«Перевибори» Назарбаєва

На президентських виборах у Казахстані прогнозовано переобрали діючого главу країни Нурсултана Назарбаєва. За результатами голосування він набрав 97,5% і таким чином вп’яте став главою держави. Він є беззмінним керівником цієї країни з 1989 року, коли він очолював ЦК Компартії Казахської СРС.

Згідно з 5-м пунктом 42-ї статті конституції Казахстану, «одна й та сама особа не може бути обрана Президентом Республіки більше двох разів поспіль». Проте 2007 року цей пункт розширили: «Справжнє обмеження не поширюється на Першого Президента Республіки Казахстану». До речі, цього літа казахстанському лідерові виповниться 75 років.

Сам Назарбаєв, коментуючи перші результати екзит-полів у бібліотеці Першого президента в Астані, назвав явку «рекордно високою» і додав, що вона «продемонструвала єдність казахстанців, їхнє бажання жити в стабільній державі, а також підтримку запропонованих мною програм».

Тим часом, спостерігачі від БДІПЛ/ОБСЕ розкритикували вибори в Казахстані. У своєму звіті вони заявили про скриньки, що були неналежним чином опечатані, а також про 46 випадків вкидання бюлетенів, багаторазове і групове голосування тощо.

«Обмежувальна законодавча база, що регулює ЗМІ, і нещодавні санкції, що включають закриття й блокування веб-сайтів, скоротили різноманітність поглядів і перешкодили суспільним дебатам», — пояснює тотальну перемогу Назарбаєва  глава місії БДІПЛ/ОБСЕ Корнелія Йонкер.

Після оголошення результатів виборів, глава Казахстану подякував виборцям і поділився планами на свою нову 5-річну каденцію. «У нас є кваліфіковані кадри, достатні фінансові кошти, політична стабільність, єдність і дружба народу. Ми виконаємо завдання, поставлені в рамках індустріалізації, програми «Нурли жол», забезпечимо вхід Казахстану до числа 30 розвинених країн світу, поліпшивши життя казахстанців», — цитує Назарбаєва Tengri news.

Дехто на Заході іронізує, що Назарбаєв залишається незмінним президентом в Казахстані. Але треба зазначити й те, що він зробив для країни.  1997 року він переніс столицю в Астану, відбудував її, і зараз це місто називають візитною карткою Назарбаєва. Не забуває він і про молодь. Зокрема  1993 року він ініціював програму «Болашак» («Майбутнє»). Це — президентські стипендії для талановитої молоді на навчання в закордонних університетах. За кордоном уже побувало кілька тисяч казахстанських студентів, більшість ыз яких зараз працюють у державних структурах Казахстану.

«День» звернувся до директора казахстанської Групи оцінки ризиків Досима САТПАЄВА з проханням прокоментувати результати виборів і те, наскільки реалістичними є плани лідера Казахстану.

«БАГАТО ХТО В КАЗАХСТАНІ ПОБОЮЄТЬСЯ, ЩО НА НЬОГО ЧИНИТИМУТЬ ЗОВНІШНІЙ ТИСК, ЩОБ ВІН в чомусь ПОСТУПИВСЯ СВОЇМ СУВЕРЕНІТЕТОМ»

— У Казахстані жартують: це були не вибори, а перевибори. У діючого президента на разі немає серйозних конкурентів. Він спочатку був фаворитом, і це характерно для всіх попередніх президентських кампаній.

Ці вибори нагадували політичний театр — кожен актор знав свою роль і місце. Серйозних аналітиків у Казахстані цікавив не сам передвиборчий процес, який був передбачуваний і не відсотки: на минулих виборах Назарбаєв отримав 95,5%. Неважливо було, скільки він отримає цього разу, але було зрозуміло, що він мав отримати більше. На відміну від президента Узбекистану Іслама Карімова, який нещодавно брав участь у президентських виборах, у Назарбаєва є статус «лідера нації». Це автоматично передбачає, що Назарбаєв має отримувати максимальну електоральну підтримку. Влада себе загнала в пастку в цьому плані: лідер нації не може отримати менше того результату, який був минулого разу. Тому були мобілізовані всі можливі ресурси, щоб забезпечити високу явку. Хоча незрозуміло, де вона була великою, а де була цифрова еквілібристика з результатами. Але це не так вже й важливо.

Найсерйозніше питання — що буде з Казахстаном після цих виборів? Також дуже обговорювана в країні тема — чи будуть ці вибори останніми для Назарбаєва? Чи залишиться він на увесь п’ятирічний термін або залишить президентську посаду і почне реалізацію механізму спадкоємності влади. У нього є для цього можливості, той самий статус лідера нації, який дозволяє зберігати у своїх руках найпотужніші важелі управління.

Обговорюється й питання, пов’язане з політичними реформами. Чи будуть вони проводитися після виборів? На з’їзді своєї партії в березні «Нур Отан» Назарбаєв озвучив необхідність проведення «п’яти інституційних реформ». Зокрема, він мав на увазі реформу держапарату, економіки й суду. Також йшлося про мобілізацію казахстанського суспільства довкола загальної національної ідеї. Назарбаєв заявив, що після виборів ці реформи будуть реалізовані. Але тут йдеться про трансформацію Казахстану на президентсько-парламентську республіку. Про це в країні говориться не один рік і президент цього теж не виключив, коли заявив про те, що конституційні зміни можливі в майбутньому. Назарбаєв не вказав період цього і незрозуміло, коли це відбуватиметься.

В будь-якому разі, багато хто добре розуміє, що Казахстану потрібні політичні реформи, тому що в економіці все знаходиться на разі під контролем. У сфері політики багато недопрацювань і це створює загрозу для спадкоємності влади. Через слабкі політичні інститути в Казахстані президент не зможе гарантувати довгострокову стабільність після свого відходу з політики.

Казахстанське суспільство дуже фрагментоване. Воно серйозно розкололося, зокрема й через українські події, Митний союз. Слабкий парламент, судова система, політичний апарат — абсолютно неавторитетні й непопулярні. Це створює проблему для довгострокової стабільності.

Перед Назарбаєвим стоїть багато викликів і завдань, щоб за короткий період почати укріплювати свою політичну систему не лише за рахунок свого авторитету й особистої влади, але й за рахунок появи сильних політичних інститутів.

Свій новий президентський термін Назарбаєв присвятить зміцненню країни перед внутрішніми та зовнішніми викликами. Внутрішні викликів у Казахстані чимало — це показали події в Жанаозені 2011 року. У Казахстані багато підводних мін, які можуть вибухати за певних умов.

Зовнішні виклики: події в Україні й неоднозначні заяви деяких російських політиків щодо суверенітету Казахстану.

Війна санкцій, яку веде Росія із Заходом і війна з реекспортом, яку Москва розпочала з Білоруссю та Казахстаном, поставили хрест на Євразійському економічному союзі. Це так, тому що порушено головні принципи його функціонування: вільне переміщення товарів, робочої сили, послуг та капіталу. Зараз цього взагалі немає. Хоча на разі Назарбаєв перебуває при владі, він підтримуватиме це. Він вже заявив що ЄврАзЕС — довгостроковий і вигідний для Казахстану проект. Але як показує практика зміни керівництва в інших країнах, — зовнішня політика може змінитися. Не факт, що Казахстан довго братиме участь у цьому проекті. Завжди є варіанти, за якими республіка може вийти з нього, якщо вважатиме, що це економічно невигідно.

Зараз Росія вже активно торпедує проект зі створення єдиної валюти. Це викликало негативну реакцію в Казахстані, навіть на офіційному рівні. Багато хто в Казахстані побоюється, що на нього чинитимуть зовнішній тиск, щоб він десь поступився своїм суверенітетом.

Проблема в тому, що в Назарбаєва мало часу й багато викликів. Як він із ними боротиметься, я не знаю, але він вже згаяв політичний час, десь спізнюється. Навіть якщо він розпочне якісь серйозні політичні зміни, реформи, не факт, що він встигне їх закінчити і що це матиме позитивний результат.

Одним із головних гальм будь-якого реформування в Казахстані є наша еліта й бюрократичний апарат. Той апарат, який Назарбаєв створив для забезпечення стабільності, поступово перетворюється на головний чинник застою в країні. Через те, що цей процес сповільнився і на якихось рівнях його саботують, Назарбаєву буде важко швидко переформатувати цю систему й внести зміни.