Російські сліди в Лівані

Можливо, головним переможцем із війни в Лівані вийшов Кремль. Ізраїль обстрілювали радянськими катюшами і калашниковими, російськими ракетами «Файр-1» і «Файр-3», російськими протитанковими ракетами AT-5 і «Корнет». Російська застаріла зброя стала останнім криком моди серед терористів усього світу, і погані хлопці точно знають, де її взяти. Ящики від зброї, залишені «Хізбалла», були підписані: «Получатель: министерство обороны Сирии. Отправитель: КБП, Тула, Россия».

Сьогоднішній міжнародний тероризм було сконструйовано на Луб’янці у штаб-квартирі КДБ після шестиденної війни на Близькому Сході в 1967 році. Я сам був свідком його народження у свою бутність комуністичним генералом. Ізраїль здобув перевагу над Єгиптом та Сирією, чиїми войовничими урядами управляли радники від радянської розвідки, після чого Кремль вирішив озброїти ворожих сусідів Ізраїлю палестинців і залучити їх до терористичної війни проти Ізраїлю.

Генерал Олександр Сахаровський, який створив структуру румунської комуністичної розвідки, а потім очолив усю зовнішню розвідку радянської Росії, часто говорив мені: «У сучасному світі, коли ядерна зброя зробила використання воєнної сили застарілим методом, тероризм має стати нашою основною зброєю».

Між 1968 та 1978 роками, коли я порвав з комунізмом, сили безпеки одній Румунії направляли щотижня по два вантажних літаки з воєнними боєприпасами палестинським терористам до Лівану. Після падіння комунізму архіви східно-германської «Штазі» показали, що тільки у 1983 році їхня служба зовнішньої розвідки направила до Лівану AK-47 на суму 1 877 600 доларів. За словами Вацлава Гавела, комуністична Чехословаччина направила ісламським терористам 1000 тонн вибухівки «Семтекс Х» (яка не має запаху і нерозпізнається спеціально навченими собаками) — цієї кількості вистачить на 150 років.

Терористична війна сама по собі розгорнулася наприкінці 1968 року, коли КДБ перетворив захоплення літаків — зброя, обрана для терактів 11 вересня, — на інструмент терору. Тільки у 1969 році Організація звільнення Палестини, яка фінансується КДБ, захопила 82 літаки. У 1971 році, коли я зустрічався з Сахаровським у нього на Луб’янці, він привернув мою увагу до моря червоних прапорів, приколених до карти світу, яка висіла на стіні. Кожен прапор означав захоплений літак. «Захоплення літаків — мій особистий винахід», — сказав він.

Політичний «успіх», отриманий шляхом захоплення ізраїльських літаків, привів 13-й відділ КДБ, відомий на неофіційному жаргоні як «відділ з «мокрих» справ», до думки розширити цю діяльність до вбивств євреїв в аеропортах, на залізничних станціях та в інших публічних місцях. У 1969 році лікар Джордж Хабаш, маріонетка КДБ, пояснював: «Убивство одного єврея поза полем бою більш ефективне, ніж убивство сотні євреїв на полі бою, оскільки привертає більше уваги».

На кінець 1960-х КДБ глибоко зав’яз у масовому тероризмі проти євреїв, здійснюваному різними палестинськими організаціями. Ось деякі теракти, в яких був відповідальний КДБ, за той період, поки я був у Румунії: озброєний напад на офіс Ель-Аля в Афінах у листопаді 1969 року — один загиблий, 14 поранених; теракт в аеропорту «Бен-Гуріон» 30 травня 1972 року — 22 загиблих, 76 поранених; вибух у кінотеатрі Тель- Авіва в грудні 1974 року — двоє загиблих, 66 поранених; теракт у готелі Тель-Авіва в березні 1975 року — 25 загиблих, 6 поранених; вибух в Єрусалимі в травні 1975 року — один загиблий, троє поранених; вибух на Сіонській площі 4 липня 1975 року — 15 загиблих, 62 поранених; теракт у брюссельському аеропорту в квітні 1978 року — 12 поранених; напад на літак Ель-Аля в Парижі — 12 поранених.

У 1971 році КДБ приступив до операції «Тайфун», направленої на дестабілізацію Західної Європи. Баадер-Майнхоф (пізніше RAF) та інші спонсоровані КДБ марксистські організації підняли хвилю антиамериканської терористичної діяльності, яка потрясла Західну Європу. Річарда Уелша, голову підрозділу ЦРУ в Афінах, було застрелено в Греції 23 грудня 1975 року. Генерал Олександр Хейг, командуючий силами НАТО в Брюсселі, отримав поранення внаслідок вибуху бомби, яка зруйнувала його Mercedes так, що він не підлягав ремонту, в червні 1979 року.

У 1972 році Кремль вирішив налаштувати весь ісламський світ проти Ізраїлю та США. Як говорив мені голова КДБ Юрій Андропов, мільярд противників завдасть Америці більшого збитку, ніж могли б мільйони. Ми повинні були насаджувати в ісламському світі ненависть до євреїв, гідну нацизму, щоб перетворити цю емоційну зброю на терористичну бойню проти Ізраїлю та його основного прихильника США. Ніхто, перебуваючи в американо-сіоністській сфері впливу, більше не повинен був почуватися в безпеці.

На думку Андропова, ісламський світ був готовою чашкою Петрі для розведення вірулентного штаму ненависті до Америки, вирощеного з бактерії марксизму-ленінізму. Ісламізм та антисемітизм глибоко вкорінилися. Мусульмани знають смак націоналізму, шовінізму та пошуку ворогів. Їхній неписьменний пригнічений натовп можна легко довести до точки кипіння.

Тероризм та насильство проти Ізраїлю та його господарів, американського сіонізму, природним чином витікають із релігійної пристрасті мусульман, наставляв мене Андропов. Нам треба було лише повторювати завчені теми: що США та Ізраїль — це «фашистські імперіалістичні сіоністські держави», керовані багатими євреями. Ісламський світ був одержимий ідеєю не дати невірним окупувати їхню територію і дуже сприйнятливим до характеристики конгресу США як сіоністської організації, призначеної для того, щоб перетворити світ на єврейське володіння.

Кодовою назвою цієї операції було СІД — «Сіоністські держави», і вона знаходилася в румунській «сфері впливу», оскільки охоплювала Лівію, Ліван та Сірію. СІД був великою партійною і державною операцією. Ми створювали спільні підприємства для будівництва лікарень, будинків та доріг у цих країнах і відправляли туди лікарів, інженерів, технічних фахівців, професорів і навіть інструкторів з танців. Усі вони отримували завдання змальовувати Сполучені Штати зарозумілою і зухвалою єврейською вотчиною, фінансованою єврейськими грошима і керованою єврейськими політиками, чия мета — підкорити весь ісламський світ.

У середині 1970-х КДБ наказав моїй службі та іншим таким само службам Східної Європи прочесати країну на предмет пошуку надійних партійних активістів, які належать до ісламських етнічних груп, провести з ними навчання в області дезинформації та терористичних операцій і направити до країн нашої сфери впливу. Їхнім завданням було експортувати сліпу люту ненависть до американського сіонізму шляхом маніпуляції давньої неприязні до євреїв серед жителів цього регіону. Перш ніж я назавжди залишив Румунію у 1978 році, підвідомча мені румунська секретна служба направила близько 500 таких агентів під прикриттям до різних ісламських країн. За приблизною оцінкою, отриманою з Москви, до 1978 року розвідки всього соціалістичного блоку направили до країн ісламського світу близько чотирьох тисяч агентів.

У середині 1970-х ми також почали відправляти до ісламських країн перекладені арабською мовою «Протоколи сіонських мудреців» — підробку часів російського царизму, — яку як основу своєї антисемітської філософії використав Гітлер. Ми поширювали також сфабрикований КДБ документ арабською мовою, який стверджує, що Ізраїль та його головний помічник США є сіоністськими країнами, які прагнуть перетворити ісламський світ на єврейську колонію.

Ми як представники соціалістичного блоку намагалися завоювати уми, тому що знали, що не можемо перемогти у воєнній битві. Важко сказати, які довгострокові наслідки операції СІД. Але кумулятивний ефект від поширення тисяч «Протоколів сіонських мудреців» в арабському світі та зображення Ізраїлю та США смертельними ворогами ісламу однозначно не можна назвати конструктивним.

Пострадянська Росія зазнала безпрецедентної трансформації, однак поширена думка, що мерзенна радянська спадщина була викорчувана з закінченням холодної війни так само, як нацизм у Німеччині після Другої світової війни, не зовсім вірна.

У 1950-х, коли я був головою підрозділу зовнішньої розвідки Румунії у Західній Німеччині, я бачив, що гітлерівський Третій Рейх знищено, воєнні злочинці віддані суду, військові та поліцейські сили розформовано, а нацистів знято з державних посад.

Нічого такого не спостерігається в колишньому Радянському Союзі. Жодна людина не потрапила під суд, хоч радянський комуністичний режим знищив сотні мільйонів людей. Більшість радянських інститутів збереглися, просто отримавши нові назви, і тепер ними управляють ті ж самі люди, що й при комунізмі. У 2000 році Кремль та російський уряд очолив колишній офіцер радянської армії і офіцер КДБ. Німеччина ніколи не стала б демократією, якби «балом правили» офіцери Гестапо та СС.

11 вересня 2001 року президент Росії Володимир Путін став першим лідером іноземної держави, який висловив співчуття президенту Бушу у зв’язку з «жахливою трагедією», як він це назвав. Однак незабаром Путін знову почав залучати свою країну до терористичної діяльності. У березні 2002 року він потихеньку відновив продаж зброї іранському терористичному диктатору Хаменеї і залучив Росію до будівництва атомного реактора в Бушері, підприємства з переробки урану, здатного виробляти паливо для ядерної зброї. Сотні російських технологів почали допомагати іранському уряду в розробці ракет «Шахаб 4» з радіусом дії понад двітисячі км, які можуть доставити ядерні боєголовки або бактеріологічну зброю в будь-яку точку Близького Сходу та Європи.

Нинішній президент Ірану Махмуд Ахмадінежад уже оголосив, що ніщо не може зупинити його країну на шляху створення ядерної зброї, і заявив, що Ізраїль — це «ганебна пляма на карті ісламського світу», яку треба стерти.

Під час Другої світової війни 405 399 американців загинули, щоб знищити нацизм та антисемітський терор. Тепер ми стоїмо перед загрозою ісламського фашизму та ядерного антисемітського тероризму. ООН не може дати жодної надії. Вона навіть досі не дала визначення тероризму.

Говорять, клин клином вибивають. Кремль може бути нашою головною надією. У травні 2002 року міністри закордонних справ НАТО схвалили партнерство з Росією, яка була ворогом Альянсу. Весь інший світ сказав, що холодна війна закінчилася. Капут. Тепер Росія хоче, щоб її прийняли до Світової організації торгівлі. Що б це сталося, Кремль має спочатку твердо засвоїти, що він повинен припинити брати участь у тероризмі.

Ми повинні також допомогти Росії зрозуміти, що в її власних інтересах — примусити президента Ахмадінежада відмовитися від ядерних амбіцій. Він — непередбачуваний тиран, який може у певний момент побачити противника і в Росії. «Якщо Іран отримає зброю масового знищення, транспортоване за допомогою ракет, це буде проблемою, — справедливо зазначив президент Буш. — Це буде проблемою для всіх нас, у тому числі для Росії».

Генерал-лейтенант Іон Міхай ПАЦЕПА — високопоставлений співробітник розвідки колишнього радянського блоку, який будь-коли переходив на сторону противника. Його книжку «Червоні горизонти» було видано у 27-ми країнах