Як Європа і США повинні реагувати на агресію Кремля

Західний світ ще не вирішив, що йому робити з Володимиром Путіним, який захопив силою частину Грузії, Молдови, а тепер ще й України, та ігнорує договори і дипломатичні угоди. Німецький канцлер Ангела Меркель заявляє, що він живе в альтернативному світі, в якому біле є чорним, а синє — зеленим. Як у такому разі Європа і Сполучені Штати мають реагувати на агресію Путіна?

Згідно з теорією «щура, якого загнуто в кут», Володимир Путін стає більш небезпечним, коли його притиснути до стіни. Незважаючи на санкції, занепад економіки і міжнародну ізоляцію, він зовсім не виглядає переможеним. Ми знаємо, що Путін не відступає, коли стикається з неприємностями. Він подвоїв репресії проти масових демонстрацій у грудні 2011 року, розширив гібридну війну на сході України, попри обурення світу з приводу анексії Криму. Поставки зброї та військових не припинилися після збиття малайзійського лайнера MH17. У серпні Путін вдерся в Україну з регулярними військами, коли його ставленики зазнавали поразки у Донбасі. Він не поступився ні на дюйм на переговорах у Женеві та Мінську, незважаючи на руйнівні санкції.

Модель «загнаного в кут щура» використовувалася у деяких колах прихильників Realpolitik як аргумент, що ми повинні м’якше ставитися до Путіна. Ми маємо зробити життя простішим для «щура», щоб він не вкусив. Це абсолютно невірно. Правильний підхід  — вирвати у «щура» зуби.

Авантюра Путіна в Україні дійсно загнала його в глухий кут. Але ненадійність такої ситуації полягає у відсутності рішучості європейських і американських противників Путіна, які вагаються використати існуючі в їхньому розпорядженні інструменти. Лідери західного світу, швидше за все, навіть не розуміють, що в їхніх руках доля «путінського» режиму.

Ми повинні спочатку визнати, що Путін перебуває в глухому куті через помилки, які суперечать його репутації майстра-тактика.

•  По-перше, Путін вважав, що південно-східна Україна розділить його обурення щодо «Нової України», яка виникла після Євромайдану. Путін «знайшов» антиукраїнські почуття тільки на Донбасі, й для цього йому знадобилися російські спецслужби і великі поставки готівки.

•  По-друге, Путін відверто обдурював західних лідерів і найбільше — канцлера Німеччини Ангелу Меркель, яка в даний час чітко зрозуміла його наміри і визнає, що не можна мати справи із закоренілими брехунами. (Попри це Захід продовжує підтримку «дипломатичного вирішення», якого не буде.)

•  По-третє, Путін прорахувався, що може ігнорувати Європу і США без будь-яких наслідків — поки вони не ввели різких санкцій після катастрофи MH17 і вторгнення регулярних військ у серпні  в Україну.

•  По-четверте, Путін пообіцяв російському народові, що «русский мир» може бути відновлено без будь-яких економічних витрат і втрат російських життів. Російський народ, завдяки його пропаганді, не до кінця зрозумів, що це брехня. Коли зрозуміє, то режиму Путіна загрожуватиме небезпека.

•  По-п’яте, Путін погрожував Європі газовою «зброєю», і в результаті «переконав» її відмовитися від залежності від російського природного газу. Він «розмахував» ядерною загрозою, і тим самим поширив східноукраїнський конфлікт за межі України. Європа і США, можливо, не дуже переймаються долею України, але вони стають уважнішими, коли ядерна держава почала погрожувати ядерною війною.

•  По-шосте, Путіну не вистачає елементарного розуміння економічних бюджетних обмежень, і тому зненацька він опинився у ситуації зниження бюджетних доходів, кризи рубля, інфляції, яка перевищила 10%, і рецесії.

•  По-сьоме, «авантюра» Путіна поставити під загрозу його суспільний договір із російським народом: «Ви терпите мій клептократичний уряд і репресії, й я дам вам підвищення рівня життя і стабільність»          — «путінський» режим базується на цьому соціальному контракті. Зараз він тріщить по швах.

Ситуація, коли Путін загруз у  дорогій військовій «авантюрі» в регіоні, який не вітає його, коли руйнується його власна економіка,  дає Західному світу величезну можливість перетворити Путіна — маленького мускулистого «щура» — в емансиповану версію його колишнього «я».

Європа і Сполучені Штати можуть використали цілий масив важелів, які здатні вихолостити путінську Росію, а наразі було використано лише єдину зброю — міжнародні санкції. Їх треба залишати, і, очевидно, принцип одностайності Європейського Союзу не дозволить їх легко зняти.

Санкції, по суті, позбавляють російські банки та енергетичні компанії, які мають велику заборгованість, доступу до західних кредитних ринків. Через верховенство беззаконня Путіна борги є короткостроковими і велика їх частина має щороку рефінансуватися. Єдиним джерелом доларової ліквідності, що залишився, є резерви центрального банку і кошти на чорний день, які будуть швидко вичерпані, поки санкції залишаються в силі. Поки російський уряд, банки і компанії судорожно шукають долари, крах рубля продовжуватиметься, інфляція прискорюватиметься, рівень життя падатиме й далі.

ЯКІ ЗІ СВОЇХ НАЙПОТУЖНІШИХ ВАЖЕЛІВ ЗАХІДНИЙ СВІТ ДОСІ НЕ ВИКОРИСТАВ?

•  По-перше, Захід може постачати смертоносну зброю Україні, щоб дати їй можливість завдати реальної шкоди регулярним та нерегулярним силам Росії, в той час як знову посилюються бойові дії, а численні «припинення вогню» не дотримуються. Справді, деякі незначні поставки озброєнь надходили з Польщі, країн Балтії та Канади, але тільки США можуть надати передові радари, протитанкову зброю і технології ухилення від влучення ракет.

Завдяки зміцненню обороноздатності України Путін опиниться під сильним тиском. Кількість загиблих росіян на українському полі бою вже обчислюється тисячами — цей факт путінський режим намагався приховати. Організації матерів російських солдатів виступають проти війни в Україні, а Путін навряд чи може відправити у в’язниці їх лідерів, як він це робить з дисидентами. Російський народ рішуче виступає проти відправки своїх синів воювати в Україну. Зміцнена Україна може завдати таких втрат Росії, які загрожуватимуть існуванню путінського режиму.

Конгрес прийняв, а президент США Барак Обама підписав закон «Про підтримку свободи в Україні», який дає президенту право на свій розсуд поставити смертоносну зброю Україні. Обама, швидше за все, не відправлятиме зброю через побоювання «розсердити Росію». Це — неправильно. Посилення українських Збройних сил гарантує звуження конфлікту. Збільшення поставок зброї означає меншу небезпеку з боку Росії для Європи, НАТО і США. Обама повинен також розуміти, що США і НАТО залишатиметься ворогом номер один для путінської пропагандистської війни незалежно від того, чи поставлятиме він зброю, чи ні. Путін вже стверджує, що ЦРУ заправляє всім в Україні. Протитанкова зброя і радари аж ніяк не змінять такої «світоглядної картини» Путіна.

•  По-друге, Європа і США повинні енергійно вдатися до фінансової допомоги і ноу-хау у реформах, щоб зробити поворот України на Захід успішним. Українці повстали, бо вони втомилися від корупції та відсутності верховенства закону. Україна хоче бути частиною Європи, а не Росії. Україна вже провела законні президентські і парламентські вибори і має молодий реформістський уряд, у якому іноземці обіймають основні позиції в Кабінеті Міністрів. Але треба пам’ятати, що Україна зіткнулася з багатьма проблемами. Вона втратила частину своєї території у гарячій війні та повинна відновити свою армію. У її розвідку проникли російські шпигуни. Без українського «плану Маршалла», який візьме до уваги ці особливі умови, експеримент «успішна Україна», швидше за все, може провалитися, і Путін виграє, не поворухнувши пальцем.

Пропагандистська машина Путіна продовжує описувати Україну як «нелегітимний неонацистський екстремістський режим», що танцює під дудку ЦРУ і НАТО. Замість того щоб визнати нову українську владу, Путін неохоче пообіцяв «дати їй належну оцінку». І стандартним поясненням Путіним російської інтервенції є те, що уряд України є дуже недосконалим. Успішна, реформована Україна відкине таке обґрунтування.

•  По-третє, Європа повинна відучити себе від «соски» російського природного газу. Стрес-тести показують, що вона може це зробити шляхом лібералізації вільного потоку газу у європейських країнах. Найголовніше  — цієї весни антимонопольна комісія ЄС повинна оголосити очевидне, що «Газпром» є монополістом, який треба ліквідувати. Без зброї природного газу путінський щур стане незначним подразником.

•  По-четверте, Захід повинен почати протистояти путінській «пропаганді альтернативного світу», яка охопила велику частину його російської аудиторії і чинить надмірний вплив на європейську громадську думку. Путін використовує величезну армію таємних журналістів (співчуваючих) і таємні виплати, щоб продати путінську історію в усьому західному світі, який сидить склавши руки і поглинає удари. Судячи з усього, Європа розглядає російськомовні передачі, а США повинні оновити «Радіо Вільна Європа»/»Радіо Свобода». Ці зусилля не будуть контрпропагандою, а просто новинами, у яких повідомлятимуть правду. Вони життєво необхідні в нову еру гібридних війн, в яких пропаганда відіграє велику роль.

Головна слабкість у розробці російської політики полягає в тому, що ми не розуміємо, чим керується Путін і його внутрішнє оточення. Ми живемо в «цивілізованому світі», у якому існують норми і прийнятна поведінка, що, на наш погляд, поділяють інші. Ми не можемо зрозуміти, що вся нація може керуватися як злочинне підприємство «клептократами», яких турбує лише влада і багатство і їхнє збереження.

Зрозумійте, Путін і його «клептократи», насправді, не піклуються про матінку-Росію. Вони використовують російський націоналізм і територіальної експансії для своїх особистих інтересів, а не з патріотизму. Американські бізнесмени вивчили гіркий урок (після того, як їхні інвестиції були конфісковані олігархами), що правляча еліта дійсно дбає тільки про владу і багатство. Вони повинні робити те, що хоче Путін, а не те, що краще для Росії.

Ми сприймаємо зручний образ, у якому Путін для зовнішнього світу — це справжній російський націоналіст, убитий горем втратою імперії, яка була вкрадена Заходом і залишається в оточенні ворогів НАТО, що планують раптовий напад. Чимало західних апологетів стверджують, що у нього немає вибору, окрім як завдати у відповідь удар задля збереження нації.

Ті, що не розуміють Путіна, вірять, що ми повинні годувати щура в ящику, щоб дати йому сил порвати свої пута. І коли він це зробить, він стане прирученим, і ми зможемо жити в мирі. Це не так. Годування щура тільки збільшить його апетит.

Російських клептократів, а Путін є головним серед них, турбує те, що вони побудували суспільство, у якому немає верховенства закону і яке діє за примхами можновладців. Вони знають, що політична фортуна може швидко змінитися. Вони розуміють, що у них немає легітимності, і вони живуть в страху, що одна іскра може вивести мільйони на вулиці. Їхнім «кошмаром» дійсно є Євромайдан на Болотній площі в Москві. Вони «тремтять» від перспективи отримати на своїх кордонах процвітаючу Україну, у якій панує верховенство права.

Скільки часу буде потрібно для того, щоб їхній народ вивчив досвід України, щоб повстати і скинути їхню владу?

Дехто переживає, що Путін перемагає. Справді, у Путіна «захмарний» рейтинг популярності. Підтримка санкцій може ослабнути. Україна має свої власні проблеми і не може протистояти російській армії. Донедавна я міг би з цим погодитися, але вважаю, удача відвернулася, особливо після початку економічної кризи в Росії. Ми не можемо передбачити майбутнього, тому що це залежить, на мій погляд, від того, чи використовує Захід свої важелі, щоб «приструнити» Путіна. Якщо він це зробить, результат не викликає сумнівів. Найголовніше питання полягає в тому, чи готові Європа і Сполучені Штати розгорнути величезний масив інструментів, які є в їхньому розпорядженні, щоб знешкодити Путіна і його режим?

(theblaze.com), 14 січня 2015 р., переклад Миколи СІРУКА, «День»