В Україні створюють Центр з дослідження Росії

У своїй книжці «Нова холодна війна» британський журналіст Едвард Лукас дійшов висновку, що Захід помилився, коли почав вважати, що протистояння з Росією закінчилося. Навпаки, пише він, після розпаду СРСР Росія тільки накопичувала сили і почала демонструвати ревізіоністські амбіції. Яскравим прикладом цього стала російсько-грузинська війна, у результаті якої Грузія, що прагнула інтегруватися в ЄС і НАТО, втратила 20% своєї території.

В Україні також наївно вважали, що північний сусід буде поважати суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Тим більше, що це було прописано у Великому договорі між Україною і Росією та Будапештському меморандумі. Однак минулий рік показав, що ці документи виявилися пустими папірцями. Росія у порушення всіх міжнародних норм і договорів незаконно анексувала Крим, а зараз ще й вторглася військом та озброєннями на Донбас.

А західні та українські фахівці мали б передбачити розвиток подібних подій, які можна було б запобігти. Натомість інститут совєтологів чи кремлелогів було розпущено, а в Україні, яка здобула незалежність 1991 року, взагалі не було спеціалістів із вивчення Росії.

І здається, зараз у нашій країні зрозуміли таку  помилку. Днями було оголошено про створення в Україні Центру з вивчення Росії. Про цю ініціативу «Дню» розповів екс-міністр закордонних справ України Володимир ОГРИЗКО. «Життя підказує, — сказав він, — що нам потрібна серйозна аналітична структура, яка нарешті почала б вивчати те, що відбувається в Російській Федерації». За його словами, ініціатори створення такого центру вже почали обговорювати організаційні моменти і найближчим часом організують презентацію центру з вивчення Росії.

— Це група дипломатів, аналітиків, піарників — людей, які знаються на різних напрямках діяльності Росії. Вони і об’єднуються в організацію, яка проводитиме дослідження в галузі безпеки, політико-дипломатичного розвитку ситуації, в галузі економіки і в гуманітарній сфері. Це стане ключовим напрямком наших майбутніх досліджень.

Зараз триває робота над створенням веб-сайта нашого центру. Сподіваюся, що до кінця лютого ми зможемо представити свої перші напрацювання, і вас, безумовно, запросимо.

— А окрім людей, про яких ви зараз згадали, кого ще будете залучати до роботи?

— Ініціативна група — це невелика кількість людей. Залучати будемо тих експертів, які мають не лише теоретичний, а й практичний досвід у «російському напрямку», які не тільки уявляють, що таке Росія, а й в силу своїх службових обов’язків протягом багатьох років працювали з відповідними російськими структурами.

— А як щодо представників західної совєтології?

— Ми будемо контактувати з ними. Мета нашої роботи і полягає в тому, щоб обмінюватися досвідом з іншими центрами. Хоча в Україні немає центрів, які б аналізували виключно ситуацію в Росії. Є кілька потужних аналітичних центрів на Заході, але так само в них ширше поле досліджень. Нам буде цікаво встановити контакти з іншими спорідненими інституціями. Але це відбудеться на пізніших етапах, оскільки зараз нам потрібно пройти «організаційний» цикл.

— Хіба не дивно, що за 23 роки незалежності у нас не було такого центру?

— Ніколи не пізно виправити свої помилки. На початку 1990-х рр. у нас був Інститут з вивчення проблем Росії при РНБО. А потім ця інституція перетворилася на іншу, де російський елемент втратив свою роль. Ця установа переключалися на багато інших проблем — це непогано, але було втрачено фокус російських досліджень.

Нам потрібно орієнтуватися і розуміти, що відбуватиметься в Росії через півроку, рік, через два роки. Тому мені видаються такі дослідження вкрай потрібними, актуальними. Ми намагатимемося зробити свій внесок в розуміння того, що там коїться.

— Що буде з результатами, доповідями центру?

— Їх будуть представляти на відповідних заходах, конференціях, круглих столах, обговореннях. Щонайменше, в тій частині, яка буде стосуватися громадських обговорень. Я не виключаю, що, можливо, ми будемо думати і над тими речами, які не завжди будуть публічними.

— Чи плануєте ви звертатися до влади за підтримкою, щоб вам виділили приміщення, наприклад?

— Ні, ми вважаємо, що в даному випадку це має бути абсолютно незалежний дослідницький центр, який працюватиме виключно на кошти спонсорів. А те, щодо результатів роботи, то ми будемо раді, якщо влада, яку ми будемо інформувати про наші дослідження в зручній для неї формі, щонайменше дослухатиметься до тих думок, які буде напрацьовувати центр. Насамкінець, це робиться не заради самих досліджень. Мета полягає в тому, щоб готувати прогнози, аналітику, моделі поведінки і відповідні пропозиції, в першу чергу, для нашої влади. Ми сьогодні об’єкт агресії, і нам потрібно звертати на це першочергову увагу.

— Хто очолить цей центр?

— Ми оголосимо керівника на презентації центру.

КОМЕНТАРІ

«БОРОТЬБА І ВІЙНА З РОСІЄЮ ТІЛЬКИ ПОЧИНАЮТЬСЯ»

Юрій ЩЕРБАК, письменник, громадський діяч, публіцист:

— Я хочу привітати ініціативу Володимира Огризка. Це надзвичайно актуально і конче потрібно нам. Коли я працював радником президента, у нас існував Інститут вивчення Росії. Я навіть регулярно отримував від них  дуже цікаві матеріали. І це було в часи Кучми: коли Україна була якщо не під повним, то під певним російським контролем. Згодом цей інститут просто зник. Але те, що ми потребували такого інституту і зараз ця проблематика неймовірно актуальна — це безперечно.

Якщо раніше вивчали військові і демографічні аспекти, то зараз нам потрібен цей центр для вивчення комплексу проблем, пов’язаних з Росією. Звичайно, інформаційна складова його роботи має бути дуже серйозною, оскільки цей інститут мусить вивчати досконало і давати свої рекомендації щодо нейтралізації тієї жахливої «гітлерівської» пропаганди, яка зараз ведеться з боку Росії і яка отруює не тільки російський народ, а й багато європейських країн.

Цей інститут потребує і розвідувального компоненту — постачання делікатної і закритої інформації. Хоча вивчення відкритих джерел для розуміння Росії також дуже важливе, але нам потрібно мати ще і доступ до закритих.

Однак цей центр не зможе працювати ефективно без серйозної державної підтримки, фінансування певних аспектів його роботи.

Гадаю, що ця структура має бути при Раді національної безпеки і оборони. Хочеться вірити, що це буде швидко реалізовано. Росія — наш головний стратегічний ворог, суперник, і ми повинні його вивчати і знати.

На Заході такі інститути існують на приватні гроші і дуже активно та плідно працюють. Але ми не повинні відділяти себе від держави — вона не є нашим ворогом.

Моя формула давня — Україна запізніла держава. Незалежність прийшла, як мінімум, на 100 років пізніше. Формування політичної нації у нас теж розпочалося на 100—150 років пізніше. Але це наша дійсність: ми запізнілі у всьому. Та боротьба і війна з Росією тільки починається. Вона не скінчиться ні завтра, ні, боюся, через рік чи два.

«НОРМАЛЬНОГО ВИВЧЕННЯ РОСІЇ Я ПОКИ ЩО НЕ БАЧУ»

 Марюс ЛАУРIНАВIЧЮС, старший аналітик Центру східноєвропейських досліджень, Вільнюс:

— Не тільки Захід, а й ми в балтійських країнах, ви в Україні почали серйозно вивчати Росію останнім часом. Гадаю, що людей, які не поверхово вивчають Росію з усього світу, можна порахувати на пальцях двох рук. Після закінчення холодної війни всі подумали, що Росія — інша. А оскільки холодна війна закінчилася, то Росія не несе жодної небезпеки, її перестали серйозно вивчати. Всі пріоритети в Європі і США перемістилися до Китаю та Близького Сходу.

Ми навіть не знаємо суті й структури нинішнього російського режиму. Ми самі побудували міфи. Один з них полягає в тому, що Путін — це нинішня Росія і він одноосібно приймає всі рішення. Ми не знаємо, як цей режим працює, хто приймає рішення і може вплинути на них і т. д. Ми навіть до того дійшли, що коли Росія 2010-го записала у свою військову доктрину, що головний її суперник — НАТО, то ми, будучи членами Альянсу, дотримувалися думки, що Росія — стратегічний партнер.

Якщо Захід не прокинеться, то є реальна небезпека, що Росія розвалить і Євросоюз, і НАТО. Утім, Захід дуже повільно прокидається. Нормального вивчення Росії я поки що не бачу.

ДО РЕЧІ

Як стало відомо «Дню», серед експертів Центру також будуть голова Міжнародного секретаріату з безпеки та цивільної співпраці між Україною та НАТО Євген Марчук і юрист-міжнародник Володимир Василенко.