Анатолій БИШОВЕЦЬ: «Обставини були вищі за нас» Йожеф САБО: «Ми любимо той футбол, який люблять глядачі»

— Анатолію Федоровичу, ваші перші враження?

— Гра українських футболістів мені сподобалася, і це не дивно, адже будь-яка команда, маючи в складі таких зірок, як Ребров і Шевченко, а також добре відпрацьовані командні дії, просто зобов’язана перемагати. Господарі мали цілий ряд переваг — насамперед, стабілізований склад гравців і тренерів, а я працюю з моїми підопічними лише шість днів, але все ж таки результатом задоволений, адже навіть у такому розібраному стані росіяни виглядали гідно. В першому таймі українці повністю володіли ініціативою і реалізовували гольові ситуації майже на сто відсотків, особливо гострими виглядали їхні контратаки. А після перерви ми дещо оговталися й непогано провели кінцівку. Навіть можу зазначити, що нам не вистачило часу, щоби зрівняти результат. Проте, обставини цього дня були вищими за нас.

— Чим можна пояснити відсутність на полі капітана команди Добровольського?

— Він отримав напередодні зустрічі, так само як і Мостовий, травму.

— Ви тривалий час грали в київському «Динамо», вас добре знають і люблять у нашому місті, ваші відчуття під час приїзду?

— Ситуація, в якій я опинився, дійсно, дуже складна. Але це моя робота і я намагаюся робити її чесно. У даному випадку мені було цікаво побачити моїх підопічних у справі, і ви знаєте, отримав задоволення. Що ж до Києва і мого батьківського дому, насамперед, побував на могилі моїх батьків. Київське «Динамо» і збірна України мені дуже близькі. Я ходив вулицями, був у парку й бачив рідні обличчя.

— У цій грі ви використали зенітівський варіант — шість футболістів, що тяжіють до оборони. Це через те, що бракувало часу збалансувати склад, ви вирішили для початку лише захищатися? Чи будете й надалі вдаватися до цього прийому?

— Ми мали повну інформацію про збірну України і її атакуючий потенціал. Тоді треба було якось компенсувати ті втрати, яких ми зазнали перед матчем в особах Никифорова, Хлєстова і Саломатіна, а також вже згаданих Добровольського і Мостового (хоч він потім вийшов на заміну) і тому виходили з наявних внутрішніх резервів.

— Проте це не допомогло, адже пропустили три м’ячі, один з яких забив ваш колишній підопічний Попов.

— Знаєте, коли я побачив його прізвище в складі, то зрозумів, що він заб’є. Це вже стало якоюсь традицією, ті, хто йдуть із «Зеніту», неодмінно нам забивають.

— Чи була для вас несподіваною побудова гри господарів?

— Ні, я чекав подібного розвитку подій, але нам не вистачило часу, щоб підготуватися до цього. Збірна України зберегла склад після кваліфікаційного турніру чемпіонату світу, а до мене зараз приїхали люди, які взагалі не грали разом.

— Чи не боялися ви братися за збірну, яку переслідує тренерська чехарда?

— Довго над цим міркував, адже команда, відверто кажучи, стала непопулярною. А от сьогодні, після цього матчу, де хлопці показали характер, гадаю, до неї повернуться вболівальники.

— Чому ви не працюєте на футбол України?

— Два роки тому ми зустрічалися з Йожефом Йожефовичем і він запитав: «А може, ти повернешся?» Після закінчення контракту в Кореї ми з дружиною приїхали до Києва, і я розмовляв з Пустовойтенком про футбол і про мої погляди на перспективу його розвитку, але далі цього справа не пішла. Попередньо обговорювали можливості співпраці. І тут я хочу відповісти Банникову, який в одному з інтерв’ю сказав, що ми не зійшлися в ціні. Він не був присутнім на цій зустрічі, й взагалі поняття ціни щодо роботи для мене не існує. Зараз працюю по шість годин зі збірною Росії на громадських засадах. І мене цікавить, передусім, що я являю собою як фахівець, а все решта — потім.

— Що ви скажете про ажіотаж навколо цього матчу?

— Дуже критично. Навіщо було потрібне це нездорове підігрівання? От я помітив, що після мого інтерв’ю і висловлювання в газеті Онопка, дехто почав коментувати це з політичної позиції. А я казав тільки про чистий спорт. Дійство, яке щойно відбулося на київському стадіоні, принесло радість усім любителям футболу, і я нічого не мав би проти, якби далі пройшли збірні України та Росії.

— Йожефе Йожефовичу, ваш погляд на матч?

— Гадаю, ми якоюсь мірою піднесли сюрприз, коли відтягли назад нашу ударну зв’язку Шевченко—Ребров і поставили перед ними завдання пробиватися на швидкості в штрафний майданчик гостей із глибини поля. Нам не хотілося, щоби першого зiм’яли в першому таймі і, не приведи Боже, травмували. Адже якщо Андрій спіймає кураж, його вже не зупинити. І те, що сьогодні ми були найкращими, ні в кого не викликає сумніву. Могли забити не тільки три голи, а й більше. А те, що отримали два м’ячі у відповідь зі стандартних положень, над цим будемо працювати. Точнісінько так само київським динамівцям забивав «Ювентус»: після простих передач у штрафний майданчик і з центральної зони завдається результативний удар. А так, взагалі, приємно перемагати й робити свято для українського народу. Що ж до мене особисто, то це одна з десяти хороших ігор відбіркового турніру до чемпіонату Європи.

— Чи були несподіванки?

— На розминці потягнув м’яз Косовський, що стало для нас великою втратою. На жаль, після Праги не зміг відновитися Лужний.

— Як би ви порівняли дві збірні Росії — під керівництвом Ігнатьєва і Бишовця?

— Я не люблю порівнювати роботу моїх колег, особливо з-за кордону. У нас на Україні своїх проблем вистачає, а лізти на чужу кухню, звільніть мене від цього.

— Ви сказали, що були впевнені в перемозі, але чи були все ж таки побоювання?

— Тільки за іногородніх футболістів. Вони хороші майстри, але функціонально ще поступаються киянам, як, проте, й у зіграності.

— Чи позначився здійнятий навколо матчу ажіотаж на футболістах, і чи стежили вони за повідомленнями в засобах масової інформації?

— Я попросив, щоб газети з провокаційними статтями нам не привозили, ми готувалися до гри, а не до політичного мітингу. Багато говорили про вдалий початок, і я постійно твердив, що якщо в дебюті проти збірної Росії зіграємо вдало, як і в дебюті відбіркового циклу чемпіонату світу з ірландськими футболістами, то неодмінно дійдемо до фіналу.

— Як ви співпрацюєте з Валерієм Лобановським?

— Ми працюємо всі разом — Лобановський, Сабо, Веремєєв, Буряк, Михайленко, Демьяненко — на український футбол. І цю зв’язку, хоч би як цього дехто хотів, неможливо розірвати.

— Склалося враження, що в другому таймі наші гравці дещо стомилися.

— Це все можна пояснити з психологічної точки зору. Мої підопічні дуже хотіли виграти, зберегти результат в два м’ячі і в якийсь момент розслабилися.

— Свою команду перед грою зі збірною Франції будете також настроювати, як перед зустріччю з росіянами, тільки на перемогу?

— Якщо інакше, то навіщо виходити й грати?

— Ви знали, як діятимуть росіяни.

— Добре вивчивши Бишовця і стан його команди, були впевнені, що він обере захисний варіант, «закриється» й сподіватиметься тільки на контратаки. Ми ж любимо атакувати, любимо натиск і той футбол, який люблять глядачi.

***

Результати матчiв у 4-й вiдбiрковiй групi до Євро-2000: Iсландiя — Францiя — 1:1, Вiрменiя — Андорра — 3:1. Результат матчу молодiжних збiрних України i Росiї — 1:0.