«Болгарська весна», або Застереження для політиків країн СНД
Унаслідок масових протестів болгарський уряд прем’єра Бойко Борисова пішов у відставку. Про це в парламенті заявив сам прем’єр. Причиною він назвав сутички демонстрантів із поліцією, внаслідок чого були постраждалі.
Приводом для протестів стало значне підвищення тарифів на електроенергію. Незадоволеність економічною ситуацією в країні посилювалася вже досить давно, але несподівано масові акції набули досить гострих форм. Населення втомилося від економічної стагнації, яка й далі продовжується, жорсткої політики фінансової економії з метою одержання позик і кредитів ЄС. Тому нові квитанції з підвищеними рахунками за електроенергію стали останньою краплею, що переповнила чашу терпіння.
Мітинги, які пройшли на вулицях і площах столиці, почалися ще два тижні тому, а 17 лютого в Софію з різних міст країни прибули десятки тисяч протестуючих, щоб вимагати відставки уряду Борисова, лідера партії «Громадяни за європейський розвиток Болгарії» (ГЄРБ).
У ніч з 19 на 20 лютого в сутичках із поліцією постраждали 14 протестуючих, а 25 учасників мітингу заарештували. Акції протесту пройшли і в інших містах Болгарії. У місцевих газетах й інтернеті опубліковано безліч світлин, на яких скривавлені демонстранти. До того ж з’явилися повідомлення про те, що у Велико-Тирново та Варні двоє чоловіків учинили акти самоспалення. Один із них загинув, другого привезли до лікарні з опіками 80% тіла, зараз він перебуває в дуже тяжкому стані. Учасники мітингів палили квитанції на оплату електроенергії, закликали «звільнити Болгарію» від влади «мафії та корупціонерів» і знову зробити країну «святою та вільною».
Ще 18 лютого глава уряду, можливо, розраховував вирішити проблему «малою кров’ю». Віце-прем’єр і міністр фінансів Симеон Дянков був відправлений у відставку. Борисов заявив, що глава мінфіну зробив багато для підвищення «фінансової дисципліни» країни, але не зміг упоратися із зростанням цін на електроенергію і забезпечити належне зростання добробуту громадян. Крім того, 19 лютого прем’єр відкликав ліцензію в чеської компанії CEZ, яка керувала значною частиною болгарських електромереж, а також запропонував зменшити тариф на 8%. Але ці заходи вжиті надто пізно — вони не заспокоїли протестуючих.
Від комуністичної доби Болгарії дісталися всі хвороби колишніх соціалістичних країн — корупція, всевладдя чиновників і дуже низький рівень життя. Недаремно в СРСР саме Болгарія вважалася найбільш близькою країною. Ходило навіть прислів’я: «Курица не птица, Болгария — не заграница». Настільки все було схоже на першу державу робітників і селян.
Усе це призвело до повернення комуністів під псевдонімом соціалістів до влади в 1990-х. Спроба повернути комунізм-соціалізм нічого доброго не дала. Державне регулювання цін на продукти харчування призвело до того, що в сільськогосподарській країні виник дефіцит хліба. На деякі продукти довелося ввести розподіл за картками. Перефарбовані комуністи зазнали поразка на виборах 2009 року. Переможці з партії ГЄРБ обіцяли реформи та нещадну боротьбу з корупцією.
Бойко Борисов, харизматичний політик, спортсмен, що серйозно займався східними єдиноборствами, працював охоронцем Тодора Живкова, генерального секретаря ЦК Болгарської компартії, і Симеона Сакськобургготського, колишнього царя (1943-1946) і прем’єр-міністра Болгарії (2001-2005). В уряді колишнього монарха Борисов обіймав посаду генерального секретаря МВС. 2006 року він отримав перемогу на виборах мера Софії і тоді ж очолив партію ГЄРБ. На виборах 2009 року партія отримала більшість місць у парламенті та змогла сформувати власний уряд.
ГЄРБ йшла на вибори під гаслом підвищення добробуту населення, критикуючи опонентів за «лобіювання інтересів» крупного бізнесу. Проте, не дивлячись на заяви про «стабілізацію економіки» країни, схожі звинувачення, у тому числі і щодо корупції, невдовзі були висунуті й на адресу нового прем’єр-міністра.
Болгарія, вступивши в НАТО та Євросоюз, залишається одним із найбідніших членів ЄС. Зростання ВВП 2012 року склало менше 1%. Купівельна спроможність населення — це лише 30% від середнього європейського рівня. Економічний стан країни є основною причиною того факту, що Болгарія до цих пір не перейшла на євро та продовжує використовувати національну валюту — лев.
Однією із причин проблем енергетичної галузі в Болгарії є відмова від експлуатації атомної електростанції в Козлодуї, яка побудована 1974 року за допомогою СРСР. Вона забезпечувала до 40% потреб країни в електроенергії. Проте ще 1990 року електростанція була визнана невідповідною стандартам безпеки.
Унаслідок тиску ЄС болгарський уряд Бойко Борисова відмовився будувати за допомогою Росії атомну електростанцію в Белені, а також прокладати нафтопровід «Бургас — Александропулос», офіційно — з екологічних міркувань.
Хоча уряд Бойко Борисова зміг домогтися певних успіхів щодо оздоровлення фінансів і боротьби з корупцією, що було відзначено ЄС, в цілому ситуація виявилася досить напруженою. В тій же енергетиці її не вдалося змінити. Досить сказати, що внаслідок російсько-українських газових дебатів 2009 року збитки Болгарії склали 87 млн. євро. Як це часто буває, борці з корупцією виявилися самі в ній замішані.
Оскільки парламент Болгарії прийняв відставку уряду Бойко Борисова, то конституція вимагає, щоб президент Росен Плевнелієв запропонував партії ГЄРБ, що має найчисельнішу фракцію, висунути кандидатуру на пост прем’єр-міністра та формувати новий уряд. Якщо йому це не вдасться, то настає черга наступної фракції і т.д. Неможливість формування уряду всіма кандидатами дає підставу президентові призначити службовий уряд, розпустити Народне зібрання та оголосити про нові вибори.
Усі ці парламентські процедури відбуватимуться на тлі різкої незадоволеності населення не лише всіма партіями, а й усією партійною системою. Сьогодні протестуючі не хочуть бачити жодного діючого політика, і найпопулярніше гасло — «Геть партію!». Демонстранти заявляють, що нікому не дозволять скористатися народною незадоволеністю, і вулиця сама вибере своїх керівників. Навіть після того, як уряд подав у відставку, протести не припиняються, і на мітингах народ пропонує провести нові вибори депутатів, скликати Велике народне зібрання та змінити конституцію.
Болгарія вступила в період серйозної та непередбачуваної турбулентності дуже схожої на події так званої арабської весни. Політична система та політичні лідери перебувають під сильним тиском вулиці. А вона виступає проти всіх і намагається висунути своїх лідерів. Ці польові командири відчули момент і збираються продовжити протести проти всієї партійної системи країни.
Зважимо при цьому, що склад учасників протестів дуже різношерстий, з різною політичною та громадянською орієнтацією. А це живильне середовище для появи харизматичних радикальних популістів і демагогів.
Звичайно, Болгарія істотно відрізняється від арабських країн. Те, що зараз відбувається на вулицях Софії й інших міст країни, скоріше, може бути застереженням політикам у країнах СНД, які продовжують ігрища в імітацію боротьби по лінії влада — опозиція. При цьому вони забувають, що вибух народного гніву може викликати всього одна і часто випадкова причина. Це добре описано в механіці нелінійних процесів і в конфліктології. Але багатьом політикам, які купили собі кандидатські та докторські ступені, зрозуміти наукові істини ніколи та і сірої речовини — дефіцит.
Болгарські політики не захотіли вчитися на помилках єгипетського і туніського президентів — отримали протестуючі вулиці Софії та інших міст...
