«Кольорові революції» бліднуть...

Тріумф Олександра Лукашенка стане похмурим поворотним пунктом для демократичних рухів у колишній сфері радянського впливу.

Протягом останніх днів десятки білоруських опозиціонерів були арештовані, європейських спостерігачів і парламентаріїв не пустили до країни, а російські постачальники відмовилися продавати папір незалежним газетам. Промосковський режим Мінська обвинуватив Захід й особливо Польщу в прагненні скинути чинну владу.

Лукашенка, вперше обраного президентом у 1994 році, називають авторитарним уламком старої радянської номенклатури. «Держава — це ми!» — проголосила вчора гігантська шапка на першій сторінці урядової газети «Радянська Білорусія», повертаючи до життя старий колективістський лозунг у країні, де 80% економіки належать державі.

Але ніщо не віддане напризволяще. «Ніхто всерйоз не сумнівається, і вже, безперечно, не сумнівається опозиція, що результат виборів буде визначеним наперед», — писали Чарльз Грант і Марк Леонард із Центру європейських реформ.

Імовірний крах надій на демократичні зміни в Білорусі збігається з ширшою втратою віри в майбутнє «кольорових революцій», які протягом останніх років відбулися в таких країнах, як Україна, Грузія та Сербія.

У Бєлграді реформи, оновлення та відкритість до європейських цінностей залишаються заручниками рудиментів націоналізму, укоріненого уявлення про себе як про жертв і незавершеність Балканських воєн — спадщини Мілошевича, з якою досі не розпрощалися. Полювання на Ратко Младича і Радована Караджича триває без ентузіазму. У Грузії розпалюваний Росією сепаратизм і політичні розбіжності примусили троянди зблякнути. А в Києві герой помаранчевої революції Президент Віктор Ющенко стурбований тим, як би уникнути приниження на парламентських виборах 26 березня. Грозою його партії є людина, яку він звинуватив у махінаціях і переміг у 2004 році, — фаворит Москви Віктор Янукович.

Цього тижня Ющенко заявив: «Опозиція не має програми, яка в інтелектуальному сенсі могла б протистояти урядовій». Але виборців сьогодні хвилюють більш земні проблеми: економічна стагнація, безробіття та вдвічі підвищені Росією ціни на газ. Вони підозрюють, що Янукович краще зможе впоратися з Москвою.

Янукович зі свого боку каже, що Захід обдурив Україну «порожніми обіцянками». Можливість вступу до ЄС і без того примарна, дискредитована. Якщо його оберуть, сказав він, то будуть зупинені переговори про вступ до НАТО.

Якщо стала очевидною зміна настроїв щодо революцій, які приголомшили пострадянський простір, у цьому частково винні США та ЄС. Переваги «приєднання до Заходу» поки що не вражають.

Але над цими країнами тяжіє дедалі зловісніший вплив путінської Росії, йдеться в новій доповіді незалежної американської Ради з питань міжнародних відносинах: «У той час як президент Буш зробив демократію метою американської зовнішньої політики, російська політична система неухильно стає дедалі авторитарнішою».

Регресивні тенденції в Росії позначаються на її сусідах, що стало очевидним, коли Москва використала нафту і газ як «зовнішньополітичну зброю» проти України, та помітним у запланованому нею відродженні політичної й економічної спільноти, що об’єднує Росію, Білорусь, Україну й Казахстан. Російський ведмідь знову вийшов на стежку, прагнучи повернути втрачений геополітичний вплив, і це вимагає жорсткішої реакції. «США повинні відмовитися від недоречної шанобливості до Росії, коли йдеться про їхні відносини з державами на околицях Росії», — пишуть автори доповіді.

«Немає нічого легітимного в обмеженні можливостей сусідніх держав вибирати союзників у сфері безпеки та здійснювати демократичну трансформацію. Пострадянські держави, що поділяють американські підходи, повинні розраховувати на сильнішу підтримку».