Два варіанти для братів-мусульман

«Брати-мусульмани» відігравали велику роль у тому, що в 2011 році був повалений режим Хосні Мубарака. На хвилі протестів вони прийшли до влади, отримали більшість у парламенті, і президентом країни вперше всенародно було обрано представника цього руху. Однак за два роки ситуація в країні лише погіршилась, і в червні проти «Братів-мусульман» виступила з величезними протестами молодь. І, зрештою, в ситуацію втрутилися військові, які усунули президента від влади.

«День» звернувся до Тарека ОСМАНА, автора книги «Єгипет на межі», перше видання якої було опубліковано за тиждень до повстання в Єгипті в 2011 році і вважалося пророцтвом революції, прокоментувати ситуацію в Єгипті і розповісти, яку роль може і буде відгравати цей мусульманський рух у країні.

— Враховуючи стратегічну вагу Єгипту, майбутнє ісламістського руху в суспільній політиці країни має першорядне значення для майбутнього арабського політичного ісламізму в цілому.

Дуже важко уявити собі будь-який серйозний, плавний процес переходу без участі в ньому ісламістського руху.

У «Братів-мусульман» тепер є два варіанти: або визнати, що ситуація змінилася, що відбувається новий процес переходу, що динаміка влади не сприяє їм, що їхня база підтримки — яка поступово зменшувалась у минулому році, — не може чинити опір новим реаліям, і що переважна більшість єгиптян не сприйме того, щоб країну штовхали до дуже небезпечної конфронтації. Все це означатиме, що «Брати мусульмани» можуть здійснити зміни в структурі свого керівництва, а також брати участь у нових політичних процесах, прагнучи до солідної присутності в новому парламенті країни, і в цій якості в наступному уряді.

Такий підхід надав би цьому руху поваги за те, що він обрав мудрий, неконфронтаційний підхід.

При такому підході, Братство може, насправді, з плином часу, розширити свою базу підтримки, яка і так є значною.

Що стосується ролі військових. Пам’ятайте, що єгипетська — і арабські — політика в ці дні має багато злетів і падінь. Позиціонування єгипетських військових значно змінилось за минулий рік; шанси лібералів зазнали подібних коливань, тому за сьогоднішнім спадом для Братства через якийсь час може наступити підйом.

Інший варіант — це протистояти новим реаліям. Але це буде мати катастрофічні наслідки для Братства — швидше за все, схожий на їхнє вигнання з єгипетської політичного життя після їхньої конфронтації з Насером у 1954 році. І це також буде мати дуже негативний вплив на соціально-економічні умови Єгипту.

Але незалежно від рішення, прийнятого Братством, торік стали дуже очевидними два моменти. По-перше, це те, що ісламізаційний проект, навіть у тонкій, м’якій і повільній формі, натикається на арабські укорінені національні ідентичності (єгипетськість, у випадку з Єгиптом). І це зіткнення між ісламістською точкою зору ідентичності країни і вкоріненим націоналізмом антагонізує великі соціальні сегменти. І, по-друге, хоча Братство має великий досвід перемоги на виборах і в управлінні інфраструктури послуг, йому дуже бракує досвіду у вирішенні серйозних політико-економічних проблем або адміністрування великих соціально-політичних проектів.

Але єгипетський політичний іслам — це не лише Братство. Різноманітні салафістські групи мають велику підтримку в округах. І дуже ймовірно, що вони матимуть сильну присутність у майбутньому єгипетському парламенті.

Це означає, що політичний іслам і надалі відіграватиме відчутну роль у процесі ухвалень рішень у Єгипті з або без участі «Братів-мусульман» у політичному процесі.

На регіональному рівні останні події в Єгипті мали два наслідки. По-перше, інші основні ісламістські угруповання тепер розуміють, що їхня присутність і сила в місцевій політиці залежить не лише від їхніх електоральних успіхів; що силові структури, які правили регіоном протягом останніх шести десятиліть, все ще можуть втрутитися і стверджувати свою владу. Усвідомлення цього факту може змусити їх бути обережними у тому, як вони взаємодіють зі своїми політичними супротивниками, виявляти більшу готовність іти на компроміс — або спонукати їх до непримиренності і оборони, що призвело б до більш гострої поляризації між лібералами та ісламістами у всьому регіону.

Другий наслідок полягає в тому, що політичний іслам, і особливо єгипетські «Брати-мусульмани» (його найбільший гравець), не матиме часу для перебування при владі, щоб розвивати своє мислення в напрямку більш ліберальних і прагматичних підходів. Це означає, що інтелектуальна боротьба між прихильниками прогресивної політики і прихильниками жорсткої в середині політичного ісламу, — а це триває вже протягом багатьох років, — в даний час стане більш інтенсивною. Існує шанс, що прихильники жорсткої лінії тепер отримають значну перевагу. А це було б згубно для арабського політичного ісламу і арабського світу в цілому.