Путін наступає «фронтом»

Не встиг Володимир Путін 6 травня висловити ідею про утворення Загальноросійського народного фронту (ЗНФ), як процес почав розвиватися з шаленою швидкістю. І це за російської бюрократії, яка може роками зволікати з якими завгодно діями.

Очоливши координаційну раду створеного для нього Фронту, прем’єр зустрівся в Сочі у санаторії «Русь» з активом ЗНФ. Зверніть увагу, за тиждень ідея Фронту отримала актив. Як то кажуть, до нового політичного монстра готові приєднатися понад 100 громадських організацій. Могло б і більше, але поки що визнали, що й цього вистачає для демонстрації всенародної та гарячої підтримки.

На зустрічі в Сочі активісти затвердили проект декларації, який протягом тижня буде винесено на всенародне обговорення. Присутність на зустрічі першого заступника керівника кремлівської адміністрації Владислава Суркова мала б продемонструвати єдність думок і дій тандему. При цьому присутній Сурков лише цим і обмежився, жодної участі в розмовах і так званих дискусіях не брав. При цьому сам Путін заявив, що Дмитро Медведєв — за Фронт. «Він підтримує те, що ми робимо», — сказав прем’єр, зазначивши, що з президентом усі ці питання детально обговорювалися. Крім того, наголосив прем’єр, Медведєву буде надано можливість зробити свої зауваження до проекту декларації. За деякими даними, активісти ЗНФ дізналися про позитивну реакцію президента ще напередодні, коли Путін пригощав їх вечерею в одному із сочинських ресторанів та вів неформальні бесіди.

Медведєв, судячи з усього, особливої радості з приводу утворення ЗНФ не відчуває. Більше того, під час відвідин ВДТРК «Россия-1» він не без ущипливості сказав: «Я розумію мотиви партії, яка хоче відновити свій вплив у країні, створення такого альянсу вкладається в межі й пояснюється з погляду виборчих технологій». Глава держави при цьому багатозначно зазначив: «Я вважаю, що й інші політичні структури, блоки, партії прагнутимуть брати участь у виборчій кампанії за повною програмою». При цьому президент явно стурбований домінуванням нинішнім і планованим однієї політичної сили. Він заявив про потребу створення «працездатного парламенту, який відображатиме переваги всіх виборців»: «Не однієї політичної сили, а всіх виборців». Глава держави кілька разів повертався до цієї теми, наголошуючи, що «це завдання для всіх політичних партій — зробити так, щоб їхні виборці не виявилися обділеними, а мали своє представництво в парламенті. Лише в цьому разі можна отримати збалансовану політичну систему». Тут виявляється явний дисонанс із тим, що каже та планує Путін.

Нещодавно в Москві точилися розмови, що буде створено нову праву партію «під Медведєва». Навіть були кандидати на посаду глави цієї організації. Більшість оглядачів дотримувалася спільної думки, що перевага віддається главі адміністрації президента Сергію Наришкіну. І справу було фактично вирішено, але в кінці квітня все відразу загальмувалося. Кажуть, на особисте прохання Володимира Путіна. Тепер зрозуміло, чому. Партія президента, якби така виникла, зробила ідею ЗНФ абсолютно марною. Тоді це був перший дзвінок того, що шанси Медведєва вийти на другий президентський термін нестримно зменшуються. Другий дзвінок пролунав, коли президент розлого розмірковував про те, чим він займатиметься після закінчення своїх повноважень. І ось ще один. Під Путіна створюється вже не партія, така вже є, а якесь ефемерне утворення під гучною назвою Фронт. До речі, за нинішнім російським виборчим законодавством, об’єднання такого роду не можуть бути суб’єктом виборчого процесу. Звичайно, зробити потрібні зміни в законах за такого складу Державної думи — не така вже й велика проблема, але, за великим рахунком, у цьому немає особливої потреби. Секретар ЦК КПРФ Сергій Обухов сказав в московській «Независимой газете», що Путін, створюючи ЗНФ, скорочує Медведєву «публічний простір для маневру». Як повідомляє джерело газети в керівництві КПРФ, лідер партії Геннадій Зюганов узагалі сказав, що «Медведєв програв».

Підтвердженням того факту, що прем’єр перейшов у наступ по всіх лініях, можна вважати аналіз російського медіа-простору. Передусім столичного. Наприкінці квітня Медведєв несподівано відвідав редакцію телеканала «Дождь», який працює в інтернеті. Тоді ж глава держави заявив, що телевізійні канали мають перебувати в приватних руках. Оскільки віддачі від фінансування державних ЗМІ сама держава не бачить. При цьому він також зазначив, що державні ЗМІ обслуговують «інтереси однієї-двох осіб». Чи мав на увазі президент тандем, невідомо. Але сказано це було невипадково і для певних вух.

У цьому сенсі доволі показово виглядає динаміка змін частоти згадувань перших осіб у телеефірі. У першому кварталі 2011 року частота згадувань Дмитра Медведєва і Володимира Путіна становила 66% проти 33% відповідно. Починаючи з квітня, що вельми показово у світлі подій, які розгортаються, розрив почав скорочуватися: 56% у Медведєва і 44% у Путіна. На каналі ВДТРК «Россия-1» поточного місяця за майже рівного згадування перших осіб Медведєв залишився на першому місці. На «Первом канале» Володимиру Путіну вдалося перехопити першість: прем’єра згадували дещо частіше. Звичайно, більшою мірою на ситуацію вплинули думська кампанія, що розпочинається, і новина про створення Загальноросійського народного фронту.

На думку директора Аналітичного центру Юрія Левади Льва Гудкова, «прем’єр, природно, тягне на себе ковдру. Веде популістську політику, яка проявляється у тому числі в тому, що він активно присутній на інформполі. Він витискує Медведєва чи готує заходи з ослаблення його популярності». «Ситуація, — впевнений експерт, — ще раз підтверджує, що Медведєв є більш залежним від прем’єра». Гудков зазначає, що у Медведєва досі немає своєї команди: «Не помітно його діяльності з утвердження власної ролі та статусу як постаті, окремої від Путіна».

Уявляється, що чинник відсутності повноцінної виборчої команди є найбільш красномовним свідченням повернення Путіна. Часу на створення такої команди практично не залишилося. Якщо вона не з’явиться найближчим часом, у чому є великі сумніви, то Медведєв дійсно вирішив піти на викладацьку роботу. Можливий також варіант, що він залишиться на посаді з дуже урізаними повноваженнями, а Путін, який посилився таким чином, продовжить свою діяльність на нинішній посаді. Мабуть, остаточний варіант до кінця не відпрацьований.

Виникає цілком природне запитання: а навіщо взагалі всі ці ігрища з фронтами? Невже мало всього наявного адміністративного ресурсу, щоб забезпечити конституційну більшість партії «Единая Россия» в Державній думі. Адже сказав же Гризлов, що зменшення кількості мандатів партії не планується. Отже, втіленню цих планів партії в життя, здавалося б, нічого не заважає. Але є одна проблема.

Незважаючи на пропозицію очолити список партії на виборах, її лідер нічого не відповів. Ситуація не дуже однозначна. Після очевидних втрат, особливо у великих містах, «Единой России» на місцевих виборах у березні очолити партію чиновників, які сприймаються народом як шахраї та хабарники, не так уже й безпечно. Може постраждати імідж національного лідера. Ідея створення Фронту, мабуть, покликана знизити негативний ефект від «номенклатурного» образу партії. Якщо цей проект виявиться успішним, Путін може очолити список, до складу якого можуть бути включені фігури, пов’язані в публічному просторі з Фронтом. Як зазначає прем’єр, створення ЗНФ надасть можливість безпартійним висувати свої кандидатури на вибори в Держдуму.

Створення Загальноросійського фронту в переддень виборів, насамперед, є також спробою розширити потенційну електоральну базу «Единой России», підтримка якої знижується. Перебудова партії, яка є найбільш «збронзовілою», виявляється процесом набагато складнішим і конфліктним, аніж створення довкола неї широкої суспільної коаліції на чолі з прем’єром.

ЗНФ в його нинішньому вигляді має ознаки імітаційної структури, покликаної вбудувати політичну конкуренцію в межі «партії влади». Імовірно, що Путін використовуватиме новий політичний ресурс не лише для здобуття максимального результату «Единой России» на парламентських виборах у грудні, а й для просування своєї кандидатури на президентську посаду в березні наступного року.

Створення Фронту «за Путіна» неминуче зумовить консолідацію супротивників влади і, можливо, утворення фронту «проти Путіна». Випалювання політичного поля не передвіщає спокою, навпаки, такий лише снитиметься. Посилення напруженості в суспільстві, що не має природного виходу, може мати непередбачувані наслідки. І що міцніше закручуються гайки, то помітніше зривається різьба. Події не лише в арабських країнах російських політиків нічого не навчили. Інерція посилення вертикалі влади може виявитися згубною.