Перуанський самурай
Колишній президент Перу Альберто Фухіморі мав усі шанси увійти в історію як розсудливий і ефективний президент, коли він буквально врятував латиноамериканську країну, котра була занурена в економічну кризу, й інфляція досягала позахмарних висот, а одне із найбільш кровожерливих екстремістських угруповань світу, перуанська терористична організація «Світлий шлях», метою якої була побудова суспільства соціальної справедливості на основі маоістської ідеології, буквально знаходилось на порозі Ліми.
Натомість, Фухіморі перетворився на найгіршого ворога саме через «смертельну інфекцію», котру він привніс до державних установ, які, навпаки, мав укріплювати. Популізм, корупція, розкрадання і спокуса тоталітаризму — ці злочини в сумі стали підсумковим епілогом десятиліття його президентства. Ера ж Альберто Фухіморі закінчилася загальним колапсом країни, з вбивствами, безвісті зниклими, розтратою державних коштів. У підсумку Фухіморі змушений був тікати від вимог перуанського правосуддя і його фантасмагоричне перебування в Японії здавалося поставило крапку в цій епопеї.
Можливо, наслідком історичного парадоксу є те, що президент, якого свого часу замінив Фухіморі і згубне правління котрого занурило країну в хаос, Алан Гарсіа знаходиться сьогодні знову на посту президента Перу, і це виглядає як помста долі. Етап відносного благополуччя, яке зараз настало в країні, якою Гарсіа управляє тільки завдяки тому, що альтернативою йому на виборах була кандидатура лівого радикала Ольянта Умали, було закладено президентством Фухіморі. Проте у правовій державі не можуть залишатися без покарання злочини, котрі були скоєні за попереднього режиму.
Власне поїздка Альберто Фухіморі була розрахована на те, щоб чилійський суд зняв обвинувачення з нього і виявив передбачувані політичні їх мотиви. Але чилійський суд виніс рішення щодо екстрадиції його до Перу, аби Фухіморі поніс відповідальність за ті безчинства, котрі коїлися протягом його правління. Співчуваючим і послідовникам Альберто Фухіморі (а вони таки є) цим було показано, що правосуддя повинне бути однаково рівним для всіх громадян, починаючи з людей, котрі стали жертвами режиму Фухіморі. З іншого боку, противники екс-президента повинні стримуватися від запеклості, аби не призвести ще до більшої несправедливості, ніж та, яку завдав той, кого вони збираються судити.
Не є секретом, що потворна діяльність і тактика Фухіморі відбувалася за мовчазної підтримки багатьох перуанців. Тому рішення, котре винесе щодо нього перуанський суд, буде стосуватися не лише екс-президента, а й всього суспільства. Але при цьому політичний істеблішмент, який вважав би за краще забути, що саме методи Фухіморі допомогли перемогти лівих повстанців і економічну нестабільність, у даний час вимушені зважати на це. Водночас Перу різко змінилося з того часу, як Фухіморі послав сім років тому із Токіо факс про свою відставку. Завдяки підвищенню попиту на такі експортні товари, як мідь і цинк, перуанська економіка зростає уже впродовж шести років. Тому перуанські і закордонні економісти охрестили Перу «Новими Чилі».
Багато перуанців вважають, що Альберто Фухіморі заклав фундамент сьогоднішньої стабільності в країні, незалежно від того, що хтось, можливо, постраждав від цього процесу. І саме дякуючи йому Перу знову «знаходиться на марші». Навіть сьогодні блок Fujimoristas (прихильники Фухіморі) в Конгресі має значний вплив. А його дочка Кейко Фухіморі, котра одержала на торішніх виборах більше голосів, аніж будь-який інший законодавець, позиціонується як політична спадкоємиця батькової спадщини. Й не дивлячись на те, що багато газет і урядовців висловили задоволення екстрадицією Фухіморі, але настрої на вулицях є дещо іншими. Перуанці висловлюють підтримку людині, спадщина якої 1990—2000 років принесла стабільність країні.
Фухіморі інкримінуватимуть, зокрема, підкуп журналістів і конгресменів, прослуховування телефонних розмов політиків, привласнення державних коштів і створення таємних «ескадронів смерті». Екс- президент говорить, що є невинним по всім пунктах обвинувачення, але докази, котрі накопичені державними слідчими, свідчать про інше. Найбільш неприємними для нього є звинувачення, котрі сполучають Фухіморі з загоном «Ля Коліна», що складався з колишніх офіцерів військової розвідки і був створений для здійснення вбивств у період з 1991 го по1992 рік. Раніше прокуратура вимагала засудити колишнього президента країни Альберто Фухіморі до 30 років тюремного ув’язнення у зв’язку з вбивством 25 перуанців.
Певно, що засилля неконтрольованих спецслужб може призвести до плачевних наслідків, але як зазначив в інтерв’ю перуанській газеті Expreso генерал Хуан Гонзалес Сандоваль з контртерористичного відомства Cusco: «на даний час система безпеки майже дезактивована, що дозволяє відродженню дій терористів, котрі знову повертаються до старої стратегії і вливаються до лав протестуючих. З більше аніж трьох тисяч посаджених до в’язниці терористів нині там залишилися тільки 360. Що роблять інші терористи, котрі не відмовилися від своєї ідеології? Уряди Валентина Панігуа і Алехандро Толедо говорили багато про реструктуризацію збройних сил і служби безпеки, але не зробили для цього нічого. Саме на них лежить відповідальність за майже зникнення служби розвідки і контррозвідки». А за правління Фухіморі ситуація з безпекою в країні була зовсім інакшою.
Властиво, що такими жорсткими для Фухіморі обставинами можна пояснити, чому його прихильники намагаються зобразити його як жертву, при цьому ще й акцентуючи увагу на його похилому віці, 69 років, і важкі умови, в які він потрапив, перебуваючи під вартою. Дочка екс-президента 32-річна Кейко Фухіморі наголошує на тому, що її батько знаходиться сьогодні в гірших умовах, аніж жорстокий бос «Світлого шляху» Абімаель Гусман після того, як його було арештовано режимом Фухіморі. «Навіть Абімаелю Гусману дозволялося прогулюватися у тюремному дворі дві години на добу» — підкреслила конгресмен Кейко Фухіморі, яка закликала перуанську громадськість об’єднатися для захисту її батька. «Я відчуваю, що президент Гарсіа хоче поховати мого батька живим». Дійсно, холодна камера, у якій нині перебуває Фухіморі, дуже контрастує з садом і басейном біля будинку в Чилі, де він прожив під домашнім арештом велику частину двох останніх років.
І хоча президент Перу Алан Гарсіа обіцяє справедливий судовий розгляд справи Фухіморі і пообіцяв діяти «без ненависті, злості або помсти» під час судового процесу над колишнім главою держави Альберто Фухіморі, але при цьому варто звернути увагу на інші публічні коментарі Гарсіа. «Я повинен був би перший скористатися цією ситуацією, зазначив він, — мій будинок піддався нападу, і я був позбавлений громадянства на дев’ять років. Але я не прагну цього робити». Алан Гарсіа мав на увазі своє вигнання під час перебування Фухіморі при владі в 1990—2000 роках. Тепер «моїм обов’язком як глави держави є забезпечення дотримання конституції і судових рішень».
Проте запевнення президента щодо його об’єктивності все ж можна поставити під сумнів. Оскільки обидва лідери є давніми політичними суперниками. І коли після свого першого президентського терміну в 1985— 1990 років, який завершився хаосом у країні, Алан Гарсіа перебував у вигнанні, уряд Фухіморі двічі намагався домогтися його видачі за обвинувачуваннями в корупції. Сам же Фухіморі заявив перед початком процесу екстрадиції 13-му чилійському телеканалу, що він невинний. «Я повертаюся в Перу з чистою совістю. Я сподіваюся, що в результаті процесу в Перу вони визнають мене абсолютно невинним». Проте схоже, що політичні противники Фухіморі намагаються зліпити з нього образ такого собі перуанського варіанту «другого Піночета».
Між тим, не виключено, що між конфліктуючими політичними сторонами все ж можливе досягнення певного консенсусу. Так, за конфіденційною інформацією, існує підозра, що між перуанським урядом і прихильниками екс-президента відбуваються секретні переговори. Водночас президент Алан Гарсіа і член конгресу Сантьяго Фухіморі, брат колишнього президента, зробили примирливі заяви і відмовилися від конфронтації, вслід за відчайдушними скаргами «фухіморістів» на умови утримання ув’язненого.
Втім, як пише впливова перуанська газета Republica, «частина стратегії «фухіморістів» полягає у тому, щоб намагатися випинати досягнення екс-президента у боротьбі з терористами та економічною кризою. Але досягнення Альберто Фухіморі стали можливі лише винятково завдяки відходу від основ громадянського суспільства і систематичного порушення прав людини. Важливо зрозуміти, що в країні відбулося покращення не завдяки вмінню Фухіморі, а через тиск міжнародної спільноти та іноземних і місцевих інвесторів».
