Андрій БIБА: «Лиш у театрах бувають бенефіси»

Напевно підопічні Берті Фогтса вважають, що фортуна того дня їм зрадила. Адже до усунення на останніх хвилинах першого тайму захисника Крістіана Вернса, їх територіальна та ігрова перевага була очевидна. Здавалося, що забитий гол — справа часу. Однак перша ж контратака хорватів усе перевернула: замість жовтої картки Вернс несподівано побачив перед собою червону. І не встигли німці перебудувати оборону, як саме спустілим правим флангом їх захисту пройшов Роберт Ярні й наніс на диво точний удар у нижній кут воріт.

Другий тайм десять німецьких футболістів, очевидно, знаючи, що за ними спостерігає німецький канцлер Гельмут Коль, який прилетів до Ліона, щосили намагалися відігратися, і їм вдалося створити кілька голевих моментів. Та за останні 10 хвилин німці прогавили два контрвипади.

Однак, цей матч можна оцінити з двох точок зору. З одного боку, він єдиний із чотирьох, в якому успіх прийшов до команди, котра зробила ставку на оборону. Виникає питання: чи означає це, що присутність збірної Хорватії в четвірці найсильніших спростовує тезу про безумовність успіху атакуючого футболу? Ні, адже завжди прихильній до атаки збірної Німеччини, наступ якої сьогодні був передбачуваним, успіху досягти не вдалося. А хорвати тому й досягли успіху, що знали як протистояти нехитрим діям суперників. Що ж до везіння, то везе, як правило, найсильнішому, чи принаймні тому, хто більше на це заслуговує.

Отже, футбольний світ попрощався з нинішнім варіантом збірної Німеччини. Завершують міжнародну кар’єру чемпіони світу-90 та Європи-96 Клінсманн і Колер, Хеслер і Кепке, Ройтер і Маттеус, який встановив, до речі, «світовий» рекорд — 25 матчів у п’яти фінальних турнірах. Звичайно ж усі ці видатні футболісти мріяли про інше прощання зі світовою сценою. Однак лиш у театрах бувають бенефіси. Хоча футбольна доля обійшлася з ними суворо, футбольна історія їх імена напевно збереже.

Як мені здається, тренер голландців Гус Хіддінг прийняв досить сміливе, несподіване й на диво правильне рішення, коли виставив у стартовому складі на матч із аргентинцями (своєрідний повтор фіналу чемпіонату світу 1978 року) разом із Деннісом Бергкампом — Клюйверта (саме він відкрив рахунок), а не Овермарса. «Оранжеві» з перших же хвилин зробили ставку на атаку, і це їм принесло кінцевий успіх.