На хвилі можливостей

Завдяки сучасним інтенсивним міжнародним процесам держави Чорноморського басейну отримали безпрецедентну можливість співпрацювати на регіональному рівні. Ці процеси пов’язані передусім із розширенням НАТО і Європейського Союзу на схід Європи, зацікавленістю західних країн у каспійській нафті та центральноазійському газі та їхніми намірами всебічно розвивати співробітництво з країнами регіону. Проте, слід зазначити, що у відносинах між самими чорноморськими країнами простежуються дві протилежні тенденції — прагнення до співпраці та конкуренція, що певною мірою гальмує розвиток регіонального співробітництва. Тому не дивно, що у пошуках шляхів розв’язання власних проблем країни цього регіону дедалі більше звертають свої погляди на об’єднану Європу. З іншого боку, інтерес Європейського Союзу до Чорноморського регіону останнім часом також значно посилився.

ПАРТНЕРИ І КОНКУРЕНТИ

Взаємодія ЄС із чорноморськими країнами здійснюється на таких напрямах: розширення ЄС за рахунок країн Південно-Східної Європи; активізація процесу вступу Туреччини до ЄС, політика сусідства для східних і південних сусідів. Слід зазначити, що до останнього часу в політиці ЄС у Чорноморському басейні переважали відносини за формулою «Євросоюз — держава». Посилення впливу європейської інтеграції на країни Чорноморського басейну здійснюється також через регіональні структури і проекти — єврорегіони, міжнародні транспортні коридори (МТК) тощо.

Безпосередній вплив ЄС на Чорноморський регіон здійснюється передусім завдяки функціонуванню єврорегіонів «Карпатський», «Верхній Прут», «Нижній Дунай», а також формуванню системи міжнародних транспортних коридорів. Кабінет Міністрів України вже розглядав проект створення транспортної комунікації «Європа — Україна — Азія» (Франкфурт — Краків — Львів — Дніпропетровськ — Алмати), проте реальних зрушень щодо реалізації цього проекту поки що не відбулося. В результаті виникла реальна загроза перехоплення ініціативи у створенні транспортного коридору іншими країнами, такими як Вірменія, Азербайджан, Грузія, Росія, Румунія. Вірменія поставила питання про реконструкцію дороги Гюмрі — Батумі. Азербайджан — про реконструкцію Бакинського морського порту. Грузія вважає перспективною організацію поромної переправи з Поті до Болгарії та Румунії, а також реконструкцію Потійського порту. Активно використовуючи свої територіальні переваги, Росія прагне переконати потенційних вантажоперевізників у оптимальності своєї транспортної мережі. З цією метою Москва здійснює будівництво нових і модернізацію старих портів і доріг. Румунія також завзято просуває свої транспортно-транзитні можливості перевезення вантажів в напрямку Захід — Схід. Таким чином, не можна виключати варіанту створення транспортного коридору «Європа — Кавказ — Азія» без участі транспортно-комунікаційних можливостей України, тобто без врахування економічних і політичних інтересів нашої держави. У разі реалізації цього небажаного варіанту шанси України набути статусу регіональної держави значно послабляться.

ВИМІР БЕЗПЕКИ

У питаннях безпеки на сьогодні ключовими чинниками стабільності в Чорноморському регіоні є Євросоюз і НАТО. І в політичних колах чорноморських країн, і в штаб-квартирах Брюсселя добре усвідомлюють, що розширення цих організацій має істотно вплинути на широкоформатну трансформацію Чорноморського регіону. При цьому суттєво зміниться середовище в регіоні, оскільки не тільки південний, але й західний берег Чорного моря стане зоною безпеки та особливого інтересу євроатлантичних структур. Багатофункціональні миротворчі сили країн Південно-Східної Європи (БМСПСЄ) можуть розглядатися як новий важливий чинник для гарантування безпеки та стабільності безпосередньо в Чорноморському регіоні й підтримання тісного співробітництва зі структурами НАТО.

Нову сторінку в цьому контексті відкрило розміщення американських військових баз на території Румунії та перспектива їхньої появи в Болгарії. Військові бази США, поява яких очікується вже в 2006 році, стануть новим елементом безпеки або небезпеки в регіоні, що залежатиме значною мірою від здатності Росії адаптуватися до нових реалій і здатності США враховувати інтереси Росії та інших країн регіону. У разі ж, якщо порозуміння між Москвою і Вашингтоном не буде досягнуте, Україна матиме перспективу опинитися в центрі протистояння.

У ПОШУКАХ ОПТИМАЛЬНОГО ФОРМАТУ

Чорноморські держави вже неодноразово демонстрували політичну волю щодо розвитку різних форм співробітництва. Серед таких ініціатив — діалог з проблем безпеки, двосторонні та багатосторонні угоди — Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), ГУАМ, Чорноморські сили (BLACKSEAFOR), Чорноморські заходи щодо зміцнення безпеки і довіри тощо. Хоча ці механізми сьогодні тільки розвиваються, все ж вони є дієвим засобом зміцнення взаємодії в межах чорноморського субрегіону та його включення в мережу великих європейських регіонів.

Саме в цьому контексті спільні дії БМСПСЄ та BLACKSEAFOR могли б взаємно доповнити і розширити можливості регіонального співробітництва. Іншим прикладом є Провідна група зі співробітництва у сфері безпеки Південно-Східної Європи (SEEGROUP). Ця інституція стала ефективною структурою в розробці регіональних підходів, основою для формування підструктурних одиниць (таких, як SEESTAFF або SEECHANGE та SEECAP).

Як один із варіантів регіонального співробітництва між чорноморськими країнами розглядається проект створення Форуму з безпеки Чорноморського регіону — своєрідної структури, яка могла б, використовуючи напрацьований попередній досвід, значно посилити регіональну безпеку. Досвід, накопичений країнами Південно- Східної Європи, та їхня участь в програмі «Партнерство заради миру» могли б стати підґрунтям для реалізації такої ідеї. Адаптація прикладів співробітництва, які довели свою життєздатність в інших регіонах, також могла б слугувати справі консолідації добросусідських відносин з метою зміцнення регіональної безпеки та стабільності.

Поряд з розвитком двосторонніх відносин ЄС розвиває також регіональну взаємодію з іншими сусідніми регіонами — Північний вимір, Євро-Середземноморське співробітництво, Рада країн Баренцового та Балтійського морів, Пакт стабільності для Південно-Східної Європи, Центральноєвропейська ініціатива. До цих процесів міг би приєднатися і Чорноморський регіон, який вже сьогодні міг би стати складовою частиною Барселонського процесу (взаємодія ЄС із регіоном Середземного моря. — Ред. ). Такий варіант не лише реальний, але й доцільний, оскільки учасниками Євро-Середземноморського партнерства вже є такі чорноморські країни, як Туреччина, Румунія та Болгарія. Європейський Союз реалізовує свої інтереси в Чорноморському регіоні також за допомогою регіональних, або так званих секторальних ініціатив і програм. Серед найбільш важливих можна згадати програму INOGATE, TRACECA або, інакше кажучи, транспортний коридор «Європа — Кавказ — Азія».

З метою посилення впливу європейської інтеграції на регіональне співробітництво необхідно активізувати зусилля як країн басейну Чорного моря, так і європейських організацій. Використовуючи різні інструменти фінансування, країни Чорного моря мають включити в порядок денний формування цього механізму і розробити список пріоритетних проектів регіонального співробітництва в Чорноморському регіоні для їх врахування в бюджеті ЄС. Передусім слід намагатися заручитися підтримкою країн- членів Євросоюзу, які безпосередньо зацікавлені в посиленні чорноморської політики ЄС.

Значний потенціал для європейської інтеграції країн Чорноморського басейну несе ідея балто-чорноморського співробітництва, яка б дозволила цим країнам посилити свої позиції не тільки в країнах Балтії, але й у Північній Європі. Важливим завданням для ініціаторів Спільноти демократичного вибору є посилення інтересу до цієї структури з боку США та ЄС, а також наповнення економічної складової СДВ реальними проектами. При цьому слід зазначити, що російський політикум з самого початку розглядає цю ідею як таку, що спрямована на дистанціювання потенційних країн-членів Спільноти від Росії.

З іншого боку, Європейський Союз також має проводити більш зацікавлену політику відносно Чорноморського регіону, моделюючи чорноморські регіональні ініціативи за прикладом балтійських. Це допомогло б зміцнити привабливість ЄС в регіоні, інституалізувати відносини ЄС — ОЧЕС і в такий спосіб підсилити ефективність діяльності Організації чорноморської економічної співпраці. Стосовно питань співробітництва в сфері безпеки, то ЄС мав би ретельніше вивчити ініціативу країн Чорноморського регіону щодо спільного забезпечення безпеки МТК і трубопроводів, які проходять територією цих держав. Побоювання Брюсселя бути втягнутими в існуючі міжетнічні конфлікти безпідставне, оскільки за умови цілеспрямованої дипломатичної діяльності присутність ЄС в Чорному морі могла б стати стримуючим стабілізуючим чинником.

Отже, безліч проблем регіонального співробітництва в Чорноморському басейні можуть бути розв’язані тільки спільними зусиллями чорноморських держав та Європи. Їх розв’язання можливе за умови створення соціальних, політичних та економічних передумов для динамічного та стабільного розвитку країн регіону. Чорноморські країни мають активніше ініціювати проекти, які стимулювали б співробітництво в рамках вже існуючих програм і підвищували б зацікавленість до себе на шляху до інтеграції з об’єднаною Європою. Зі свого боку, Захід теж має використовувати всі свої можливості багатостороннього співробітництва з неоднорідним і нестабільним Чорноморським регіоном.