Чому Київ ігнорує братиславський безпековий форум

Братиславський безпековий форум Globsec2013, який відбувся 18—20 квітня у столиці Словаччини, побив усі рекорди за вісім років його існування. По-перше, як заявив на завершенні цього форуму генеральний секретар Словацької атлантичної комісії Роберт Васс, кількість учасників перевищила 1 тис. осіб, які представили 62 країни, що також є рекордом. По-друге, в роботі Globsec2013 взяли участь 133 спікери. І по-третє, форум висвітлювали 132 журналісти із 30 країн.

У цій безпековій тусовці взяли участь два десятки міністрів закордонних справ та міністрів оборони, прем’єр-міністри Словаччини і Македонії, а також президент Естонії.

Відкриваючи форум, словацький прем’єр Роберт Фіцо наголосив: «ми — шановані члени Європейського Союзу і НАТО, які забезпечують нам найвищий рівень безпеки і стабільності. Це формує основу нашої відданості робити активний внесок в їх подальше зміцнення. Сьогодні ми постачальники, а не споживачі безпеки і стабільності, контрибютори спільного економічного процвітання і постачальники донорської допомоги».

Тим часом міністри Вишеградської групи (V4) більше обговорювали значення цього об’єднання для підтримання безпеки та активізації співпраці в регіоні. Зокрема, міністр закордонних справ Словаччини Мирослав Лайчак зазначив: «мета створення цього об’єднання полягала в помноженні нашого голосу і нам це вдалося. V4 робить кожного з нас індивідуально і як група сильнішими».

Міністр закордонних справ Польщі Радек Сікорський, говорячи про роль Вишеградської групи в забезпеченні безпеки в регіоні, сказав: «Ми — акції, що зростають на ринку, який переживає депресію. І це покладає на нас особливу відповідальність».

Тим часом його чеський колега Карл Шварценберг наголосив: «ми розвиваємо співпрацю не лише між собою, а й із сусідніми країнами, якщо ми будемо разом, то можемо досягти більшого».

Згадуючи про історію створення Вишеградської групи, міністр закордонних справ Угорщини Янош Мартоньї сказав: «V4 є спеціальною реакцією на дуже конкретну ситуацію, і це служило для підготовки до НАТО. Ми мали поставити запитання, хто ми такі, й дали на нього відповідь: ми є центральноєвропейцями. За цей час глобальна сцена зазнала фундаментальних змін. І той, хто найшвидше і найуспішніше адаптується до цих змін, буде переможцем».

Нам тільки можна позаздрити такій взаємодії V4, яка до 2016 року планує підготувати бойову групу чисельністю 1500—2300 вояків. І тим самим на ділі підтвердити внесок у безпеку.

На братиславському форумі обговорювалось дуже багато питань, їх складно перелічити. А справжньою родзинкою Globsec2013 виявився виступ політолога, радника Центру стратегічних та міжнародних студій Збігнєва Бжезинського. Самому авторові не вдалося почути промову американського політолога. У цей час у мене було інтерв’ю з Лейчаком.

Тому пошлюся на екс-посла України в США Олега Шамшура, який слухав промову Бжезинського і був на його прес-конференції. «У нього досить цікавий глобальний погляд на життя, але я не почув таких речей, яких він раніше не казав. Відчувається, що йому трохи навіть важко сказати щось нове. Але з того, що було цікаво, то це про місце Росії. Він не те що оптимістично, а зі стриманим оптимізмом налаштований щодо майбутньої еволюції Росії за рахунок того, що там посилюватиметься роль середнього класу. Цей клас більше космополітичний, більш знайомий з тим, що відбувається на Заході. Начебто він має трансформувати Росію. Але я чув подібне від нього ще у Вашингтоні на посаді посла, тоді він те ж саме казав про російську молодь. На що я йому з усією повагою завжди відповідав: як показують соціологічні дослідження, російська молодь більше шовіністично налаштована, ніж їхні батьки. Тут я не висловлював би оптимізму», — розповів він.

За його словами, Бжезинський кілька разів згадував про Україну, що було неприємно, але Україна йшла у зв’язці з Білоруссю як країни, які в майбутньому могли би бути членами Євросоюзу. «Він сказав, що вони мають чітко визначитись для себе, куди вони хочуть прямувати, з ким хочуть бути, і, на жаль, 2005 року питання не виникало, було зрозуміло. Те, що в наших партнерів виникає таке питання, це привід замислитися не тільки урядові, а й усім нам», — сказав Шамшур.

«Наприкінці, — додав екс-посол, — Бжезинський наголосив, що небезпека для світу, для нормального функціонування світових міжнародних відносин це — хаос, хаотичний розвиток ситуації загалом у світі і як керувати цим хаосом. І відповіддю на це має стати нове партнерство між США та Європою, яке може бути основою для подальшого розвитку міжнародних відносин».

І на цьому тлі було дуже дивно констатувати відсутність представників української влади на цьому форумі. Невже Києву не цікаво почути, що обговорюють на Братиславському безпековому форумі, який за цей час настільки розширився, що охоплює всі сфери міжнародних відносин. А з іншого боку, висловити свою думку щодо світових процесів і насамперед того, що відбувається в Європі чи навіть по сусідству, з огляду на те, що всі четверо міністрів закордонних справ Вишеградської четвірки цьогоріч узяли участь у цьому форумі. Крім цього, тут обговорювалися питання енергетичної безпеки, що є головною проблемою України. Цікаво, що попередньо в цій панелі з енергетичних питань був записаний Леонід Кожара. Але через перенесення візиту до Словаччини, ініціатором чого був Мирослав Лайчак, який ранком 17 квітня мав бути присутнім на похоронах Тетчер у Лондоні, наш міністр просто вирішив проігнорувати цей форум. Але можна було б послати когось іншого, того ж Бойка, щоб він там пояснив європейцям позицію України з цього питання і заодно подискутував про перспективи видобутку сланцевого газу в нашій країні та як це може вплинути на ціну на нафту й відповідно на політику Росії.

Також незрозуміло, чому українська влада не використала Globsec2013 для просування своїх аргументів щодо необхідності підписання Угоди про асоціацію, пояснення європейцям, що зроблено чи робиться для виконання умов, необхідних для підписання цього документа.

Олег Шамшур вважає, що представникам влади треба їздити і виступати, обстоювати свою точку зору. «Мені дуже сподобалося, — продовжив він, — слова президента Естонії Ілвес про те, що нові члени ЄС стають дедалі помітнішими. А це досить великий блок, якщо порахувати три балтійські країни, Вишеградську четвірку, три скандинавські країни. Це люди, політики, які впливають на політиків у ЄС. Із цим варто рахуватися, тому потрібно їздити не тільки в Париж, а й у Братиславу, не тільки в Брюссель, а коли потрібно, то, скажімо, в Будапешт. Тут, на жаль, позиція України перебуває десь на маргінесі. І це не зрушиться без участі тих, хто має ґрунтовно довести позицію».