«Це легенда, що після розпаду відносини між цими націями поліпшилися»
Взаємини між чеською і словацькою націями завжди були добрими. Більшість населення не підтримувала поділу Чехословаччини, який стався в результаті гри політичних еліт. За нашими опитуваннями, лише 2/3 чехів і словаків виступали за такий поділ. Це легенда, що після розлучення відносини між цими націями поліпшилися. Інша справа — нині взаємини між Чехією і Словаччиною стали кращими на політичному рівні, ніж під час поділу. Проте між народами відносини завжди були добрими.
Із наших опитувань також випливає, що громадяни цих держав досі переживають певну «травму», бо поділ стався без референдуму. Значна частина населення називає це великою помилкою і вважає, що поділ не був повністю легітимним. Утім, це сталося відповідно до закону, ухваленого Федеральними зборами, який якраз і позбавив населення можливості висловитися.
Сьогодні відносини між країнами добрі. Вони нині — в Євросоюзі й НАТО. Щодо багатьох питань зовнішньої політики Словацька і Чеська Республіки — на схожих позиціях.
Основна причина поділу — невідповідність політичних еліт, які прийшли до влади 1992 року. У Словаччині сталося зрушення в бік політичних сил, які не погоджувалися з основним напрямком процесу реформування, заданим Прагою з 1990-го. Це були ліберальніші реформи, які передбачали більше ринкової економіки. Економіку Словаччини не було пристосовано до таких реформ і було прив’язано до оборонної промисловості. Із лібералізацією ринку також зросло безробіття, тому підтримку дістали партії, які висловлювали протилежні погляди на соціально-економічні реформи. Хоча деякі політологи стверджують: державу можна було б урятувати, якби знайшлося більше політичної волі.
Мирному поділу Чехословаччини сприяв досвід спільного співіснування чехів і словаків у рамках єдиної держави: культурна і мовна близькість, а також просто добрі взаємини.
Важко навіть уявити, що цей поділ міг би викликати якісь конфлікти між ними. Люди не змогли зберегти державу, але виступили на її захист. Жорсткі конфлікти, які призвели до поділу Чехословаччини, були лише в парламенті. Словаки були налаштовані на мирне розв’язання навіть таких важких проблем.
Багато словацьких фахівців погодяться, що Словаччина в перші п’ять років самостійності багато втратила. Насамперед це стабільний політичний розвиток: Словаччину було вилучено з процесу євроінтеграції через внутрішні проблеми (авторитарні рецидиви). Оскільки до цього Словацька Республіка не була самостійною державою, їй довелося будувати державний апарат і державу у важчих умовах, ніж Чеській Республіці. Усе ж таки федеральна столиця і міністерства були в Чехії. Проблема полягала ще і в тому, що саме словацьке населення не ототожнювало себе з новою державою. Природно, що виникли труднощі і з економікою: словацька була слабшою за чеську. Проте за ці п’ять років відбулася переорієнтація, і суспільство почало активніше брати участь у політичному житті країни. У результаті 1998-го авторитарну партію Володимира Мечіара (Рух за демократичну Словаччину. — Ред.) перемогли, а до влади прийшли демократичні сили. Із того часу Словаччина здобула шанси вступити до Євросоюзу й НАТО. Із 1998 року Словаччина й Чехія розвиваються за близькою траєкторією.
Природно, що в словацькому суспільстві відбулися великі зміни. Я критично ставлюся до самого процесу поділу. Словаччина долучилася до процесу євроінтеграції як самостійна держава, провела необхідні реформи. У певний момент свого розвитку вона стала більш просунутою в реформах, ніж Чеська Республіка: словацькі фахівці, які готували деякі реформи в галузі охорони здоров’я, соціального забезпечення, допомагали чеським колегам.
Утім, для чехів перші п’ять років також не були найвдалішими. Частина чеського населення була також невдоволена тим, що через словаків поділилася Чехословаччина. Ці люди робили прогнози, що Словаччина не витримає випробування незалежністю, але з 1998 року ситуація змінилася. Із того часу статус Словаччини став вищим в очах чеського суспільства — відносини між країнами вирівнялися. Те, що Словаччина нині — самостійна держава, робить позитивний вплив на взаємини між чехами і словаками. Хоча я не вважаю, що вони погіршувалися б, якби чехи і словаки були в єдиній державі. Відносини між чехами і словаками зі всіх держав Євросоюзу — найтепліші.
Радянський Союз був дещо іншою державою. По-перше, там було домінування «великої» нації, народу, республіки над іншими. По-друге, не слід забувати, що поділ Чехословаччини відбувався за умов демократичної політичної системи. Коли розпадався Радянський Союз, це був розпад комуністичної імперії. Проте в Чехословаччині було вжито заходів для того, щоб поділ відбувся мирно. Політичні сили, які прийшли після цього до влади, здобули свою легітимність у результаті демократичних виборів. У Радянському Союзі, як відомо, перебудова не завершилася переходом до повноцінного демократичного устрою, і після неї стався «обвал». Асиметрія в Чехії і Словаччині була не такою виразною, як у відносинах Росії з іншими союзними республіками. У чехів і словаків не було таких проблем, як між націями Радянського Союзу. Знову ж таки, культурна і мовна близькість Чехії і Словаччини відіграла свою роль.
Підготував Ігор САМОКИШ, «День»
