Як отримати максимум від угоди про Брекзит

Хаотичного Брекзиту, в якому немає відповідей на ключові питання про відносини між Об’єднаним Королівством і ЄС, можна уникнути, але серйозні політичні та економічні збитки все ще можуть вразити обидві сторони. Що тоді вважатиметься очевидною нестачею терміновості у здійсненні необхідних кроків, щоб уникнути такого сценарію?

8 грудня Об’єднане Королівство та 27 країн-членів Європейського Союзу врегулювали деякі ключові аспекти угоди про Брекзит, відкриваючи шлях для рішення 15 грудня почати нову сторінку в перемовинах, сфокусовану на зверненні до майбутнього відносин ЄС і Великобританії та перехідних домовленостей. Це хороші новини, не в останню чергу тому, що це відвертає найгірший сценарій: «важкий» Брекзит. Але те, що попереду — ще складніше.

Деякий час здавалося, що Європа може «уві сні» поринути в «тяжкий» Брекзит. Високою залишалася імовірність сценарію без кінцевої угоди, «на краю прірви», адже правляча у Великобританії Консервативна партія глибоко розділена, а ЄС, очевидно, не бажає діяти стратегічно.

Проте потім Об’єднане королівство зробило вирішальні поступки, які дозволили переговорам рухатися вперед. Країна погодилася заплатити своїм партнерам із ЄС набагато більше, ніж це було анонсовано на початку. І вона зобов’язалася уникнути встановлення «жорсткого» кордону між Північною Ірландією (частина Об’єднаного Королівства) та Республікою Ірландія (частина ЄС), Північна Ірландія навіть збереже повний доступ до доступ до британського ринку.

Для тих, хто виступав за Брекзит в ім’я збереження грошей для Національної служби охорони здоров’я королівства, ця угода — ніби проковтнути гірку таблетку. Вони зрозуміють, їм складно повідомити виборцям, що вирішити наявні з ЄС зобов’язання коштуватиме кожному дорослому британцю 1 тис. євро (1 189 доларів), якщо не більше. Сучасні «леніністи», які вважали Брекзит способом завершити політичний порядок денний, ініційований прем’єр-міністром Маргарет Тетчер, усвідомлять, що їм важко примиритися зі своїм баченням дерегульованої Британії з постійним налаштуванням регуляторного режиму Північної Ірландії з режимом ЄС.

Але фактом залишається те, що «складний» Брекзит може коштувати Об’єднаному королівству та ЄС набагато більше в тому, що стосується робочих місць і процвітання. Навіть загроза такого результату починала чинити шкоду, адже приватні компанії призупинили інвестування. Політичні наслідки «важкого» Брекзиту також могли б бути страшними. Об’єднане Королівство та ЄС можуть втратити солідний глобальний вплив у момент, коли непостійна американська адміністрація шукає можливості розірвати сучасний міжнародний порядок, а наполегливе китайське керівництво починає використовувати ці зусилля на свою користь.

Як би Об’єднане Королівство не діяло, щоб уникнути такого сценарію,  воно б втратило найбільше: особливо, якби перестало покладатися на багатосторонню торговельну систему, яка руйнується, щоб забезпечити доступ до зовнішніх ринків.

В будь-якому разі, оскільки географія має значення, ЄС залишиться головним ринком Британії. А тому, що розмір має значення, Об’єднане Королівство й надалі залежатиме від правил ЄС, особливо у сфері послуг.

Але відвернення «тяжкого» Брекзиту — це лише перший крок. Зараз питання в тому, щодо якого виду майбутніх відносин сторони дійдуть згоди. І відповідь далека від однозначної.

З британської сторони, відсутність зрозумілого бачення майбутніх відносин із союзом є вражаючою. Промова прем’єр-міністра Терези Мей у Флоренції у вересні залишається найближчою до пропозиції, але вона залишила багато важливих питань без чіткої відповіді. І як підкреслило законодавче фіаско Мей у Палаті громад 13 грудня, британський уряд залишається надто розділеним для того, щоб знайти згоду щодо спільного порядку денного Брекзиту.

З європейського боку також немає чіткого бачення. З останньою угодою головний перемовник щодо Брекзиту від ЄС Мішель Барньє отримав тактичну перемогу. Але шаблону майбутнього партнерства все ж не знайти. Керівні принципи переговорів щодо Брекзиту, проголошені минулого квітня президентами та главами урядів країн-членів ЄС, точно не забезпечують його. Навпаки, вони запровадили червоні лінії, котрі наголошують на неподільності «чотирьох свобод» — вільного пересування товарів, послуг, капіталу та праці — що підтримує єдиний європейський ринок. Декларація від 15 грудня не йде набагато далі.

Нині переговорна позиція ЄС продовжує більшою мірою бути сформованою страхом, що надто сприятлива угода заохочуватиме інші країни наслідувати приклад Об’єднаного Королівства. Окрім цієї оборонної точки зору, нестача політичного консенсусу призвела до переваги статусу-кво.

Політичні експерти фокусуються на зважуванні «варіанту Канади» (угода про вільну торгівлю товарами) проти «варіанту Норвегії» (щось подібне до «молодшого» членства в єдиному ринку). Але обидва варіанти не підходять для партнерства Британії та ЄС. Варіант Канади не вирішував жодного з фундаментальних питань, які стосуються торгівлі послугами — це критичне упущення, адже Об’єднане Королівство — великий постачальник, а забезпечення цього  вимагає комплексної нормативної бази. Норвезький варіант просто бере до ваги проблему, вимагаючи від Британії пасивно приймати все економічне законодавство, ухвалене в ЄС.

У документі від 2016 року я з моїми колегами стверджували, що ЄС ставитиметься до Брекзиту як до можливості визначити нову модель партнерства  з країнами, які хочуть сильних економічних і безпекових зв’язків без політичної інтеграції. Далі ми стверджували, що коли імпульс розширення буде вичерпано, ЄС повинен буде працювати над урізноманітненням своїх відносин з сусідами. Ми запропонували будівництво «континентального партнерства», що містить глибоку економічну інтеграцію, яка базується на спільній нормативній базі з ЄС, Об’єднаним Королівством та, можливо, іншими країнами, що приймають вільне переміщення товарів, послуг, капіталу, але не праці. Ми також висловилися на користь постійного процесу політичних консультацій, як аналогу підкорення Об’єднаного королівства економічним правилам ЄС, що дає Британії голос — але не голосування — щодо створення європейського економічного законодавства.

В офіційних колах ЄС документ був сприйнятий щонайменше холодно, критиками, які висміюють порушення чотирьох свобод. Але фактом залишається те, що хоча інтегрований ринок товарів і послуг вимагає ступеню мобільності робочої сили, це не означає, що всі люди повинні мати право перетинати кордони та шукати роботу в країні, які вони оберуть. Робити вигляд, що це так, означає плутати права громадян (звичайно, важливі в такій політичній і соціальній спільноті, як ЄС) з економічною необхідністю. Це погана економіка та сумнівна політика.

Наші критики також чинили опір передбаченню більш довгострокових домовленостей перед тим, як деталі розлучення будуть вирішені. Але ця глава зараз закрита, а це означає, що для ЄС настав час думати ширше та зробити Британії амбітну пропозицію.

Будь-яка розумна угода між ЄС і Об’єднаним Королівством призведе до втрати впливу, яким нині насолоджуються в європейських справах — результат, котрий, безсумнівно, зменшить привабливість наслідування такого лідерства. Та навіть якщо нинішні члени ЄС вирішать, що за межами «внутрішнього кола» ЄС буде краще, це не кінець світу. Це звичайно не є підставою для того, щоб приєднуватися до статусу-кво.

Переклад Наталії ПУШКАРУК, «День»