Про «побічний ефект» нападу в Копенгагені

Схоже, що в Європі все більше  ісламські радикали демонструють свою нетерпимість до свободи слова, інших націй. Черговим прикладом цього став суботній напад у Копенгагені на мистецький захід у кафе, де відбувались дебати на тему свободи слова у мистецтві в нинішньому світі. Її учасники, серед яких був  Ларс Вілкс, котрий раніше намалював карикатуру на пророка Мухамеда Вілкса, збиралися обговорити нещодавній напад на карикатуристів Charlie Hebdo. У результатів двоє осіб загинули, а п’ятеро поліцейських одержали поранення. Нападник у балаклаві, який діяв самостійно, згодом застрелив молодого єврея,   який охороняв вхід у синагогу. Зрештою, цього одинака-терориста убили під час перестрілки з поліцейськими. До речі, датські правоохоронці діяли дуже швидко, вони «вичислили» його по відеозапису з стоянки, і виставили блок-пости по вулицях. Зловмисника впізнав таксит, який  і повідомив поліції про його місце розташування.

І тут виникають аналогії з подіями, які сталося у Парижі 7 січня 2015 року, коли під час збройного нападу на офіс редакції сатиричного журналу Charlie Hebdo загинуло 12 осіб, включаючи 2 поліцейських. Як у випадку нападу в столиці Франції, так і Данії об’єктом нападу  були євреїв і карикатури.

Посол Франції у Данії Франсуа Зімре, який був приступнім на мистецькому заході, сказав:  «Мета нападу була така сам, як і в «Шарлі Ебдо»,  але нападнику не вдалося зайти в культуний центр».

Глава уряду Данії Хелле Торнінг-Шмідт назвала стрілянину «цинічним актом терору проти Данії». Прем’єр-міністр Франції Манюель Вальс після терактів у Копенгагені заявив, що «Франція не здасться» і опублікував знамените гасло «Я — Шарлі» у своєму твіттері. Президент Франції Франсуа Олланд у своєму комюніке висловив солідарність з датським народом. Прем’єр-міністр Великобританії Девід Кемерон заявив, що думками він разом з датським народом.

«День» звернувся до експертів з проханням прокоментувати причини поширення ісламського радикалізму в Європі і розповісти, що робиться для того, щоб запобігти поширенню цього зла.

«ЦЕ ВЕЛИКА ЗАГРОЗА ФУНДАМЕНТАЛЬНИМ ЦІННОСТЯМ, НА ЯКИХ ПОБУДОВАНО НАШЕ СУСПІЛЬСТВО»

Ролан ФРОЙДЕНШТАЙН, заступник директора Центру Мартенса, Брюссель:

— Виглядає так, що в Копенгагені відбулось повторення нападу в Парижі. І це видно по вибору цілей. Це були карикатуристи і журналісти, які виступають за свободу слова, а також євреї. Напад у Парижі мав чіткий зв’язок з «Ісламською державою» (ІД). Ці нападники були пов’язані з мережею ІД.  У Копенгагені відбувся дещо відмінний теракт. Це був як кажуть «одинокий вовк», що діяв самостійно. Він радикалізувався головним чином по інтернету і не мав очевидних зв’язків з «Ісламською державою». Якщо і мав, то ми цього поки що не знаємо.

— Чи не вважаєте ви це небезпечною тенденцією, що спочатку такий напад був у Парижі, а тепер у Копенгагені?

— Так, абсолютно. Між іншим, це відволікає увагу від конфлікту в Україні, від російської агресії на сході України. До речі, це дуже важливий побічний ефект нападу в Копенгагені. Але нам треба з цим жити. Це велика загроза фундаментальним цінностям, на яких побудовано наше суспільство. Але ми не збираємось здаватись. Нам треба бути розумними у дерадикалізації молодих людей, молодих мусульман. Нам треба попереджувати формування так званого паралельного суспільства, де наші цінності систематично підриваються. Нам треба розробити і впроваджувати кращу політику інтеграції наших іммігрантів з мусульманських країн.

«ТРЕБА БУТИ БІЛЬШ АМБІТНИМИ У РОЗВИТКУ СТРАТЕГІЇ ЗАЛУЧЕННЯ РОЗЧАРОВАНИХ ЛЮДЕЙ»

— І що конкретно робиться на рівні країн та ЄС загалом, щоб попередити такі напади ісламських радикалів?

— Дійсно, тут існує європейський та національний компонент. Що стосується політики інтеграції, то вона реалізується переважно на національному рівні. Краща інтеграція громади мігрантів, кращий доступ до ринку праці, краща освіта — все це знаходиться у компетенції окремих країн. І Європейський Союз мало що може зробити тут. І про європейський компонент ми можемо говорити лише у випадку, коли йдеться про кооперацію між розвідувальними службами, спільне використання інформації. Наприклад, європейський список небезпечних людей, перевірка імен пасажирів — це теми, де нам потрібна європейська кооперація. Цього не можна зробити на національному рівні, а на європейському. І звісно, разом з нашими американськими друзями та союзниками.

— А як можна запобігти радикалізації мусульман у країнах ЄС?

— Я думаю, що нам треба бути більш амбітними у розвитку стратегії залучення розчарованих людей. Бо зазвичай, це розчаровані молоді люди, які перебувають у небезпечній ситуації втягнення у радикальну ідеологію джихадизму. Нам треба краще працювати з такими людьми і запропонувати їм вести нормальне життя, реалізувати нормальну кар’єру, отримати нормальну роботу і жити мирно у нашому суспільстві. І ми досі так і робили, але ми маємо покращити нашу стратегію.

«РОСІЯ — ЗНАЧНО БІЛЬША ЗАГРОЗА ДЛЯ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ НАШОГО СУСПІЛЬСТВА»

— Чи не бачать у Європі зв’язку між радикальним рухом  «Ісламська держав» та «русским миром», який просуває Росія, незаконно окупувавши Крим, а тепер ще й намагаючись силою створити на Донбасі анклав «русского мира»?

— Я тут не бачу прямого зв’язку, але, звісно, у цьому випадку дія є схожою. Тероризм відволікає нашу увагу від Донбасу і російської агресії, але багато людей говорили після теракту у Парижі, що реальний ворог «Ісламська держава» і нам треба разом згуртуватись з будь-ким за винятком «Ісламської держави». І в думках цих людей, подібно до чеського президента Земана, це включало Іран та Росію.

Але це помилковий погляд. Я не погоджуюсь з такою точкою зору. Я думаю, «Ісламська держава», можливо, і сильна небезпека на декілька років, але Росія — значно більша загроза для фундаментальних цінностей нашого суспільства. Російська агресія має дуже сильних компонент у середині наших країн з радикальними правими і лівими партіями, які прямо підтримує Кремль.

Багато людей у сфері мас-медіа, політики, бізнесу отримують хабарі і є корумпованими російським агентствами і організованою злочинністю. Якщо подивитися на російський троллінг у соціальних медіа, все це спрямовано прямо на наше суспільство. В обох випадках боротьби проти «Ісламської держави» та російської агресії у нас є дуже сильний внутрішній компонент. І класична відмінність між зовнішньою та внутрішньою політикою тут не діє.

«...СЬОГОДНІ УКРАЇНА ПЛАТИТЬ ЦІНУ ЗА ПОВІЛЬНІСТЬ ПРОБУДЖЕННЯ ЄВРОПИ ЩОДО РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ»

— До речі, нещодавно старший віце-президент Центру аналізу європейської політики. Автор книжки «Нова холодна війна» Едвард Лукас в інтерв’ю заявив, що українці платять високу ціну за геополітичне виховання Європи. Що ви скажете на це? 

— Я погоджуюсь з цим. Це правда, що сьогодні Україна платить ціну за повільність пробудження Європи що російської агресії. Як президент Естонії Тоомас Ільвес сказав, російська агресія проти Грузії у 2008 році була сигналом пробудження, але Європа досі дрімає. Якби ми сформували нашу оборону, посилили чинник стримування, і поліпшили добре урядування і верховенство права в країнах Східного партнерства раніше, наприклад у 2008 році, то можливо справа не дійшла би до цього. Звісно, тут є дуже великий внутрішній компонент в Україні і той факт, що нічого не сталося з імплементаціє справжніх реформ української економіки і державної служби за 20 років, це не вина Європи. Ця слабкість української держави та економіки ускладнила ситуацію.

— То тепер Європа просинається?

— Я сподіваюсь, що так. Деякі люди просинаються, інші досі сплять. Ми обговорюємо це кожного дня у Брюсселі, на кожній зустрічі Європейської Ради, Ради міністрів закордонних справ. Тобто ми ведемо дискусії між тими, хто прокидається  і тим, хто досі спить. Думаємо, що це дасть результат.

«З БОКУ РОСІЇ ВІДБУВАЮТЬСЯ ДОВОЛІ ЧИСЛЕННІ СПРОБИ РОЗКОЛОТИ МУСУЛЬМАН УКРАЇНИ»

В’ячеслав ШВЕД, виконуючий обов’язки завідувача відділу історії країн Азії та Африки Iнституту всесвітньої історії:

— Мені здається, що зараз хтось навмисно робить ставку на створення вододілу між західним світом та ісламом за допомогою структур радикального ісламу. Це пов’язано з комплексом причин. По-перше, зараз Європа намагається знайти новий подих своєї політики стосовно своїх ісламських громад. Вони намагаються переглянути політику мультикультуралізму, яку сприймали дуже спрощено, виходячи з того, що мусульмани можуть і повинні зрештою стати французами чи німцями ментально й розчинитися в їхній культурі та менталітеті. Але так не сталося, вони дуже стійко зберігали свої традиції, менталітет, цінності, і це призвело до певної кризи в реалізації цієї політики стосовно мусульманських громад.

По-друге, сьогодні лідери європейських країн та США досить плідно шукають нові методи і форми роботи з мусульманським світом. Це фактично призводить до зміцнення їхньої соціально-політичної стабільності. Тож очевидно, що це суперечить планам тих сил, які хотіли б зіткнути Європу з мусульманським світом. Я донині не можу зрозуміти безвідповідальність редакції знаменитого французького журналу Charlie Hebdo, які так легковажно і з таким бравурним апломбом розміщували ті карикатури на пророка Мухаммеда, хоч такі випуски вже були і помірковані мусульмани ставились до цього критично й негативно. Адже в мусульманській сатирі немає сатири на Бога, на церкву і взагалі немає такого розуміння церкви, як у християнстві, скажімо, інституту Папи Римського тощо. Навіть у цілком демократичних мусульманських країнах за образу Всевишнього або пророка Мухаммеда вирок суворий — смертна кара. Ми не можемо і не хочемо зрозуміти, що цим не можна бавитися. Вони такі, які є. І не знаю, скільки ще мине часу, доки зміниться ставлення до цих цінностей.

По-третє, мені здається, що хтось дуже влучно використав декілька місяців тому цей інцидент із французьким журналом, щоб різко підвищити градус протистояння між Заходом та ісламським світом, хоч самі мусульмани здебільшого були в єдиних лавах з протестантами проти жахливого вбивства французьких журналістів. Є такий ефект у природі — самозаймання, коли в лісі під впливом певних обставин виникає пожежа. Щось подібне відбувається зараз з розповсюдженням таких структур і загроз у Європі. Очевидно, це суттєве перебільшення цих загроз.

Що ж до протистояння загрозі ісламського радикалізму, то, напевно, країни шукають спільні заходи й відбувається активна дипломатична, політична робота, робота спецслужб. Проте, можливо, вона не досить ефективна, і джихадисти дуже ефективно використовують інформаційний простір для залякування й створення паніки, але це не означає, що вони діють ефективно. Після трагічних подій 11 вересня 2011 року Сполучені Штати дуже надійно закрили свою територію. Фактично, я лише згадую подію в Бостоні, де вчинили теракт двоє братів. І це все. Решту було нейтралізовано. Точно так діють і спецслужби Великобританії. А діють вони, між іншим, дуже тісно співпрацюючи з мусульманськими громадами своєї країни. Мусульманські громади Великобританії дуже активно співпрацюють з органами державної влади, спецслужбами, допомагають у боротьбі з терористичними угрупованнями.

Ще варто зазначити, що з боку Росії пожвавилися доволі численні спроби розколоти мусульман України і створити тут маріонеткові мусульманські структури, заволодіти мусульманським простором України і підкорити його собі. Наразі це відбувається і в Криму. Там, наприклад, створено Таврійський муфтіят, є спроби робити щось подібне на території Донецької та Луганської областей, там навіть призначили свій муфтіят «ДНР». Це насправді реальна загроза, з якою потрібно боротися, але самі мусульмани України зараз роблять активні дії, спрямовані на те, щоб дати їм належну відсіч.