«Будь-яке інакомислення в Росії заборонено», —

У Таллінні на запрошення Партії реформ перебуває екс-прем’єр Російської Федерації Михайло Касьянов, який тепер очолює опозиційний Російський народно-демократичний союз. Портал rus.Delfi. взяв невелике інтерв’ю у російського політика.

— Ви щойно прочитали в Естонській бізнес-школі годинну лекцію «Економіка Росії: що далі?» Причому приблизно 15 хвилин говорили про успіхи, яких досягла російська економіка в 2000—2004 роках, коли ви були головою уряду РФ, а потім ще 45 хвилин говорили про критичну ситуацію, яка склалася в Росії нині. Які рецепти ви пропонуєте для подолання кризи?

— Це швидше не рекомендація, а комплексна вимога. Влада має визнати, що криза не є кредитною, або фінансовою, вона є системною. Вона прийшла не з-за кордону, а з тієї простої причини, що в останні чотири-п’ять років керівники РФ нічого не робили для того, щоб удосконалити російську економіку, щоб провести її диверсифікацію, щоб вона була заснована на різних сферах економічної діяльності, а не тільки на продажу нафти й газу за кордон. Це є головною причиною кризи.

Рецепти виходу дуже прості: формування моделі, заснованої на інтересах Росії, а не на помилках у головах нинішніх керівників. Останніми роками в Росії існувала модель так званої керованої суверенної демократії, заснована на відсутності громадянських прав і свобод, на дешевих закордонних кредитах та високих цінах на нафту. Ця модель сьогодні лопнула, і її функціонування більше неможливо.

Треба примусити нинішню владу відмінити ті обмеження, які вона ввела на політичну діяльність, починаючи з неможливості створювати політичні партії та формувати через них суспільну думку. Після цього можна і треба говорити про дострокові вибори, щоб вибрати справжній парламент, а не механізм, який штампує напівзрозумілі закони, і сформувати уряд, який користувався би підтримкою більшості громадян.

В економіці треба терміново припинити розбазарювати державні кошти зі стабілізаційного фонду і допомагати не олігархам, які програлися на іноземних біржах, заклавши акції підприємств під кредити, а громадянам, які через економічну кризу втратили робочі місця, фінансувати створення робочих місць та соціальну допомогу.

— Ви голова Російського народно-демократичного союзу — партії ліберального характеру. Чому так розпорошено сили правих лібералів у Росії, і чому ви залишили об’єднувальний політичний рух «Другая Россия»?

— Будь-яке інакомислення зараз у Росії заборонено. Волелюбність і висловлювання думок, що відрізняються від думок влади, переслідуються. Беззаконня відбувається кожного дня. Це є головною причиною слабкості демократичної опозиції. Тільки-но з’являється можливість висловлювання своїх думок — а це вибори — я вважаю, не виникає жодних проблем для створення коаліції. На мою думку, потрібна одна демократична партія, кожна людина або група може створити свою партію. Адже для всіх демократів базові цінності — права людини та політичні свободи. Ми всі їх сповідуємо, і як тільки з’явиться можливість об’єднати наші зусилля на виборах, то не думаю, що питання консолідації буде гострим.

— Ви приїхали в Естонію, і вже не вперше, на запрошення Партії реформ. Вас пов’язують якісь формальні зв’язки — членство в Європейській партії ліберальних демократів, або ж у вас в Естонії особисті справи з лідерами реформістів?

— Відповім як є. Як і в усіх партіях такого спрямування, нам важливі ліберальні цінності. Але щоб познайомитись із європейськими лібералами, доля звела мене з Крістіною Оюланд. Вона, так би мовити, і допомогла нам увійти в сім’ю європейських лібералів. Так, я тут за запрошенням Партії реформ, зустрічався з лідером цієї партії, прем’єр-міністром Андрусом Ансіпом. Ми добре поговорили про перспективи формування відносин між Росією та ЄС. Це важливо для майбутнього наших країн.

— Уряд Ансіпа ставиться з великим скептицизмом до проекту газопроводу Nord Stream, ви поділяєте цю позицію естонських реформістів?

— Так, тому що через газопровід має йти прокачування газу, якого немає, оскільки жодне родовище, яке планувалося використати під цей проект, не освоюється. Таким чином, газу для цієї труби немає, і якщо будуть використовуватися інші джерела газу, то тільки в суто політичних інтересах, а саме — для заміни тих напрямів, які нині існують.

— У Росії складаються непрості відносини з країнами пострадянського простору — з Україною через транзит газу, з Грузією справа дійшла до війни, серйозно погіршилися стосунки з Естонією після перенесення пам’ятника радянським воїнам в Таллінні. У чому, на вашу думку, криється коріння цих конфліктів із колишніми радянськими республіками?

— Передусім, звичайно, справа в тому, що нинішні керівники Росії декларують інші цінності: не розвиток норм демократичного суспільства, як це робиться в прибалтійських країнах. Нинішні керівники Росії в них не вірять, вони розтоптують ці цінності, зафіксовані в нашій Конституції. Друге — внаслідок імперського синдрому, відношення до країн, які отримали незалежність після розпаду Радянського Союзу, я б сказав — неправильне, не таке, як до незалежних країн. Це погана річ у зовнішній політиці та формуванні відносин зі своїми сусідами.

Це два головні чинники, все інше — способи продемонструвати свою силу, і нібито перевагу відносно цих невеликих держав, які розвиваються за демократичним шляхом, і деякі з них є членами демократичної сім’ї європейських держав.

— Ви були головою уряду, а Володимир Путін — президентом, ви працювали в одній команді. Що спричинило вашу відставку в 2004 році: особисті стосунки, неможливість більше працювати в такій команді, або розбіжності торкалися принципового підходу до подальшого розвитку країни?

— У російській системі влади, прописаній у конституції, президент і прем’єр, звичайно, повинні бути соратниками. І я хочу підтвердити, що протягом трьох з половиною років із чотирьох, коли я був главою уряду, я відчував підтримку президента при проведенні реформ. Це було надзвичайно важливо для розвитку економіки. Нам вдалося досягти стійкого економічного зростання і вирішити багато соціальних проблем. Не всі, багато ще залишалось, але ми зробили перші важливі кроки у формуванні фундаменту.

Останні півроку розбіжності з президентом стали нагромаджуватися, і вони були пов’язані зі світоглядними позиціями. Відносини з іншими країнами, відносини з громадянами, з бізнесовим співтовариством та способи впливу на них — ці розбіжності й стали головною причиною того, що наш уряд було відправлено у відставку.

— Економіка Росії вже від самого початку розвитку капіталізму, і особливо, з початку XX століття, була моделлю так званого держкапіталізму. Ви продовжуєте вірити в те, що в Росії можлива ліберальна модель економіки?

— Так, вірю. Ми починали свого часу це робити. І питання лише в одному: щоб провести реформи, треба пояснити громадянам, для чого ці реформи проводяться. Якщо вони пов’язані з речами, які змушують громадян чимось поступитися, зачіпають їхні інтереси заради майбутнього процвітанні і великих прибутків... Знаєте, ніякі реформи не бувають м’якими і бажаними для кожного громадянина. Тому взаємодія з суспільством, роз’яснення намірів в ході проведення реформ необхідні. Партія дає обіцянки в ході виборів і роз’яснює їхнє значення, виграє вибори. Якщо вона виконує обіцянки, то уряд вибирають на другий термін. Так відбувається в демократичному суспільстві. А якщо реформи виявилися не дуже успішними, хоча, можливо, і правильними, тоді уряд іде у відставку, і громадяни вибирають собі інший. Це нормальна логіка розвитку демократичного суспільства. Ліберальна структура економіки і демократична організація суспільства — це наше майбутнє. І я впевнений, що це стане реальністю.