«Ми не визнаємо анексії Криму»

Словенія вважається однією з успішних країн колишньої Югославії. Їй першій вдалося фактично безкровно вийти зі складу цієї федеративної республіки. 2004 року вона вступила до НАТО й ЄС, а в 2007 увійшла до єврозони. З якими проблемами стикається ця країна зараз, як розв’язує їх, а також які завдання ставить Любляна перед посольством у Києві? Про це — в ексклюзивному інтерв’ю з новим Послом Словенії в Україні Наташею ПРАХ.

«СЛОВЕНІЯ ЗІТКНУЛАСЯ З КРИЗОЮ ЕКОНОМІКИ І СУСПІЛЬСТВА»

— Пані Посол, на позачергових виборах в Словенії перемогла Партія Міро Церар, яка створена за шість місяців до виборів. А традиційні консервативні партії програли. Чим це викликано?           

— Як багато європейських країн, Словенія зіткнулася з кризою економіки і суспільства. І традиційні політичні партії були частиною цієї кризи. Звичайно, люди шукали щось нове. Шукали того, хто дасть стабільність, економічне зростання, соціальний захист і повне дотримання верховенства права.

— І це запропонувала Партія Церара...

— Сам Міро Церар — не нове обличчя в словенській політиці. Він відомий респектабельний професор юридичного факультету Любляни. Його сім’я давно відома в словенському суспільстві: його батько юрист і олімпійський чемпіон, а покійна мати була генеральним прокурором і міністром юстиції. І його родина має авторитет у словенському суспільстві. У нас є великі надії, що цей коаліційний уряд на чолі з прем’єр-міністром Цераром виведе країну з кризи.

— До речі, до цього уряду входить і Партія пенсіонерів. Насправді її членами є пенсіонери?

— Ні, лише спочатку вона була партією, яка об’єднувала пенсіонерів. А зараз це повноцінна лівоцентристська партія, яку, до речі, очолює нинішній міністр закордонних справ Карл Єрявец, до цього він був міністром оборони і міністром довкілля. Партія має і свого депутата в Європарламенті.

«У СЛОВЕНЦІВ ДУЖЕ НИЗЬКА ТОЛЕРАНТНІСТЬ  ДО КОРУПЦІЇ»

— А як ви прокоментуєте заяву газети Vecer,  що Словенія стала жертвою глобальної економічної колонізації?

— Це видання вважає, що Словенією керує іноземний капітал, якщо я правильно розумію статтю, на яку ви посилаєтеся. Але не думаю, що це так. У Словенії найбільша економічна проблема — це неконсолідовані банки, в яких був колосальний борг у кілька мільярдів євро. Що призвело до цього?  Приватизація у нас мала таку особливість: ми не запрошували іноземних інвесторів.  На мій погляд, це була помилка. Ми не достатньо відкрили нашу економіку для іноземних інвесторів і, таким чином, ми дали можливість деяким нашим менеджерам приватизувати підприємства.  При цьому цим менеджерам зовсім не вистачало ресурсів для приватизації, вони брали колосальні кредити в банках. Коли вибухнула криза, вони, звичайно ж, не змогли виплатити кредити. Банки залишилися з несплаченими боргами, а підприємства втратили свою вартість. У результаті в балансі банків з’явилася велика діра в декілька мільярдів євро. Щоб врятувати фінансову систему Словенії, торік в проблемні банки вклали приблизно 4 млрд євро. Не думаю, що ми є заручниками іноземного капіталу (сміється). Навпаки, поганого менеджменту і жадібності.

— Судячи з повідомлень преси, однією з причин поразки традиційних партій на виборах була корупція. Невже у Словенії вона сильно розвинена?

— Завжди, коли мені ставлять таке запитання, я говорю, що особисто я ніколи не стикалася з корупцією у Словенії. У нас є антикорупційне бюро, яке є дуже активним. Також дуже жорстким є антикорупційне законодавство. Отже у нас стандарти в цій сфері дуже високі. Звичайно, у словенців дуже низька толерантність  до корупції. Завжди основою наших цінностей була чесна робота, чесне життя. Якщо хтось поводиться інакше, таких не сприймають, критикують. І коли бюро працює ефективно, звичайно є результати, і вони, до того ж, дуже резонансні.

«ГОЛОВНЕ, ЩО УКРАЇНА ВИЗНАЧИЛАСЯ, КУДИ ВОНА ХОЧЕ ЙТИ»

— В Україні, як знаєте, різні уряди теж заявляють про бажання боротися з корупцією, яка має більш ніж трьохсотрічне коріння...

— Я бачу, що за останні роки в Україні багато що змінилося. Я думаю, що зараз більшість українців розуміють, що вони — українці. Це важливо. І вони розуміють, що місце України на Заході. Такого кілька років тому я не бачила. А тепер, я думаю, що тут питань немає. Найголовніше зараз, звичайно ж, домогтися миру і стабільності, а також провести потрібні реформи, щоб верховенство права діяло, посилилася боротьба з корупцією і, щоб здійснити всі останні кроки до реформування України на шляху сучасної, успішної європейської держави. Я знаю, що цей процес буде тривалим. Цього не можна зробити за ніч. Зрозуміло, що при цьому будуть падіння і піднесення. Головне, що Україна визначилася, куди вона хоче йти. При цьому дуже багато що означає підтримка населення.      

— Якої позиції дотримується Словенія щодо Росії, яка спочатку анексувала Крим, а зараз фактично не лише російські озброєння, а й російські війська перебувають на сході України?

— Словенія, яка підтримує мирне вирішення конфлікту,  підтримує санкції і повністю імплементує їх. При цьому ми перебуваємо в дуже складній ситуації. Словенія маленька держава, економіка якої є майже повністю експортоорієнтованою. І до того ж Росія є одним із наших найголовніших торговельних партнерів. Незважаючи  на це, ми погодилися на санкції. У таких ситуаціях, на перше місце треба ставити цінності. Зараз ми займаємося тим, як допомогти нашим експортерам знайти нові ринки.

Щодо санкцій. Є, звичайно, критики, які говорять, що вони не досить жорсткі. Я ж думаю, що вони ефективні, що вони вже вплинули і впливають на російську економіку, а також на деякі кроки Кремля, які стосуються України.

«ЯКЩО ТЕНДЕНЦІЯ АГРЕСІЇ З БОКУ РОСІЇ ТРИВАТИМЕ, ТО ЄС ШУКАТИМЕ ВІДПОВІДЬ НА ЦЕ У ВИГЛЯДІ БІЛЬШ ЖОРСТОКИХ САНКЦІЙ»

— Але виведення російських військ немає, вогонь не припинено...

— Але є деескалація, переговори тривають. Ви бачили, яка була тенденція застосування санкцій як відповідь на тенденцію дій Росії. Якщо тенденція агресії з боку Росії триватиме, то ЄС шукатиме відповідь на це, напевно, і у вигляді жорсткіших санкцій. Зрозуміло це залежить від згоди 28 членів.

— Анексувавши Крим, Путін порушив загалом систему міжнародних домовленостей в Європі. Як можна відновити міжнародний порядок, що існував: проводити нові переговори або все-таки змусити Путіна відступити?

— Як до цього повернутися? Складно сказати. Фактом є порушення міжнародних домовленостей, і в першу чергу, статуту ООН і те, що більше немає довіри. Я гадаю, що треба підсумувати, що було зроблено. Ми не визнаємо анексії Криму. Ми бачимо Україну як незалежну державу в рамках визнаних світом кордонів. Треба спочатку досягти якоїсь точки, де ми зможемо почати розмову про майбутню систему безпеки Європи. А з ким зараз говорити? На сьогодні наша увага має бути зосереджена на відновленні України у своїх кордонах. А потім іти далі.

«УКРАЇНА ДЛЯ СЛОВЕНІЇ, ПОЗА СУМНІВОМ, Є ВАЖЛИВОЮ КРАЇНОЮ У СФЕРІ ПОЛІТИЧНОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ СПІВПРАЦІ»

— Я прочитав в Globalpost/GlobalPost, що новий міністр закордонних справ  приділятиме увагу США, Росії, Франції і Туреччині. Але чому в цьому списку немає України, яка є найбільшою за територією країною в Європі?

— Україна для Словенії, поза сумнівом, є важливою країною у сфері політичної і економічної співпраці. Можливо, міністр, кажучи про економічне співробітництво, цього не встиг згадати, але якщо поглянути на нашу роботу, то видно, який високий статус і увага приділяється Україні. У Посольстві в Києві, яке є одним з найбільших словенських посольств, є економічний відділ, активно діє українсько-словенський бізнес— клуб. У нас ефективна співпраця між торговельно-промисловими палатами. Проводиться багато заходів щодо промоції нашої економіки. Зараз ми бачимо, що словенський експорт до України впав на 20 відсотків. Зрозуміло, що це відбувається через російську агресію і залежить від економічної ситуації в Україні. Але я бачу, що всі словенські компанії, які до цих подій працювали в Україні, — залишаються тут. З одного боку, для них цей ринок дуже важливий, але з іншого — їм зараз дуже складно, але всі знають і розуміють, що тут є перспектива, що треба триматися, що треба бути лояльним до українських споживачів.

— Пані Посол, до цього ви були тривалий час тимчасовим повіреним. Це за вашої ініціативи вам удалося залишитися тут тепер уже главою місії?

— (Cміється.) Це був мій вибір і в, першу чергу, вибір міністра. Знаєте, у мене є бажання щось ще тут зробити.

•   По-перше, в інтересах Словенії, щоб Україна була сильною, незалежною,  у  визнаних світом кордонах. І тому завдання номер один: допомогти Україні в цьому.

•   По-друге, в інтересах Словенії, щоб Україна наблизилася до Європейського Союзу, щоб своє законодавство і стандарти зближувала з європейськими. Ми готові допомогти Україні досягти цього. У нас є програми, проекти. Словенія невелика країна, у нас небагато ресурсів, але є досвід і бажання допомагати.

•   По-третє, Україна для нас є важливим економічним партнером, треба розвивати зв’язки у сфері економіки. Але це буде набагато легше виконати, коли ми виконаємо попередні два завдання. Без цього позитивних результатів у сфері економіки не буде.

•   По-четверте, ми маємо краще знати один одного. Для цього потрібно більше контактів. І це теж буде пріоритет моєї каденції: зробити щонайбільше, щоб підсилити контакти не лише між політиками і бізнесменами, але і між людьми, щоб словенці й українці спілкувалися. У нас є спільна історія в деякі періоди, наші  культури дуже близькі. Словенська і українська мова входить до слов’янської групи. Ми можемо і повинні один одного добре знати і розуміти.

— Я бачу газету «День» на вашому письмовому столі. Що для вас означає наше видання?

— Газета «День» — це якісне щоденне видання, яке потрібно читати, якщо хочеш знати і розуміти, що відбувається в Україні. У вас хороші журналісти, коментатори й аналітики. Найбільше мені подобається те, що для обговорення певної теми ви запрошуєте компетентних людей, щоб вони прокоментували. Читачі вашої газети можуть і самі зробити свій висновок. Я вітаю вас з такою роботою.