«Благослови, душе моя, Господа...»

З цієї нагоди у Львові, у Домі Франка, у співпраці з родиною Романа Іваничука відкрили віртуальну виставку образотворчих та скульптурних портретів письменника, створених українськими художниками, та фото особистих речей Романа Івановича з його фонду, який зберігається у Домі Франка. Експозиція доповнена цікавими історіями про окремі художні роботи та рефлексіями відомих людей про письменника.

«Упродовж свого довгого, насиченого, сповненого високих злетів і непростих викликів життя Роман Іваничук (1929 – 2016) став культовою особистістю в літературному та громадському середовищі, живим класиком українського роману. Візитною карткою письменника є великий цикл історичних романів, що належить до феномену, окресленого як «історія мисляча» (термін Миколи Ільницького). Крім того, Роман Іваничук відомий як автор оповідань і новел, а також мемуарно-документальних книг. Зазнавши свого часу утисків від радянської влади, у 1980-х роках Роман Іваничук став лауреатом Шевченківської премії, а в незалежній Україні, крім низки інших нагород, отримав звання Героя України», – зазначено в анотації до виставки «Благослови, душе моя, Господа».

Оглянути онлайн-виставку можна тут.

У показі – портретні полотна пензля Любомира Медведя, Володимира Патика, Іванни Онуфрик, Миколи Ступінського, Романа Безпалківа, Зої Скоропаденко, Тараса Григорука, Богдана Гаврилюка, також – скульптурні зображення авторства Еммануїла Миська, а ще – фотографії книжок, рукописів та особистих речей Романа Іваничука.

Любомир Медвідь. Портрет Романа Іваничука.

Важливо, що до кожного експонату є розлогий допис, що насправді максимально скорочує віртуальну відстань до виставки. Таке враження, що ти тут і зараз є в Домі Франка і маєш можливість послухати досвідченого екскурсовода. І за це велика подяка упорядниці експозиції – завідувачці науково-освітнього відділу Дому Франка Марті Волошанській.

Довідково:

Ім’я письменника Романа Іваничука пов’язується в уяві передовсім із «Мальвами», «Черленим вином», «Манускриптом з вулиці Руської», «Водою з каменю», «Четвертим виміром», «Вогненними стовпами»… Скільки загалом  історичних романів у творчому доробку професора Львівського національного університету ім. Івана Франка, лауреата Шевченківської премії, Героя України? Сам Роман Іванович любив повторювати: «Я маю сто книжок».  Літературознавці кажуть, що об’єднують усі романи Іваничука в один цикл, в один великий роман про українську історію не тільки сам матеріал, історія, спільні події й герої, наскрізні образи-символи, а й наскрізні ідеї, передовсім любов до рідної землі і народу – як сенс існування людини.

Роман Іванович Іваничук народився 1929 р. у с. Трач, тепер Косівського району, що на Івано-Франківщині. Першу новелу «Скиба землі», яку схвалила критика, опублікував 1954 р. у студентському альманасі Львівського університету, де навчався на філологічному факультеті.

Спочатку працював викладачем мови й літератури. Згодом – у редакції журналу «Жовтень», завідував відділом прози журналу «Дзвін».

1990-го був обраний народним депутатом УРСР.

За роман «Манускрипт з вулиці Руської» Роман Іваничук отримав премію ім. Андрія Головка; за романи «Вода з каменю» та «Четвертий вимір» – Державну премію України ім. Шевченка.

У 1990-х pp. письменник збагатив українську літературу новими творами: «Бо війна – війною...» (1991), «Орда» (1992), «Ренегат» та «Євангеліє від Томи», написав автобіографічний твір «Благослови, душе моя, Господа...» (1993).

Помер 17 вересня 2016-го.