Про японські принципи. Частина 2

Так сталося, що перше інтерв’ю нового посла Японії в Україні Шігекі СУМІ, яке він дав «Дню» 12 листопада, вичитували в міністерстві закордонних справ цієї країни. Пан Сумі пояснив це тим, що згідно з практикою перше інтерв’ю посла завжди має бути перевірено в зовнішньополітичному відомстві. І зрозуміло, що перевірка забрала чимало часу. Читачі вже могли прочитати частину інтерв’ю, яке було дозволено надрукувати, у номері від 20 листопада. І днями в посольстві Японії нам повідомили, що можна друкували решту інтерв’ю. Можемо відзначити, що нічого в тексті не було скорочено, тож пропонуємо другу частину інтерв’ю посла Японії, який почав активно реалізовувати намічений план роботи в нашій країні: так, окрім Чорнобиля, він уже побував на сході України в Слов’янську, а також підписав грант про надання допомоги нашій країні.

«НЕМОЖЛИВО ДОСЯГТИ МИРУ, ЯКЩО ПРОСТО КРИЧАТИ «МИР»

— Деякі медіа повідомляли, що ваша країна відмовилась від пацифізму, пояснюючи це тим фактом, що уряд Японії зняв заборону на експорт зброї, що тривала майже півстоліття. Це якось пов’язано з останніми діями Росії в Криму?

— Я хочу наголосити, що Японія ніколи не змінювала своєї політики миролюбної нації. Але водночас необхідно усвідомлювати, що неможливо досягти миру, якщо просто кричати «мир». Треба діяти. І Японія зайняла таку позицію, з якої могла відігравати істотнішу позитивну роль, зокрема в операціях із підтримання миру під егідою ООН. Наша країна почала брати участь у миротворчій діяльності з 1993 року після вторгнення Іраку в Кувейт. До того годі було й подумати, що Японія відправить миротворців на операцію ООН з підтримання миру. Під час кризи в Перській затоці Японію часто критикували за те, що вона не відправляла миротворців, а лише допомагала грошима. Тому ми почали брати участь у миротворчих акціях.

Але на той час виникла проблема з інтерпретацією конституції, яка забороняє допомагати військовим інших країн, якщо атака не поширюється на японських миротворців. Тому нам довелося переглянути стару інтерпретацію конституції. Тепер, відповідно до нової інтерпретації, ми можемо допомагати, скажімо, українським миротворцям, якщо вони перебувають в одній зоні дій з нами. І це не є зміною основної політики «ми робимо свій внесок у мир в усьому світі мирним шляхом».

— Як вам, напевно, відомо, Україна намагається отримати статус основного союзника поза НАТО. Ваша країна має цей статус. Що це означає для Японії? Чи можете ви сказати, що цей статус гарантує безпеку вашої країни та її територіальну цілісність?

— У Японії підписано договір безпеки із США, згідно з яким Сполучені Штати зобов’язані допомагати Японії в разі нападу на неї. Ця мирна угода чудово працювала в період холодної війни і працює досі. Ми сподіваємося, що Китай відіграватиме конструктивну роль у регіоні Східної Азії. Але, на жаль, військова експансія цієї держави загрожує не лише Японії, а й В’єтнаму, Філіппінам та Індонезії. А маючи таку угоду із США, гадаю, Японія матиме багато важелів впливу для протидії цій військовій експансії з боку Китаю.

«МИ НІКОЛИ НЕ ВІДКИДАЄМО ЧОГОСЬ, ДОКИ ЦЕ НЕ СПРОБУЄМО»

— Після візиту до Японії головний редактор газети «День» Лариса Івшина запропонувала українцям формулу японського успіху «Ідентичність плюс модернізація». Цікаво буде почути вашу думку про те, якого успіху японцям вдалося досягти в поєднанні традицій та культурної основи, про історію сучасних процесів і новітніх технологій.

— На мою думку, чудовою рисою Японії є те, що ми ніколи не відкидаємо чогось, доки не спробуємо. Звісно, після того як ми спробували щось і прийшли до висновку, що воно нам чуже, ми це відкидаємо. Це одна з причин, чому ми дотримуємося своїх традицій, водночас приймаючи західну модернізацію упродовж останніх 150 років.

— Чи бачите ви якісь спільні риси в наших двох народів? Українці теж не приймають нічого, не спробувавши цього спочатку.

— Українські традиції мають європейське підґрунтя, а якщо висловитися точніше, то це радше слов’янська традиція. Але тепер Україна також бере до уваги приклад Азії. Я знаю, що в Україні, особливо в Києві, дуже популярна японська кухня. Дехто вивчає японську мову або Японію з глибоким розумінням, але таких небагато. Безумовно також, що багато людей в Україні після падіння комуністичного режиму дізналися більше про переваги західної демократії. Але якщо український народ почне серйозніше оцінювати приклад країн Азії, то це теж допоможе Україні в її подальшій модернізації. Звісно, для України важливо перейняти західний досвід від країн ЄС. Українці можуть навчитися чогось також із досвіду Азії, і не лише в Японії, а й у Китаю, Кореї чи країн — членів Асоціації держав Південно-Східної Азії. І вони досягли високого рівня економічного розвитку за останні двадцять-тридцять років. Це — дивовижно. У них теж є чого повчитися.

«Я СПОДІВАЮСЯ ЩЕ БІЛЬШЕ ЗБЛИЗИТИ УКРАЇНУ ТА ЯПОНІЮ»

— Пане посол, які цілі ви ставили перед собою в цій місії в Україні?

— Перш за все, я уповноважений нашим урядом підтримати народ України та уряд України, співпрацювати з ними у час, коли вони переживають безпрецедентну кризу. І водночас я усвідомлюю свій обов’язок вивчати українську культуру. Мені подобається будівництво, архітектура, а також опера і балет. Тому я дуже радий бути тут, в Україні, адже вона багата тим, що мене цікавить. Завдяки цьому я сподіваюся ще більше зблизити Україну та Японію. Хоч в Україні є багатий вибір туристичних куточків, вона ще, на жаль, мало відома народові Японії. Можливо, тому, що дуже мало японців побувало, скажімо, у Києві, Львові чи Одесі. Адже ці міста становлять велику культурну, історичну та мистецьку цінність у контексті загальносвітової культурної спадщини. Ми прагнемо, щоб більше японців приїздило в Україну і більше українців відвідувало Японію, щоб наші народи почали краще розуміти одне одного.

— Може, варто включити Київ чи Львів до списку турів, які пропонують японцям до європейських столиць?

— Саме так. Багато японських путівників включають Україну в секцію турів Росією. Але зараз я веду перемовини з нашими видавництвами, які друкують путівники по Україні, з приводу того, щоб віднести Україну до Східної Європи, як Польщу чи Угорщину. Таким чином, сподіваюся, люди краще розумітимуть, чим займаються українці, де розташована їхня країна під кутом зору географії, історії та культури.

«ПЕРЕЖИВШИ АВАРІЮ НА ФУКУСІМІ, ЯПОНЦІ ЗРОЗУМІЛИ ПРОБЛЕМИ ЧОРНОБИЛЯ»

— Проблеми Чорнобиля і Фукусіми зблизили наші країни. З одного боку, ми вдячні Японії за допомогу в боротьбі з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, а з другого боку, Україна поділилася своїм досвідом під час аварії на Фукусімі. Як розвивається співпраця у цій галузі?

— Я розумію, що значить для українців аварія на Чорнобильській АЕС, і саме тому мій перший виїзд за межі Києва був у Чорнобиль. Це свідчить про те, що японський уряд приділяє велику увагу Чорнобилю. Я знаю, що потрібен новий саркофаг, щоб накрити залишки четвертого реактора. І Японія робить у цю справу великий внесок.

Після аварії на Фукусімі ми усвідомили, що маємо таку саму проблему, і розуміємо, яке значення має така аварія. Це проблема українців та японців. Це вже не те, про що можна просто прочитати чи побачити по телевізору. Переживши аварію на Фукусімі, японці зрозуміли проблеми Чорнобиля. Це не щось, що відбувається десь там далеко. Люди відчувають це, і це дуже важливо.

— Яке майбутнє в атомної промисловості Японії після Фукусіми?

— Ми розуміємо, що нам потрібен більш обережний підхід. Будучи такою країною, як Японія, що не має жодних мінеральних ресурсів і є великою економічною силою, не можна покладатися на так звану репродуктивну енергію. Можливо, в майбутньому, але на це знадобиться досить багато часу. А щоб підтримувати таку велику економіку, як японська, доводиться використовувати атомну енергію.

— Цього року японський уряд оголосив про надання допомоги Україні розміром більш ніж 1,5 мільярда доларів і планує виділити ще кошти на відбудову сходу України. Що конкретно зроблено чи заплановано на поточний період?

— Велика частина фінансової допомоги — 1,1 мільярда доларів — передана після Майдану на модернізацію станції аерації у Бортничах. За схемою «зеленого» соціального інвестування, Японія надала вагони метро, енергозберігаючі технології, а також більш ніж 1 500 економних (в плані пального) японських автомобілів для міліції. Японія підписала грант на 6 млн доларів у рамках Програми Розвитку ООН, який піде на відновлення шкіл та соціальних структур на Донбасі.

«ПІСЛЯ МАЙДАНУ УКРАЇНА МАЄ ВЕЛИКИЙ ШАНС МОДЕРНІЗУВАТИСЯ»

— Які нові програми чи ініціативи Японії можуть реально допомогти нашій країні швидше модернізуватися?

— Я вважаю, що після Майдану Україна має великий шанс модернізуватися. Люди усвідомили, що без реформ далі не можна. І це не просто відчуття обмеженої кількості людей. Ні.

Я не збираюся читати вам лекції. Україна багата в галузі сільського господарства та промисловості. У радянські часи ви були однією з провідних країн в галузі сільського господарства та важкої промисловості. Коли розвалилася комуністична система, багато хто думав, що Україна може стати лідером у розвитку, навіть порівняно з Польщею, Словаччиною та Угорщиною. Та, на жаль, сталося інакше. Якщо розглянути Угорщину чи Польщу — вони розвинулися набагато швидше. Отже, те, що відбувалося в Україні, було неправильним. А це означає, що Україні потрібні економічні реформи, з якими ваша країна матиме основу для розвитку. Ви не починаєте все спочатку. Але, звісно, вам доведеться пройти через певні труднощі.

Перш за все, уряду слід розробити середньостроковий план, як збалансувати витрати й доходи. Ще одним пунктом можна виділити податкову систему, яку необхідно реформувати з максимальною прозорістю. Також важливим є розвиток малого та середнього бізнесу. У Японії 90 % бізнесу становлять невеличкі та середні за розміром компанії. Наприклад, навіть такі компанії, як Toyota та Nissan, залежать від багатьох невеличких підприємств. Для того щоб розвинути свою економіку, вам потрібні не лише олігархи, а й розвиток малого бізнесу.

Зараз ми працюємо з українським урядом над угодою про захист інвестицій. Доки ви не переконаєте нас, що інвестувати в Україну безпечно, японські компанії, великі і малі, ніколи не прийдуть сюди. На жаль, іноді українське законодавство, зокрема податкове, змінюється за одну ніч. І те, що роблять сьогодні, не завжди виявляється легальним завтра. Так інвестицій не залучити.

ПРО БЕЗПЕКУ, ЯКА ОРІЄНТОВАНА НА ЛЮДИНУ

— Пане посол, працюючи в ООН, ви займалися питаннями безпеки людини та здоров’я. Чому, на вашу думку, людство не ставить у пріоритет ці дві надзвичайно важливі теми? Ми постійно бачимо війни, конфлікти, територіальні суперечки, більшість з яких вирішують із застосуванням сили.

— Існує два види проблемних конфліктів, з якими стикається людство. Один із них — як той, що є зараз в Україні. Це своєрідна традиційна криза ХІХ століття. Одна країна вторглася в іншу. Це велика проблема, з якою ми повинні розібратися. А інший новий вид проблеми не має кордонів, як вірус Ебола чи Ісламська держава. Стримати цей новий вид проблеми не вдасться одним лише контролем кордонів. Тому що ці люди не знають кордонів. Єдине рішення — безпека, яка орієнтована на людину. Подумайте, чому Ісламська держава набула такої великої сили всього за кілька місяців. Тому що ці люди насправді дуже розчаровані. І якщо не працювати з цими конкретними людьми, неможливо буде зупинити цей рух.

Навіть якщо розглянути проблему України, то тут також можна застосувати концепцію, яка орієнтована на людину. Тому що якби люди на сході країни були на сто відсотків щасливими, вони б ніколи не потрапили під вплив чужоземних елементів. Нагодувати їх, розселити, дати їм роботу — все це дуже важливо для того, щоб вони не стали легкою жертвою для головорізів. Свобода слова і свобода самовираження теж є важливими елементами безпеки людини. Цим я хотів сказати, що утримання кордонів за допомогою військової сили не зможе запобігти такому виду вторгнення. Звичайно, охороняти кордони важливо, але водночас треба задовольняти людей, робити їх вільними і щасливими. Ось що повинна гарантувати безпека, орієнтована на людину.

— Чи розділяєте ви думку, що людству, можливо, слід було б уважніше прислухатися до Фултонської промови Черчилля, яка насправді є готовим рецептом для підтримання миру в усьому світі шляхом створення міжнародних сил миру під егідою ООН?

— В ідеалі так. Але в реальності не думаю, що це можливо. Держави-члени ніколи не відмовляться від свого права контролювати власні військові сили. Думаю, жодна країна не відмовиться від свого суверенітету на користь іншої військової організації чи ООН. В ідеалі, звичайно ж, було б добре створити світовий уряд. Та я не думаю, що це можливо.

— Пане посол, що б ви хотіли побажати нашим читачам?

— Перш за все, Україна повинна сама стояти за себе, а ми підтримуватимемо і допомагатимемо вам. Японія може співпрацювати з вами, але саме українські лідери ухвалюють остаточні рішення. Японія теж пережила таке сто двадцять років тому, коли ми були бідними і розпочали модернізацію. Японія мала дві війни — з Китаєм та Росією. Західні держави співчували Японії, але нашій країні довелося вести ці війни самостійно. Отже, ви можете отримати якусь допомогу, але, зрештою, це ваша проблема, яку вам і вирішувати.

— Arigato gozaimasu (дуже дякую).