має шанс віддати бодай невеличку його часточку.