Системний підхід

Візит державного секретаря Сполучених Штатів Гілларі Клінтон до Індії продемонстрував пошуки нових підходів Сполучених Штатів, які тримають смолоскип у війні з тероризмом, до боротьби з цим ганебним явищем. Гілларі Клінтон наголосила, що США та Індія є партнерами в боротьбі проти глобального тероризму. Вона заявила, що обидві сторони домовилися про контроль за механізмом, котрий надаватиме гарантії продажу сучасної зброї США до Індії та закупівлі індійцями американських оборонних технологій. Ці угоди прокладають шлях до розширення оборонної співпраці та спрямовані на поглиблення зв’язків і демонструють прихильність президента США до Індії та її появи в якості гравця на глобальній світовій арені.

Останні терористичні акти в Індонезії, Індії та Пакистані наглядно доводять, що «Аль-Каїда» була й залишається найсерйознішою терористичною загрозою не тільки для цих країн, але й для свого регіону. «Аль-Каїда» націлена на зміцнення своїх можливостей шляхом розширення співпраці з регіональними терористичними групами. Та, незважаючи на небезпеку, котра надходить від «звичайного» тероризму, існує також реальна небезпека ядерного тероризму й застосування зброї масового знищення — ця небезпека проглядається у Пакистані. Ядерний тероризм є тривожною перспективою, і відповіддю на цю проблему є забезпечення того, щоб пакистанський ядерний арсенал залишався під надійним контролем. Найкращий спосіб досягнення цього полягає у тому, щоб не допустити, щоб Пакистан став недієздатною державою.

Після 11 вересня 2001 року стало зрозуміло, що колишня система протистояння загрозі тероризму не виправдала себе, й тому її було докорінним чином змінено. Але і терористи не сиділи на місці й терористичні організації виявилися куди більш мобільними, ніж громіздкий державний апарат потенційного противника, котрий не завжди здатен оперативно організувати адекватну відповідь. «Аль-Каїді» вдається дотримуватись свого курсу незважаючи на великий тиск на неї з боку США та їхніх союзників. Її стійкість і непримиренність здивувала багатьох. «Аль-Каїда» стала ще більш досконалою у своїй кампанії джихаду і більш рішучою в досягненнях своїх стратегічних цілей.

Крім того, вона після 11 вересня продемонструвала реальні можливості інтеграції дій розрізнених джихадиських груп та своє бачення вічної війни проти Заходу. І хоча за майже вісім років по цій терористичній організації було нанесено серйозних ударів, але її керівник Осама бен Ладен все ще залишається живим, і ця ікона терору продовжує надихати й підбурювати глобальний джихад проти західного світу.

Очевидно, що тероризм не є надбанням ХХ чи ХХІ століття. Різні екстремістські групи використовували його протягом довгої історії, і його не вдасться повністю викорінити в найближчому майбутньому. Драматичних інцидентів, таких, як у Мумбаї чи Індонезії, неможливо повністю виключати, як би сильно не намагатися цього не допустити. Але головне — не допустити, щоб терористи спромоглися отримати ядерну зброю і поставили під загрозу західний спосіб життя.

Нині пакистанська поліція знаходиться на передньому краї боротьби з тероризмом. Оскільки бойовики із руху «Талібан», витиснуті армією зі своїх опорних пунктів в долині річки Сват, зосередили свою увагу на пакистанських містах. Особливо тих, де недостатня кількість поліцейських. Погано навчені й недостатньо оснащені пакистанські поліцейські, тим не менш, стали вирішальною силою під час війни з терором, у намаганні позбавити країну від бойовиків із «Талібану». І це дуже непроста війна, коли доводиться протистояти «тіням» невидимої терористичної армії.

Пакистанські експерти признають, що бойовики активізували свої напади на поліцейських, оскільки вони вважають, що з ними впоратися набагато простіше, ніж з військовими, котрі застосували бойові вертольоти, танки й артилерію під час боїв із «Талібаном» в долині річки Сват. Виглядає так, що уряд Пакистану погано підготувався до хвилі нападів, які він повинен був передбачити. Адже в боротьбі з терористами необхідно бути готовим до будь-якої несподіванки.

Можна сказати, що активізація «Аль-Каїди» в Пакистані, Афганістані та Індії стала можливою завдяки налагодженню «співпраці» її бойовиків із членами «Талібану», які поставляють «Аль-Каїді» вже навчених терористів, готових здійснювати свої акції в будь-який момент. Наразі в США переконані, що лідери «Аль-Каїди», які планували і здійснювали терористичні напади 11 вересня 2001 року, й досі переховуються в Пакистані, поблизу кордону з Афганістаном. Саме про це заявила державний секретар Гілларі Клінтон. «Ми активно шукаємо додаткову інформацію, — сказала вона, — яка приведе нас до них». Треба зазначити: пакистанський уряд заперечує, що Осама бен Ладен і його найближче оточення переховується на їхній території.

«Аль-Каїда» пройшла трансформацію від ієрархічних груп до аморфної віртуальної мережі, яку дуже важко відстежувати. Після нападів на Америку «Аль-Каїда» змінила свою стратегію та перетворилася з централізованої групи під контролем бен Ладена на конфедерацію вільно асоційованих частин організації. Після чого боротися з нею стало ще важче, ніж раніше. Бо на зміну заарештованим, убитим чи взятим у полон бойовикам приходили нові й нові послідовники терору, готові стати на місце тих, хто вибув.

Сьогодні Сполучені Штати шукають нових підходів у боротьбі з тероризмом. І одним із найбільш актуальних на сьогодні видається системний підхід, котрий передбачає розробку комплексних заходів боротьби з тероризмом та його стримування. У цьому сенсі можна сказати, що існує тісний зв’язок між тероризмом і фундаменталізмом. Умовно ісламських релігійних ортодоксів можна поділити на три категорії: консервативних, дії яких спрямовані на запобігання змін, реакційних, котрі намагаються ідеалізувати минуле й скасувати зміни, і ліберальних, які намагаються внести невеликі розрізнені й сукупні зміни. Реакціонери стають фундаменталістами. Вони розробляють фіксований набір вірувань і намагаються знайти статичну рівновагу в динамічному середовищі.

Фундаменталісти, котрі використовують насильство проти своїх ворогів, сприймаються як терористи. По суті, всі терористи є фундаменталістами, але не всі фундаменталісти стають терористами. У цьому й полягає суть питання — зробити неможливим перехід до стану терористів якомога більшої кількості фундаменталістів. Адже якщо населенню тих країн, де переважають впливи ортодоксів від ісламу, надати можливість отримати знання й ресурси, необхідні для досягнення прийнятного рівня життя, то це може значно послабити впливи терористів — оскільки основною проблемою, котра гальмує боротьбу з тероризмом, є нерівномірний поділ багатства у всьому світі. А усвідомлення всієї глибини цієї нерівності стало очевидним і широко розповсюдженим завдяки інтернету й телебаченню.

Як закрити цей пробіл нерівності, не розуміє сьогодні ні МВФ, ні Світовий банк — зазначають американські експерти. Знедолені люди залишаються з проблемами, які вони повинні вирішувати наодинці, хоча вже зараз стає зрозумілим, що найбільш дієвим засобом боротьби з тероризмом може виявитися подолання розриву між багатими й бідними. На думку Брайана Дженкінса, старшого радника президента американської корпорації RAND (некомерційного мозкового центру) — «тероризм — це не просто набір переконань, а також набір тактики і дій». «Він включає в себе, на додаток до самих дій, наслідки цих дій, такі як страх та безпека, і заходи, які приймаються з метою запобігання подальших нападів. Таким чином, тероризм має каскадний ефект», — зазначає Дженкінс.

Терористи виникають, як похідні місцевих умов, і вирішальним значенням у протистоянні тероризму є дослідження першопричин, котрі спонукають ісламських фундаменталістів перейти до терористичних дій. Вивчення ж причин допоможе дізнатися, яким чином позбавити терористів їхніх інтересів. Проте історично так склалося, що Сполучені Штати поставили причини осторонь і, замість цього, зосередились на боротьбі з тероризмом. Це пояснюється тим, що американська політика боротьби з тероризмом перетворилася, в основному, на відповіді на теракти, майже виключаючи профілактику тероризму.

Можливо, перебуваючи в пошуку нової парадигми боротьби з тероризмом, адміністрація США не відкидатиме можливості розглянути на державному рівні питання його профілактики. Адже в пошуках нових підходів у боротьбі з цим явищем не можна виключати можливість його упередження. На сьогодні тероризм набув глобальних масштабів, і в новому глобалізованому світі вже не спрацьовують підходи, котрі були успішними й дієвими ще декілька десятиліть тому.