Війна нервів у Південно-Китайському морі

Конфлікт між Китаєм і Японією з приводу острова Сенкаку, китайською — Дяоюйдао, поступово переходить до розряду уповільненого. Звичайно, демонстрації з приводу всього японського в китайських містах, бойкот японських товарів, відміна туристичних поїздок продовжується. Як і поява військових кораблів обох країн, що патрулюють води поблизу острова. І в зв’язку з цим виникає два питання, сформульовані ще у вікопомні часи: cui bono? — Хто від цього виграє? і quo vadis? — Куди йдеш?

Якщо не брати до уваги телевізійну картинку, санкціоновані китайськими властями демонстрації протесту, з урахуванням того, що там подібні заходи після подій на площі Тяньаньмень, в принципі заборонені, то залишається шукати серйозніших підстав для нагнітання обстановки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР).

Багато експертів зауважують, що інтерес до клаптиків суші, які островами можна назвати з великою натяжкою, дуже зріс після того, як біля них були відкриті поклади вуглеводнів. Додамо важливе стратегічне положення островів поблизу Тайваню і можливість контролю над судноплавством в Південно-Китайському морі. Але Пекін якось раніше без всього цього обходився — і нічого.

Дещо пояснює так звана больова точка, що глибоко проникла в свідомість китайської правлячої еліти, під назвою «територіальна цілісність Китаю».

Країна в минулому столітті довгий час переживала фактичну роздробленість і через це ставала об’єктом експансії сильніших сусідів. Адже не випадково пік протестів припав на 18 вересня — чорну дату в китайській історії. Цього дня 1932 року японська вояччина влаштувала провокацію у вигляді підривання залізниці біля Мукдена (китайська назва Шеньян) (Мукденський інцидент). Квантунська армія почала наступ на китайські позиції з подальшим захопленням Маньчжурії і відторгненням її від Китаю. Всього в результаті японської агресії в Китаї загинуло 35 млн. чоловік, а економічний збиток перевищив 600 млрд. доларів.

Проте, нинішній конфлікт не належить до історичної сфери. Коли це вигідно, китайські правителі можуть забувати про історію, у тому числі й про територіальну цілісність, відкладаючи так зване відновлення історичної справедливості на цілі десятиліття.

Причини сьогочасної напруженості слід шукати в інших площинах. По-перше, Пекін всіляко роздмухує такі острівні конфлікти. Щось подібне відбувається з островами Спратлі (в’єтнамська назва Чионгша), Парасельськими островами. Тут претензії пред’являють відразу декілька країн: В’єтнам, Тайвань, Малайзія, Філіппіни та Бруней. Нещодавно острів Вуді, що входить до складу Парасельських островів (китайською Юнсин), був проголошений частиною китайської провінції Хайнань, і на ньому розміщений гарнізон Народно-визвольної армії, а також сформовані органи цивільного управління. В цьому сенсі конфлікт із Японією з приводу островів Сенкаку є продовженням загальної стратегії.

По-друге. Є привід показати сусідам могутність Китаю, що значно виросла, і не лише економічну, а й військову, зокрема, військово-морську. Причому не лише щодо слабкіших в усіх відношеннях сусідів, але і й такої великої держави, якою є Японія.

По-третє. Як Японія, так і Філіппіни пов’язані з США відповідними договорами про безпеку. Зі свого боку Ханой у все більшому масштабі розширює військово-технічну співпрацю з Вашингтоном і Делі, в якійсь мірі з Росією, на велике незадоволення Пекіна. Стоїть завдання показати всім довкола, що в протистоянні з могутнім сусідом їм ніхто не допоможе, оскільки новий і сильний Китай нікого не боїться. Насправді це не зовсім так, але хто ж відмовиться від можливості пустити пропагандистський пил у очі всьому світові.

По-четверте. Пекін вирішив піти зі ще однієї, як йому здається, козирної карти — економічної. Так головна партійна газета «Женьмінь жибао» в передовій статті заявила, що в разі торговельної війни між Китаєм і Японією «японська економіка не оговтається від удару навіть за двадцять років». На думку газети, Китай, як друга за величиною в світі економіка, спроможний продемонструвати як рішучість, так і «довге дихання», аби «убити тисячу ворогів, доки 800 із нас загинуть». Цей вираз є старовинним китайським прислів’ям. «Звичайно, Китай також постраждає від такого розвитку подій, — зазначає газета, — але врешті-решт Японія, яка вже послабилася від фінансової кризи, атомної катастрофи і землетрусу, опиниться на межі прірви».

Китай є головним експортним і імпортним партнером Японії. Його частка в японському експорті становить 19,7% (на другому місці США — 15,5%), а в імпорті — 21,5% ( США — 8,9%). Частка Японії в загальнокитайському імпорті становить 11,2%, Південної Кореї — 9,3%, США — 6,8%. Природно, що втрата китайського ринку, якщо вона станеться, буде болісною для Японії, але не смертельною. Китай у разі закриття японських підприємств зіткнеться з проблемою безробіття, яке й так стоїть досить гостро. Тому сентенції «Женьмінь жибао» про довге дихання виглядають чистою пропагандою. Поки Японія «виявиться на межі прірви», невідомо яким буде становище Китаю.

І ще один аспект. На думку відомого китаєзнавця, головного наукового працівника Інституту Далекого Сходу Російської академії наук, автора понад 200 книг про Китай Юрія Галеновича, загострення китайсько-японського конфлікту відбувається в результаті внутрішньополітичної боротьби та складної соціальної обстановки в Китаї, напередодні XVIII з’їзду Комуністичної партії. Власне, це протистояння між двома фракціями всередині правлячої партії — «неомаоїстами» і «шанхайцями», кожна з яких, намагаючись підсилити свій вплив, грає на почуттях людності. Люди ж виходять на вулиці через «важке життя» і їх незадоволеність, у результаті, виливається у великі0 протести. Поза сумнівом, що саме неомаоїстам вигідне нагнітання обстановки напередодні з’їзду партії, на якому вони збираються відстояти жорсткішу лінію як усередині країни, так і в зовнішній політиці.

У Японії проходять вибори до керівництва основних політичних партій і позиція щодо Китаю стала предметом кадрового протистояння. Особливо це стосується виборів лідера ліберально-демократичної партії. Усі п’ять кандидатів на цей пост один консервативніший за іншого. У Токіо все сильніше чути голоси, які виступають за зміцнення оборони і нинішній конфлікт додає очок тим, хто лякає населення протистоянням ядерного Китаю і неядерної Японії. Наступною на порядку денному може бути відмова від неядерного статусу Японії.

Безпосередньо японо-китайський конфлікт не торкнеться української економіки. Як зазначає експерт інформаційно-аналітичного центру FOREX CLUB в Україні Марія Сальникова, «Якщо говорити про вплив конфлікту на темпи зростання вітчизняного експорту, то істотних змін у даному показникові не станеться. Частка експорту (України. — Авт.) до Китаю за перших 6 місяців поточного року становить лише 2,57%, а до Японії — 0,77%. Цей конфлікт негативно впливає на світові фондові ринки, у тому числі, і на український». На думку Сальникової, позиції валют Китаю і Японії на міжнародному ринку можуть змінитися. Можливе певне зниження інтересу до китайського юаня і зміцнення японської єни, оскільки остання має статус валюти-сховища.

У будь-якому разі загострення конфлікту на Далекому Сході чинитиме негативний вплив на світову економіку та міжнародне становище в цілому. Проте, можна вважати, що до гарячої фази він не перейде. За великим рахунком цього не хочуть ні в Пекіні, ні в Токіо. Скоріше за все, ми маємо справу з війною нервів і черговим китайським «серйозним попередженням».