Iдеологічна криза західного капіталізму
Лише кілька років тому потужна ідеологія, основана на вірі у вільні ринки, що не мають обмежень, наблизила світ до межі розорення. Навіть у період свого розквіту, з початку 1980-х до 2007 року, капіталізм американського зразка з ослабленим контролем з боку держави спричинив суттєве підвищення добробуту лише найбагатших у найрозвинутіших країнах світу, більшість же американців спостерігали, як рік за роком їхні доходи або знижувалися, або стояли на одному місці.
Крім того, зростання виробництва в США не було економічно раціональним. У зв’язку з тим, що велика частина національного доходу США надходила лише до обмеженої групи, економічне зростання могло тривати тільки за умови, що споживання буде фінансуватися за рахунок стрімко зростаючого боргу.
Я був одним із тих, хто сподівався, що якимось чином фінансова криза навчить американців (та й інших) необхідності забезпечення більшої рівності, жорсткішого регулювання і покращення рівноваги між ринком та урядом. На жаль, цього не сталося. Навпаки, відродження правової економіки, керованої ідеологією та групами з особливими інтересами, знову загрожує глобальній економіці або, принаймні, економікам Європи та США, де ці ідеї продовжують процвітати.
У США таке відродження ідей правого змісту, чиї прибічники прагнуть застосувати основні закони математики та економіки, загрожує дефолтом щодо державного боргу. Якщо Конгрес видасть мандат на витрати, що перевищують доходи, то виникне дефіцит, який необхідно буде фінансувати. Замість того, щоб врівноважити доходи кожної урядової програми і видатки від підвищення податків для фінансування цих доходів, праві прагнуть до використання «ковальського молота» — заборона на збільшення державного боргу змушує обмежити витрати до рівня податків.
У цьому випадку залишається відкритим питання, які витрати вважатимуться пріоритетними, і якщо це не будуть витрати на виплату відсотків за державним боргом, то дефолт неминучий. Крім того, скорочення витрат у нинішній кризовий період, спричинений ідеологією вільного ринку, неминуче призведе до продовження економічного спаду.
Десять років тому, в розпал економічного буму, США зіткнулися з таким профіцитом, який загрожував повністю ліквідувати державний борг. Недопустимі скорочення податків і війни, значна рецесія і підйом витрат на охорону здоров’я, частково зумовлені зобов’язаннями адміністрації Джорджа Буша-молодшого надати фармацевтичним компаніям свободу дій у встановленні цін, навіть при державному фінансуванні, швидко перетворило відчутний профіцит на рекордний для мирного часу дефіцит.
«Засоби для лікування» дефіциту США надійшли негайно після встановлення його діагнозу: змусити Америку знову стати до роботи шляхом стимулювання економіки, припинити безглузді війни; стримувати воєнні витрати і витрати на медикаменти, а також підвищити податки, принаймні для найбагатших. Проте праві не зробили нічого з вищевикладеного, замість цього вони наполегливо підтримують ще більше скорочення податків для корпорацій та багатіїв з одночасним скороченням витрат на інвестиції та систему соціального захисту, що наражає на небезпеку майбутнє американської економіки і знищує те, що залишилося від «соціального контракту». При цьому фінансовий сектор США наполегливо лобіює звільнення від обмежень для себе, щоб він міг повернутися до своїх попередніх катастрофічно легковажних дій.
У Європі ситуація не набагато краща. Тоді як Греція та інші переживають кризу, черговими «ліками» є застарілі пакети заходів жорсткої економії та приватизація, які зроблять країни, що їх застосували, ще біднішими і менш захищеними. Цей «лікарський засіб» провалився в Східній Азії, Латинській Америці та деяких інших регіонах, і так само сьогодні «зазнає поразки» в Європі. Фактично, він вже зазнав невдачі в Ірландії, Латвії та Греції.
Є альтернатива — стратегія економічного зростання, підтримувана Євросоюзом і Міжнародним валютним фондом. Економічне зростання відновить впевненість у тому, що Греція зможе виплатити свої борги. Це призведе до зниження процентних ставок і звільнить місце для подальших інвестицій, які стимулюють економічне зростання. Саме по собі економічне зростання збільшує доходи від оподаткування і скорочує необхідність у витратах на соціальні потреби, такі, як посібники з безробіття. А впевненість, що це станеться, стане причиною подальшого зростання.
На жаль, фінансові ринки та економісти правого напряму зрозуміли проблему зовсім навпаки: вони переконані, що режим суворої економії породжує впевненість, а впевненість, у свою чергу, призведе до економічного зростання. Проте жорстка економія негативно впливає на економічне зростання, погіршуючи фінансово-кредитне становище уряду або, принаймні, забезпечуючи меншу прибутковість у порівнянні з обіцяною захисниками суворою економією. Отже, впевненість погіршується, і запускається спіраль економічного спаду.
Чи необхідний нам черговий недешевий експеримент з ідеями, які знову приречені на провал? Ми не повинні допустити його, але все більше здається, що, незважаючи на це, ми будемо змушені пережити ще одну кризу. Невдача в Європі або в США у поверненні до стрімкого зростання негативно позначиться на світовій економіці. Це в обох регіонах буде катастрофою, навіть у тому випадку, якщо основні країни з ринковою економікою, яка розвивається, досягнуть економічного зростання, що не вимагає підтримки. На жаль, доти, доки не почнуть дослухатися до «розумних голів», світ буде рухатися в цьому напрямі.
Джозеф СТІГЛІЦ — професор Колумбійського університету, лауреат Нобелівської премії в галузі економіки, автор книги «Вільне падіння: вільні ринки і заглиблення глобальної економіки».
