Миротворча програма для глобального розвитку

Цього тижня 27 членів Групи видатних діячів високого рівня, створеної для розробки плану дій в галузі розвитку на період після 2015 року, зберуться в Монровії, Ліберія, аби проконсультувати Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй Пан Гі Муна. На зустрічі Група подасть «сміливе, але практичне» бачення спільних дій зі сталого розвитку.

У той час як ці дискусії — під керівництвом президента Ліберії Елен Джонсон-Серліф, президента Індонезії Сусіло Бамбанга Юдойоно та прем’єр-міністра Великої Британії Девіда Кемерона— мають місце, неподалік, у Сахелі в районі Великих Озер все ще панують насильство та конфлікти. Справді, масштабне переміщення людей і невимовні людські страждання спостерігаються в багатьох африканських країнах (не кажучи вже про Сирію та інші місця), загрожуючи покласти край безпрецедентному економічному прогресові, досягнутому на континенті за останні десять років.

Група (членом якої я є) має скористатися нагодою, яку надає зустріч у Монровії, аби зробити свій внесок у глобальний план дій з розвитку, в якому розглядається замкнуте коло конфліктів і бідності, що стоять на заваді економічної діяльності і підривають добробут населення.

Упродовж більш ніж десяти років Цілі розвитку тисячоліття, термін дії яких минає через два роки, створювали основу для міжнародної співпраці в галузі розвитку, з особливим акцентом на боротьбі з бідністю у всьому світі. Розробляючи новий, всеосяжний, подальший план дій, світові лідери мають визнати, що хоча ЦРТ допомогли мільйонам людей по всьому світу уникнути неписьменності, хвороб та голоду, та їх загальна дія була недостатньою, особливо в нестабільних та конфліктних країнах. За статистичними даними, наведеним Всесвітнім банком, країни з низьким доходом і не охоплені конфліктами, досягли окремих показників ЦРТ, що свідчить про неспроможність створеної основи впоратися з проблемами, зумовленими організованим насильством та відсутністю ефективних заходів гарантування безпеки.

Саме тому у планах дій на період після 2015 року чільне місце відведено миру, безпеці та відсутності страху. Вони мають бути спрямовані на встановлення справедливості і рівності для всіх. Вони мають відображати розуміння того, що розвиток неможливий без миру, як мир неможливий без розвитку — і що міцний мир і сталий розвиток неможливі без поваги до прав людини та верховенства закону.

Окрім того, як передбачається з теми зустрічі в Монровії, яка звучить як «Національні будівельні блоки для стійкого процвітання», ініціативи з розвитку в період після 2015 року мають сприяти підтримці національних зусиль щодо досягнення міцного, сталого, довгострокового процвітання. Стратегії, які допоможуть країнам подолати внутрішню нестабільність і конфлікти, зміцнити економіку і, зрештою, задовольнити їх прагнення, передбачають зміцнення інституцій управління і верховенства закону, забезпечення участі багатьох зацікавлених сторін і надання рівного доступу до правосуддя всім громадянам. Міжнародна підтримка таких зусиль означає надання африканським лідерам і зацікавленим сторонам можливості    — і зобов’язань — усунути недорозвинутість і підвищити рівень добробуту.

Окрім того, тоді як подолання бідності залишається першочерговим завданням на період після 2015 року, особливу увагу слід приділити не національним середнім показникам, а місцевим відмінностям. Заходи, що вживаються, мають вийти за рамки загальних соціальних потреб, аби підтримати прогрес у виробничих секторах, що створюють додаткові робочі місця і дохід. Особливих зусиль слід докласти в країнах, охоплених конфліктами, аби сприяти примиренню і запобігти відновленню насильства.

Так, нещодавній успіх Ліберії в постконфліктному відновленні і розвитку людини після 14-річної громадянської війни — це чудовий приклад для обговорення у Групі. З 2003 року внутрішні бачення і зобов’язання, разом з міжнародною підтримкою, дали змогу Ліберії провести демократичні вибори, знову запровадити деякі важливі послуги, які надають державні установи, відновити систему управління державними фінансами і домогтися успіхів у розв’язанні проблеми з корупцією та реконструкції національної інфраструктури.

Групі варто розглянути наполегливі зусилля Ліберії забезпечити мир, підтримати стабільність і стимулювати економічні та соціальні перетворення як початковий план для успішного постконфліктного перехідного періоду. Інші моделі, які надихають, можна знайти в Руанді, Мозамбіку та Сьєрра-Леоне.

Група прагне розробити цілеспрямовану, послідовну і практичну пропозицію щодо стійкого глобального розвитку. Процес буде відкритим, всеосяжним і зрозумілим; він ѓрунтуватиметься на поглядах і досвіді експертів та зацікавлених сторін, що представляють молодь, жінок, літніх та непрацездатних людей, а також законодавчі органи, вчених та міждержавних діячів. Група також активно використовуватиме Інтернет та інші методи взаємодії з людьми по всьому світу, аби дізнатися їхнє уявлення про майбутнє. Їхні погляди на майбутнє зроблять внесок у розробку плану щодо розв’язання цих пріоритетних проблем.

У світі, якому докучають конфлікти, зусилля щодо розвитку завжди зазнаватимуть невдачі. Програма з розвитку на період після 2015 року має передбачати комплексний підхід і поєднувати заходи щодо скорочення бідності з миротворчими ініціативами та стратегіями для економічних зрушень. Отже, світові лідери можуть почати закладати підґрунтя для процвітання, справедливості і стійкого розвитку по всьому світу. Майбутні покоління розраховують на це.

Проект Синдикат для «Дня»

Граса МАШЕЛ — член Групи за прогрес Африки, президент Фонду суспільного розвитку і засновниця організації «Нові особи, нові голоси». Дружина Нельсона Мандели.