Затоплення шахт – катастрофа поруч

За нищенням природи окрім об’єктивних факторів розвитку людства, яке потребує використання природних ресурсів, стоїть, як правило, ще й фактор неконтрольованої державами наживи. Так, наприклад, винищуються ліси, забруднюються та отруюються води, атмосфера, знищується родючий грунт внаслідок добування корисних копалин, тощо. Особистий інтерес осіб, причетних як безпосередньо до незаконної діяльності подібного роду так і до «покривання» його на рівні чиновників, є важливим фактором без боротьби з яким неможливо взяти під контроль нанесення шкоди навколишньому середовищу. Жодне законодавство не буде працювати там, де немає вихованої свідомої волі суспільства. Особливо це торкається регіонів, де «війна» з природою є елементом традиційного заробітку – вирубка лісів, добування бурштину, незаконне добування вугілля та інших копалин.

Добування вугілля є складним і небезпечним процесом, який потребує особливої уваги адже мова йдеться не лише про безпеку виробництва, але й про, зокрема, формування порожнеч на великих площах територій. Як наслідок, виникає загроза обвалів або просідання грунтів. Деякі шахти знаходяться в межах міст, що призводить до відповідних загроз для будівель, комунікацій, тощо. Закриття шахт, які по суті залишаються гігантськими печерами в тілі землі, і їхнє затоплення навіть до війни вже носило тривожний за своїми небезпечними наслідками характер. Особливо враховуючи мафіозну складову добутку вугілля – так звані «копанки». Після окупації частини території України Росією з 2014 року добування вугілля, експлуатація шахт, їхня ліквідація і затоплення в абсолютно хаотичний спосіб поставило під загрозу території не лише Донецького вугільного басейну, але й всіх дотичних до регіону водних артерій аж до Азовського моря.

Ведення бойових дій проти нашої держави спрямовані зокрема і на те, щоб нанести території України максимальної шкоди. В цьому плані українці в XXI столітті зіштовхнулись з явищем під назвою екоцидом, яке в даному випадку, враховуючи навмисне вчинення дій злочинного характеру, прирівнюється до світових злочинів. Термін екоцид (від грец. οικος — будинок і лат. caedo — вбиваю) почав часто вживатись з 1970-х років XX століття, коли масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу набули масового і системного характеру. Слід зробити акцент на тому, що екоцид – явище рукотворне, здійснюється цілеспрямовано і є одним із способів свідомого заподіяння шкоди. А отже і правовий характер його наслідків повинен мати відповідне тлумачення та передбачати відповідальність.

На окупованих територіях, де залишаються покинуті гірничодобувні підприємства, затоплюються десятки шахт, що пов’язується з викидом токсичних шахтних вод, які накопичуються в гірничих виробках, до водних артерій. Екологічну небезпеку становлять некомпетентні рішення окупаційної влади щодо закриття шахт без врахування небезпеки виходу шахтних вод у водоносні горизонти і вище, низку сховищ високотоксичних речовин. До початку війни в Донбасі було 4 240 потенційно небезпечних об'єктів (ПНО), у тому числі 227 шахт, 174 гідротехнічні об'єкти, 784 АЗС, 15 кар'єрів, 13 залізничних станцій, 128 мостів і шляхопроводів, 18 магістральних трубопроводів, 4 родовища нафти. 2160 об'єктів мали статус вибухо-, 24 — радіаційно-, 1320 — пожежо-, 176 — гідродинамічно-, 34 — біологічно- та 334 — хімічно-небезпечних. Сьогодні експертами визначено 176 ПНО.

Така тенденція неодмінно призведе до екологічної катастрофи наслідки якої буде подолати вкрай важко особливо враховуючи стан війни. Шахтні води забруднюють воду в криницях та водоймах, призводять до забруднення і провалів ґрунтів. Прорив шахтних вод і раптовий вихід на поверхню може призвести до загибелі людей. Отруєна вода внаслідок накопичення шукає вихід, а отже рано чи пізно через підземелля потрапляє до джерел, руйнує перешкоди. Мешкати на таких територіях небезпечно в тому числі з багатьох причин – окрім того, що вживання токсичних вод є смертельно небезпечним, можна ще й, в прямому сенсі, провалитись під землю. Таким чином, окрім бойових дій, які стали лихом для місцевого населення, спричинивши необхідність полишити свої оселі, шкідливі процеси в екології остаточно загрожують перетворити східні регіони України за «мертву землю». Війна вбиває наочно, отруєння середовища внаслідок підтоплення шахт вбиває підступно, нищить все живе поступово, але невпинно. Не варто також забувати, що регіон Донбасі і Приазов’я до бойових дій був насичений виробничими підприємствами, заводами. Екологія і без того тут була, м’яко кажучи, не в кращому стані. Рожеві сніги або дощі, які вступали в хімічну реакцію, були регулярним явищем. Екологічна ситуація тимчасово покращувалась у випадку припинення роботи заводів, а не завдяки якісному піклуванню про навколишнє середовище.     

Безумовно, під час війни здійснювати моніторинг згаданих процесів неможливо або вкрай важко. Але готуватись до зазначених наслідків необхідно вже зараз. Це вкрай серйозна і надзвичайно складна задача, яка стоїть перед державою, адже сценарії майбутнього сходу України залежать не лише від бойових дій, але й від того наскільки придатним буде тамтешнє середовище для життя. На жаль, враховуючи домінацію деструктивних процесів, поки що такі прогнози і перспективи є невтішними.

Зараз існує в тому числі небезпека екологічної катастрофи на Донбасі внаслідок затоплення шахти Юний комунар (історична шахта у місті Бунге Єнакієвської міськради Донецької області), де в 1979 році відбулося випробовування застосування ядерного вибуху для потреб вугільної промисловості, так званий атомно-вибуховий експеримент «Кліваж».

В 2018 році окупаційна адміністрація самопроголошеної «ДНР», під контролем якої перебувало м. Єнакієве, вирішила затопити цю шахту. Інформацію про затоплення також підтвердила Спеціальна моніторингова комісія ОБСЄ. Тоді Державний департамент Сполучених Штатів Америки висловив стурбованість інформацією, передану міжнародними спостерігачами ОБСЄ, про наміри російських окупантів затопити згадану шахту. Про це написала речник Держдепу Хізер Ноєрт. Українські фахівці попередили про масштабну екологічну небезпеку затоплення шахти Юнком. За словами гідрогеолога, доктора технічних наук Євгена Яковлєва, активність сховища на сьогодні знизилась приблизно удвічі у порівнянні з 1979 роком, оскільки основними продуктами вибуху є цезій і стронцій з періодом напіврозпаду близько 30 років. З моменту вибуху минуло майже 40 років. «За оцінками, одразу після вибуху активність сховища була 100 кюрі, зараз ми можемо говорити про близько 50 кюрі». Вміст радіоактивних речовин у шахтній воді справді зросте, під загрозою радіаційного зараження опиняться басейни річок Сіверський Донець і Кальміус, а також Азовське море. Це може торкнутися не лише Донбасу, а і Дніпропетровської, Запорізької та Харківської областей. Голова делегації Верховної Ради України в ПА ОБСЄ Микита Потураєв у своєму виступі на засіданні Парламентської Асамблеї у Відні станом на початок 2020 року, що шахта «Юнком» затоплена радіоактивною водою.

Як зазначають спеціалісти, наслідки такої екологічної катастрофи відчує вся Європа.

Зауважимо, що МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії) дотримується позиції, що Україна (відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 68/262, в якій було визнано суверенітет і територіальну цілісність України) повинна гарантувати безпеку всіх ядерних об'єктів і матеріалів на своїй території згідно з Угодою між Україною та МАГАТЕ. Тобто Україна, яка зазнала агресії Росії, тимчасової втрати територій, внаслідок чого об’єктивно не може впливати на процеси на окупованих землях, все одно несе перед МАГАТЕ відповідальність навіть за ядерні об'єкти, що розташовані на них.

До 2014 року на сході України в Донецькому вугільному басейні працювали 150 вугільних шахт. З початку бойових дій до лютого 2022 (подальша окупація українських території) в регіоні в результаті руйнування інфраструктури, припинення енергопостачання, демонтажу насосного обладнання підтоплювались або повністю були затоплені близько 39 шахт. Більшість шахт у Донецької області взаємопов’язані між собою водним сполученням, утворюючи єдину гідросистему. Таким чином затоплення однієї шахти на тимчасово непідконтрольній території створює умови для перетікання води на суміжні шахти.

Як повідомляє Департамент екології та природних ресурсів Донецької облдержадміністрації, занепокоєння викликає стан закритих шахт «Південна» та ім. Артема у м. Торецьк, які гідравлічно пов’язані між собою та з закритою шахтою ім. Гагаріна (м. Горлівка). Всі вони знаходяться на окупованій території Донецької області. На сьогодні всі ці шахти затоплюються єдиним басейном.

Експерти науково-дослідного інституту екологічної безпеки і управління Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління та Національного центру управління та випробувань космічних засобів підготували тематичний звіт з затоплення шахт для Координатора проектів ОБСЄ в Україні. Затоплення шахт в першу чергу впливає на рівень ґрунтових вод і геологічну стійкість земної поверхні. Ґрунт осідає і може привести до деформації та руйнування об’єктів міської інфраструктури й промисловості, в тому числі системи водопостачання. Зони осідань ґрунту вже зафіксовані в кількох агломераціях, наприклад, Донецьк-Макіївка-Харцизьк, Торецьк-Горлівка-Єнакієве, Шахтарськ-Сніжне-Хрустальний.

Періодично фіксуються підтоплення підвалів приватних житлових будинків у місті Селідове, розташованих уздовж річки Солона, в яку шахта ДП «Шахта ім. Д. С. Коротченка» скидає шахтні води. Крім того, спеціалісти прогнозують, що з часом забруднені шахтні води погіршать якість підземних та поверхневих вод,  які використовуються, зокрема, для питного водопостачання та зрошення.

Обласний Департамент екології та природних ресурсів також зазначає, що ще одним з негативних наслідків зупинення роботи та підтоплення вугільних шахт є виділення шахтного газу на поверхню (метан, вуглекислий газ), який накопичується у гірничих виробках і по тектонічним порушенням виходить на поверхню, накопичується у підвалах житлових будинків та загрожує вибухами. 

Висновки фахівців звучать загрозливо хоча вони занадто приблизні через неможливість отримати точні дані з шахт на непідконтрольних Україні територіях. Точний прогноз наслідків можливий лише після проведення поглибленого моніторингу й аналізу гідрогеологічної обстановки та через покращення якості постійного моніторингу довкілля, що неможливо без доступу українських спеціалістів до відповідних об’єктів вже не кажучи про роботу там в умовах бойових дій та некомпетентності окупаційних адміністрацій.

В розробленій Регіональній програмі моніторингу стану довкілля в Донецькій області на 2020-2024 роки планувалось створити опорну обласну мережу моніторингу порушеного режиму підземних вод. Але подальший широкомасштабний наступ російських військ з 24 лютого 2022 року на українські землі вніс суттєві корективи в ці плани. Так вийшло, що війна оголила та виявила безліч до того недостатньо акцентованих проблем екології Донбасу, які нині на жаль можуть бути «поховані» разом з регіоном, але потім перетворитись на ще більшу катастрофу не лише для сходу України в будь-який момент.  

Валентин ТОРБА

Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Сприяння єдності заради України, в якій цінують довкілля", який реалізується МБО «Екологія-Право-Людина» за фінансової підтримки Journalismfund.eu.