«Червона межа» для Путiна

У п’ятницю два світові лідери, які найбільш спроможні відреагувати на російські провокації в Україні і на яких лежить найбільша відповідальність, провели спільну прес-конференцію. Це має дати Путіну певні підстави для занепокоєння — утім, лише в тому разі, якщо він вирішить, що вони налаштовані серйозно.

Президент Обама і канцлер Німеччини Ангела Меркель установили для Путіна нову червону межу: президентські вибори, які мають відбутися в Україні 25 травня. Якщо підтримувані Росією сепаратисти Східної України зірвуть голосування — або це зробить Росія шляхом відвертого вторгнення — Москва зіткнеться з новими економічними санкціями, які, імовірно, будуть набагато жорсткіші за колишні. За словами Обами і Меркель, цього разу їх мішенню повинні стати не лише кілька приятелів Путіна, але і цілі сектори російської економіки. Про конкретні заходи Обама не говорив, проте він зазначив, що експерти розглядають можливість ввести обмеження для енергетичної, збройової і фінансової галузей. Як попередив президент, під загрозою опиняться не лише торгівля, але і «механізми кредитування».

Безперечно, що в Росії Україні надають більше значення, ніж на Заході. Російські лідери, імовірно, готові ризикувати великим, щоб впливати на напрям, в якому рухатиметься ця країна, — або, принаймні, її частина. Проте при цьому існує також різниця в економічних важелях, що грає на руку Заходу. Росія, найімовірніше, потребує західної фінансової системи більше, ніж західна фінансова система потребує Росії. В енергетичному секторі картина дещо складніша, оскільки залежність Європи від російського газу є дуже великою. Проте і російська економіка залежить від європейців, що купують у Росії газ.

Проте існують, щонайменше, дві причини, з яких Путін може відмовитися відступати перед новою червоною межею. Навіть якщо він прийме загрозу Обами і Меркель серйозно, він може вирішити, що Росія ладна зіткнутися з економічними труднощами заради збереження і розширення впливу на сусідів. У цьому разі Європі слід визнати путінську Росію небезпечною загрозою в довгостроковій перспективі. Крім того, Путін може просто не прийняти плани Обами і Меркель серйозно і припустити, що Захід навряд чи стане здійснювати свої обіцянки і вводити важкі санкції. Зокрема, до таких думок може підштовхнути те, як нерішуче поводився Обама в аналогічних випадках раніше. Ще важливішою є та обставина, що багато хто в Європі, як і раніше, явно не готовий жертвувати чимось серйозним у зв’язку з українською кризою.

Раніше минулого тижня група впливових європейських підприємців доводила у Вашингтоні, що більш жорсткі секторальні санкції — невдала ідея. Сполученим Штатам слід розробити додатковий план на той випадок, якщо на континенті переможе ця позиція. Утім, вона цілком може і не взяти гору. Росія зазіхнула на суверенітет, мир і порядок у Європі, до того ж Ангела Меркель, найвпливовіший глава уряду в ЄС, зараз поставила на кін свій авторитет. Українці Києва, Одеси, Львова і Донецька стежитимуть за тим, чи стане вона дотримуватися духу і букви своїх обіцянок. За тим же самим стежитиме і решта світу.

The Washington Post, 2 травня 2014, переклад ИноСМИ.Ru