Декомунізація по-празьки

Чеський сенатор Яромір Штетіна з 2004 року є членом комітету із закордонних справ, оборони й безпеки, головою Комісії з вивчення конституційності Компартії Чехії та Моравії. У минулому він працював журналістом у газеті Mladа Fronta, звідки був звільнений за незгоду з радянською окупацією 20—21 серпня 1968 року. У 90-х роках — військовий кореспондент газети Lidovе noviny в Москві, який освітлював конфлікти в гарячих точках на території колишнього Радянського Союзу. У 1994-му заснував незалежне журналістське агентство Epicentrum, що працювало з військової проблематики й освітлювало події в 20 точках військових конфліктів в Європі, Азії та Африці. Як у Чехії проходить процес посткомуністичного чищення? Яких результатів було досягнуто після прийняття закону про люстрацію? Чому комуністи досі користуються популярністю в цій країні й чи не є це загрозою для Чеської Республіки? Чи може комунізм знову вирости в міжнародну силу? Чому Чехії вигідно прийняти на своїй території РЛС як складову обмеженої американської ПРО, яку Вашингтон планує розмістити в Європі? Про це в інтерв’ю чеського політика.

— Я б назвав цей процес «декомунізацією», аналогічно з «денацифікацією» в Німеччині. Він триває вже 17 років із змінним успіхом. Але і в Німеччині «денацифікація» тривала 20-25 років, поки не прийшло нове покоління. Тепер у Чехії починається нова хвиля. Вона викликана наступом комуністів, що почався два-три роки тому. Вони рвуться до влади, хочуть повернути позиції в уряді. Вони вже мають сильні позиції в парламенті й тепер хочуть посадити своїх міністрів. Все, що відбувається — реакція на їхнє спрямування.

— Комуністи в Чехії користуються підтримкою 20% виборців. Чому?

— Членство в КПРС було справою елітарною. У нас же за 40 років комунізму в компартії побувало вісім мільйонів осіб. Абсолютна більшість сімей мала хоч би одного комуніста. Компартія в принципі стала явищем нормальним, яке належало до нашого політичного й сімейного життя. Крім того, із 1938 по 1989 рік ми жили в тоталітарній системі. Кілька поколінь просто не знали, що таке справжня демократія. Звідси схильність у великої кількості нашого населення голосувати за компартію.

— У чому ви бачите загрозу впливу комуністів з урахуванням того, що Чехія — правова держава, член НАТО та ЄС?

— У противників антикомунізму є аргумент: наші комуністи тепер не можуть спиратися на Радянський Союз. Звичайно, комунізм як спосіб влади навіть у Росії не існує. Але все-таки наші комуністи досі представляють «п’яту колону», яка весь час співпрацює із зюганівською КПРФ. Наші регулярно їздять у Москву на консультації. Вони блокують важливі рішення, як це було, наприклад, із резолюцією Асамблеї Ради Європи, що засуджує комунізм. Все це вони роблять разом із російськими товаришами. Я є членом Парламентської Асамблеї ОБСЄ й місяць тому був у Києві на її пленарному засіданні. Там приймали досить жорстку резолюцію щодо Білорусі. 50 делегацій голосували «за». Три суб’єкти голосували «проти»: делегація російських, білоруських парламентаріїв і один член нашої делегації — заступник голови Компартії Чехії Вацлав Екснер.

— Ви вважаєте, що комунізм знову виростає в міжнародну силу?

— У Компартії Чехії й Моравії є прагнення знову створити щось на зразок Комінтерну. В останні роки в Празі було вже три міжнародних збори компартій, включаючи корейську та кубинську й навіть лівих екстремістів із США. А де в нас гарантія, що буде в Росії через п’ять чи п’ятнадцять років? Більшовизм — це не та ідея, яка вмирає відразу. Поки на Червоній площі лежатиме Ленін в Мавзолеї, небезпека зберігатиметься. Якщо в Росії з’явиться прагнення до лівого перевороту, то першими співробітничатимуть з його організаторами саме чеські комуністи.

— Хто в Чехії протидіє зростанню впливу компартії?

— Політичний спектр у Чехії чітко розпадається на праві й ліві сили. Ліві представлені соціал-демократами з комуністами. Вони разом грають свою гру, бо більшість соціал-демократів — також колишні комуністи. У принципі, на сьогодні сенат і нижня палата — політичні суперники. Сенат — правий і минулого року він ухвалив постанову про створення Комісії для вивчення конституційності Компартії Чехії й Моравії. Я був призначений головою цієї комісії. Вона повинна доповісти в квітні 2008 року, як саме компартія порушує конституцію нашої країни. Ми знайшли вже кілька явних порушень конституції, наприклад, пункту 5, який говорить, що членом демократичної системи Чехії можуть бути тільки партії і руху, які заперечують насильство як метод досягнення своїх політичних цілей. Комісія вважає, що компартія цей пункт порушує. Її голова Войцех Філіпп нещодавно на пленумі ЦК закликав компартію «повернутися до Володимира Ілліча Леніна». Це означає готовність застосовувати силу в майбутньому. У минулому році виникла петиція під назвою «Не тільки заборонити, але й відсторонити». Її підписали вже понад 70 тис. осіб — представники академічного світу, інтелігенція Чехії. У петиції громадяни закликають покласти кінець новому комуністичному нашестю.

— Що відомо про зв’язки компартії з колишніми спецслужбами Чехословаччини?

— Сам голова компартії Чехії й Моравії був їхнім агентом СТБ (служба безпеки). Ми лише починаємо дізнаватися, хто саме співпрацював. Архіви тільки ще відкриваються. Проти закону про відкриття архівів і створення Інституту вивчення тоталітарних систем виступають саме комуністи. Бо багато хто з них має в цих архівах свої справи. Люстраційний закон у принципі заборонив працювати колишнім кагебешникам у державній сфері. І найбільші комуністи, включаючи вищих офіцерів СТБ, стали найбільшими капіталістами. Це як у Росії. Але вони ж залишилися в державному середовищі. Наприклад, нещодавно міністр внутрішніх справ Іван Лангер доповів, що в поліції є близько 700 колишніх працівників СТБ. Значить, державна система ще далеко не очищена.

— Чому ж сам президент Вацлав Гавел після оксамитової революції не пішов на заборону компартії і один час навіть виступав проти закону про люстрацію?

— Тепер сильно критикують президента Гавела. Я не схвалюю цих критиків: після битви кожний — маршал. Коли нова команда під керівництвом Гавела брала владу у свої руки, у нас ще стояла радянська армія. Ніхто не знав, як саме поведуть себе озброєні загони компартії, так звана народна міліція. І комуністи отримали тайм-аут для реформування, який затягнувся на 17 років. Це було помилкою, що компартію не заборонили в той час. Наприкінці минулого року Гавел визнав цю помилку. Він заявив: «Ми тоді гадали, що вони реформуються, але вони цього не зробили. Якщо існують вагомі причини, щоб заборонити компартію, потрібно це зробити».

Я вважаю, що вагомі причини існують. Вони просто не використали даний їм шанс провести реформу самостійно. Всі комуністи навчилися тримати в руках економічну владу. І тепер ми повинні знайти всі переваги, які дала оксамитова революція: демократична система, суди, парламент, і довести цю оксамитову революцію до кінця правовим чином.

— У тому, що відбувається, ви бачите загрозу суверенітету Чехії?

— Поки що ні, але перспектива такої загрози існує. Ніхто не може сказати, як саме розвиватиметься ситуація в Росії. Вона ще не відмовилася від імперських амбіцій. За словами російських політиків, Чехія входить у сферу російських імперських інтересів. Якщо щось станеться, чеські комуністи будуть першими, хто дістане таку стару зброю, як слов’янофільство. Це проявляється дуже сильно в Комуністичній партії. Вони робитимуть ставку на «прекрасну дружбу», яка існувала з СРСР.

— Чи відчуваєте ви, що Москва відновлює механізми впливу на уряди країн Центральної Європи?

— Нещодавно на нараді Комітету оборони й безпеки сенату, членом якого я є, звітував директор секретної служби БІС (Безтурботності Інформачна Служба) Йірі Ланг. Я його запитав: «Чи правда, що в секретних службах усе ще працюють чеські офіцери, які закінчували школу КДБ у Москві?» Він відповів: «Так». Ці зв’язки між ФСБ і нашими спецслужбами, напевно, існують. Але БІС не вважає їх небезпечними. Інша річ, економічні важелі. Візьміть нашу АЕС. Москва й так тримає в напруженні Європу, включаючи нашу країну, краном своїх трубопроводів. А в нас єдиним незалежним джерелом електроенергії була ця АЕС. Паливо для неї надходило з Америки. Наша соціал-демократична влада за допомогою комуністів перервала контракт з американцями і уклала контракт із Росією на постачання сировини для нашої електростанції. Таким чином вони закрили останній ресурс енергії, що не контролювався Москвою. Близько 20 років СРСР вивозив безкоштовно уран для своїх атомних бомб. Він складується десь за Уралом. Тепер той уран нам продають для нашої електростанції. Це, звичайно, абсурд.

— Судячи з повідомлень чеської преси, зараз у люстрації головним чином йдеться про колишні військові спецслужби Чехословаччини. Тобто, раніше про політичний розшук, зараз акцент переноситься на військових. Скрізь має місце активізація саме щодо колишніх військових служб.

— Це відповідає нашим зобов’язанням у НАТО. Поки ми не були в НАТО, ніхто не вимагав, щоб чиновників, які мають доступ до секретів, перевіряли. Тепер це є. Я як член парламенту ще в минулому році мав право доступу до матеріалів високого ступеня секретності. Згідно з новим законом, це право сенатори й парламентарії мають поки вони автоматично не позбавляються своєї посади.

— Питання про розміщення американської РЛС у принципі вирішене?

— Не можна сказати, що вирішене. Тривають переговори з американською стороною. Я гадаю, що в нашому уряді й серед фахівців, і військових немає ніякого прагнення перешкодити будівництву цієї радарної станції.

— Референдуму щодо цього не буде?

— Не бачу для нього причини. Перші, хто почав вимагати референдум і жорстко виступати проти РЛС, були саме комуністи. Потім до них приєдналися соціал-демократи. Я гадаю, що всі ці так звані громадянські ініціативи засновуються на грунті старої 50-річної давності ідеологічної ненависті, впровадженої комуністами. Я, звичайно, прихильник цієї РЛС.

— Чому?

— Є дві небезпеки, які можуть загрожувати простору, де ми живемо: це — міжнародний тероризм і непередбачувана Росія. Саме через те, що ми є ближнім зарубіжжям для Москви, ми повинні шукати собі сильних політичних і військових союзників, включаючи Сполучені Штати. Я абсолютно впевнений, що ця радарна станція ніяк не загрожує Росії. Але розміщення її в Чехії є також актом співробітництва й союзництва з США. Поки Росія має дивну схильність вирішувати міжнародні питання танками й насильством, ми не повинні їй довіряти. Річ не в технічних проблемах цієї РЛС, не в дивних ракетах із боку Ірану або Північної Кореї. Нам взагалі не важливо, чому служить ця протиракетна станція. Для нас дуже важливо, що вона не загрожує Росії й дає можливість мати союзника на випадок нестабільності в Росії. Цю позицію, хоч і не в такій жорсткій формі, висловлює й наш міністр закордонних справ Карел Шварценберг.