Вибір, виклики й досвід Словаччини

Днями у Києві пройшли українсько-словацькі політичні консультації на рівні заступника міністра закордонних справ України — керівника апарату Андрія Олефірова та державного секретаря МЗС Словаччини Петера Буріана. В ексклюзивному інтерв’ю словацький дипломат розповів про досвід Словаччини в євроінтеграції, а також боротьби з корупцією та примарами комунізму.

ІНТЕГРАЦІЯ В ЄС — НАЙКРАЩЕ РІШЕННЯ

— З 2004 року Словаччина є членом Євросоюзу. Якою бачить свою роль Словаччина в сучасному світі?

— Для Словаччини інтеграція в Євросоюз була (не лише на мій погляд, але й на думку більшості народу), найкращим рішенням. Інтереси Словаччини, яка є маленькою країною, краще захищені в рамках ЄС. Вступивши до Євросоюзу, ми повинні були прийняти його принципи і закони. Це допомогло нам прискорити трансформаційні процеси, вжити дуже складних і важливих заходів, які сприяли благополуччю Словаччини. Сьогодні я б не сказав, що Словаччина — новий член Євросоюзу, тому що ми вже досвідчені і ми підтвердили, що можемо бути частиною євроспівтовариства і відповідати його вимогам. Ми дуже відповідальний член Євросоюзу. Словаччина, не дивлячись на свої фінансові проблеми і на те, що вона бідніша, ніж інші країни, приєдналася до системи вирішення проблем і підтримала країни, які борються з великим боргом, включаючи Грецію й Іспанію. Ми також підтримали європейський стабілізаційний механізм.

— А які, на ваш погляд, виклики виникають сьогодні перед країнами Східної Європи?

— Вони майже однакові для всіх країн. Словаччина — не виняток. У першу чергу, це — зміцнення демократичних інституцій, економічна криза (не лише у Євросоюзі, але і в інших країнах), боротьба проти корупції, екстремізму.

— У нещодавній доповіді міжнародної організації Transparency International ідеться, що в Чехії, Словаччині й Угорщині, які вступили до Європейського союзу 2004 року, відбувся значний спад у боротьбі з корупцією. З чим, на ваш погляд, це пов’язано? Як проблема корупції вирішується в Словаччині?

— Я б не говорив, що проблема корупції посилюється. Важливим чинником успішної боротьби з нею є те, що про цю проблему багато пишуть і говорять. Боротьба проти корупції — пріоритет мого та попередніх урядів. У нас — нульова толерантність до корупції. Проте важливо, які заходи робляться і наскільки ми досягли успіху в боротьбі з корупцією. Важливо й те, щоб не лише уряд, але і судові установи ефективно вирішували проблеми, пов’язані з корупцією. Для цього в Словаччині створений спеціальний суд, який займається розглядом справ щодо вищих ешелонів влади. Ми вживаємо різних заходів, наприклад, відкрито публікуються державні контракти. Ми також беремо участь у всесвітній програмі Open government initiative. Ми відкриті для обміну досвідом із будь-якими країнами. Справді, корупція — це феномен, з яким потрібно розбиратися на рівні Євросоюзу в співпраці з нашими країнами-партнерами. У цьому напрямку ми також готові співпрацювати з Україною, обмінюватися з нею досвідом вирішення цієї проблеми.

— Вашій країні досить успішно вдалося подолати комуністичне минуле з усіма його проявами.

— Не можна сказати, що ми позбавились усіх явищ комунізму: вони розкриваються в іншому вигляді. Це — корупція, екстремізм, нетолерантність тощо. Суспільство повинне виробити до подібних проявів зрозумілий і чіткий підхід. Дуже важливо, щоб люди не закривали очі на ці речі. Якщо вони сьогодні незначні та не мають широкої підтримки — це не означає, що вони не можуть набрати масштабів у майбутньому. Щоб уникнути цього, важливо розвивати громадянське суспільство. У Словаччині воно зіграло велику роль у боротьбі проти тоталітарного режиму й авторитарного підходу до влади. Це — наймогутніша сила, так само як і підтримка демократичних інституцій. І ми прагнемо поділитися цим досвідом з іншими країнами.

У Словаччині створений Інститут національної пам’яті. Він займається вивченням різних явищ нашої історії, починаючи з часів Другої світової війни, злочинів нацизму тощо. Місія цієї установи полягає в тому, аби, вивчаючи ці явища, попередити їх повторення в майбутньому.

— Останнім часом Росія заявляє про нову політику та геополітичні проекти, наприклад, про «Русский мир». Хотілося б дізнатися про словацьке бачення проблем на пострадянському просторі. Адже в одному зі своїх останніх коментарів нині покійний останній президент Чехословаччини Вацлав Гавел сказав: «Російське суспільство веде боротьбу з найжорсткішою з усіх відомих форм посткомунізму, з комбінацією старих стереотипів і нового бізнес-мафіозного середовища». Як ви це прокоментуєте, з точки зору Братислави?

— Ми зацікавлені в тому, щоб, як ви сказали, пострадянський простір розвивався у бік демократії й інтеграції. По-друге, ми хочемо підтримувати всі процеси, які цьому сприяють. На наш погляд, цей регіон дуже важливий для безпеки та стабільності всього європейського континенту. Досвід Словаччини показує, як можна вирішувати дуже важливі проблеми цього регіону. Протягом 20 років Словаччина змогла подолати деякі проблеми, які, як і зараз в Україні, загрожували розвитку демократії. Спочатку нам було дуже важко розвивати ці процеси. Але ми вирішили, що це стратегічний вибір Словаччини, і найкращий шлях до процвітання і благополуччя словацького народу. Тому нам здається, що цей шлях — оптимальний і для інших народів пострадянського простору. Ми також підтримуємо програму «Східного партнерства» в рамках Євросоюзу, яка націлена на те, щоб допомогти цьому регіону в трансформації й інтеграції.

Ми підтримуємо і співпрацю з Росією у вирішенні не лише регіональних, але і світових проблем. Мені здається, що без Росії дуже важко вирішувати будь-які проблеми. Нам потрібен конструктивний партнер, який думає в унісон із Європою. Тому всі явища, які шкодять цьому конструктивному партнерству, нам здаються непродуктивними і дуже небезпечними для всієї Європи.

— Багато експертів в Україні спостерігають політику подвійних стандартів стосовно неї з боку Євросоюзу. Яскравий приклад — Ангела Меркель, яка заявила, що в Україні люди страждають від «диктатури і репресій». Проте вона не говорить про проблеми з демократією в Росії.

— Я б не назвав це політикою подвійних стандартів. Просто є відмінності. Україна заявила, що хоче інтегруватися в Євросоюз, і незабаром ми підпишемо з нею Угоду про асоціацію. Тому увага, яка приділяється з боку Євросоюзу, набагато чіткіша. Росія ніколи не заявляла, що вона хоче інтегруватися в ЄС. Проте, ми бачимо ці явища і там. У наших стосунках із Росією ми дуже чітко говоримо про ці проблеми. Але я хотів би уточнити саме цю різницю між Росією й Україною.

— Відомо, що в Словаччині мешкає декілька десятків тисяч українців. Як українці інтегрувалися в словацьке суспільство?

— Українці — важливий елемент нашого суспільства, і вони збагачують нашу культуру й освіту. Ми прагнемо підтримувати меншини в їх прагненні здобути освіту українською мовою, збереженні традицій і культури. У нас для цього існує спеціальна двостороння комісія. Чергове засідання комісії заплановане на наступну осінь, і я її очолюватиму зі словацької сторони. Звичайно, ми б хотіли більше фінансових коштів на підтримку меншин, особливо на освіту та культуру, але в цьому напрямку є свої ліміти. Проте, ми хочемо обговорити всі заходи, які зможуть поліпшити становище меншин. Українська меншість — це «міст» між Україною та Словаччиною.

— Які двосторонні українсько-словацькі проекти розробляють сьогодні?

— Мій візит пов’язаний із визначенням тих галузей, у яких ми хочемо поглибити співпрацю. Ми домовилися вчора (інтерв’ю було записане 12 липня. — Авт.) про засідання міжурядової комісії з економічної співпраці. Цього року також відбудеться засідання комісії з прикордонного спілкування та комісії з вирішення проблем меншин. Ці три напрямки показують, куди ми рухаємося. Важливим є і те, щоб ми використовували всі можливості для поглиблення економічної співпраці. На сьогодні словацькі підприємства інвестували в Україну 100 млн дол.(станом на 1 січня 2012 року). Проте ми вважаємо, що є можливість цю суму збільшити, так само як і участь наших бізнесменів в українських проектах. У нас спільні інтереси з енергобезпеки та постачання енергією. Звичайно, ми хочемо поліпшити і можливості для людей, щоб українські та словацькі громадяни могли безперешкодно відвідувати один одного. Між Україною та Словаччиною укладена Угода про малий прикордонний рух, який спрощує перетин кордону для українців і словаків, які проживають у 50-кілометровій зоні від кордону. Під час мого візиту ми обговорювали можливості поліпшення її функціонування. Адже хоча ми й сусіди, наші народи не дуже добре знають один одного. Тому дуже важливо розвивати саме культурну й освітню співпрацю.