Бої собак: жорстокість, кров, тоталізатор

... На бій собак я потрапив випадково. Завдячувати треба знайомому, якого завжди вважав дивакуватим за його, як мені здавалося, надмірну любов до чотириногих друзів людини. Ще б пак, адже не кожен чоловік може кинути свою дружину тільки через те, що вона не поділяє його захоплення придбаним псом.

СОБАКА-"ЗАРОБІТЧАНИН"

Втім, знайомого не дуже бентежила пробоїна у кораблі сімейного благополуччя, бо всі нерозділені з дружиною почуття він вихлюпнув на свою улюбленицю-вівчарку. І, як з`ясувалося під час нашої недавньої зустрічі, цього пса справді було за що любити. Принаймні, коли я між іншим запитав, у який спосіб сьогодні Олександр заробляє собі на хліб, той погладив вівчарку по голові і з гордістю промовив: "Ось мій годувальник". І щоб я йому не ставив зайвих питань, порадив у вихідний день прийти на одне з пустирищ Сум і самому переконатися у правдивості його слів.

ПОЄДИНОК - СПРАВА ІНТИМНА

Ще за дві сотні метрів від обумовленого місця я побачив чималий натовп і до півсотні легкових авто. Переважно - іномарки. На той час глядачі та собаки розділилися на дві групи. Центром однієї з них став бій двох американських пітбультер`єрів, а іншої - кавказьких вівчарок. Поєдинок двох волохатих велетнів-кавказців був менш агресивний і нетривалий, а от пітбулі довго тягали одне одного по скривавленій ними ж землі. Згодом зав`язалися ще два бої, в яких мірялися силами пітбулі та стафорширдські тер`єри.

Власне, назву собачих порід я почув від глядачів, які обговорювали між собою перебіг поєдинків. Здебільшого це були підлітки, котрі, судячи з їхніх реплік, добряче розбиралися у тому, хто є хто на імпровізованому рингу. Яким чином дітвора за умов, що ніхто й ніде в Сумах не афішує місце та час боїв, дізнається про ці напівлегальні змагання, для мене залишилося загадкою.

БОЇ БУВАЮТЬ "ЛЮБИТЕЛЬСЬКИМИ" ТА ПРОФЕСІНАЛЬНИМИ

Поки собаки на полі бою рвали й тягали одне одного, я почав розпитувати пацанів про умови та розмір ставок поєдинків. Бо як не намагався побачити людей, які б збирали гроші, чи суддів, котрі б контролювали хід боротьби, ні ті, ні інші в поле зору так і не потрапили. І недарма. Як "просвітили" мене підлітки, а також дехто з дорослих глядачів, того дня я був присутній на любительських, "неорганізованих" пробах собачих сил. А бої, де мова йде про якийсь більш солідний рівень і гроші, проводяться за участю авторитетного судді, господарів псів та невеликої кількості посвячених у зовсім іншому місці. І ставки там вимірюються не однією тисячею доларів, хоча у порівнянні з тими грошима, які крутяться на зборах чотириногих бійців із усього СНД, це, зрештою, дрібниці. Проте, очевидно, і цього вистачає на життя Олександру, якого я серед господарів, чиї собаки вели бої на цьому пустирищі, так і не вгледів. Бо що ж то для нього сотня доларів чи навіть пляшка горілки в якості призу за перемогу собаки на таких любительських турнірах?

ТОТАЛІЗАТОР

Та як би там не було, перше, що спонукає людей заводити собак бійцівських порід - можливість щось заробити. Хоча це може бути й не головною умовою. Бо скільки б ти не старався, а без попереднього вкладання грошей у цю справу на успіх розраховувати не варто. А витрати, між іншим, чималі. Адже крім того, що треба викласти 50, 100, а то й усю тисячу доларів за цуценя в залежності від породі та родоводу, його ще необхідно грамотно виростити, виховати, витренувати, а це теж вимагає грошей. Можливо, саме через це нині в Сумах попри наявність великої кількості порід бійцівських собак, справді хороших, із добрими робочими якостями серед кавказьких та середньоазіатських вівчарок, пітбулів і стафів нараховується по 10-20. Хоча, кажуть, нині в місті підростає досить перспективне покоління, яке згодом зможе вийти на поєдинок із собі рівними.

ПРАВИЛА ЗМАГАНЬ

І все ж, чи лише самі гроші рухають людьми, коли вони кидають у бій випещене ними чотириноге створіння? Виявляється, ні. Принаймні так вважають ті власники собак, із якими вдалося порозмовляти після закінчення видовища. Їх відповідь була приблизно така: це не ми створюємо таку собаку, її такою створила природа. Ми лиш розвиваємо, відшліфовуємо ці природні нахили, що є по суті її робочими якостями. Це спорт, азарт, захоплення, престиж, задоволення, коли саме твій пес переміг. Він сам хоче битися. Бій - це призначення таких собак.

За словами постійних відвідувачів собачих боїв, жодну собаку за їх пам`яті публічно не загриз супротивник. Хіба, можливо, пізніше котрийсь помер від отриманих ран. Та й то - це тільки від того, що господар вчасно не зняв його з бою і не визнав поразки. Адже поєдинок завжди відбувається між більш-менш рівними супротивниками (для кавказців та середньоазіатів підбір існує за віком, для пітбулів і стафів - за ваговою категорією). І це основне правило таких змагань. Є тут і перелік ситуацій, які вважаються програшем пса (коли господар баче, що його вихованцеві нічого не "світить", сам знімає його з рингу; пес уникає бою; пес помирає через неспортивну поведінку господаря). Я поцікавився, чи не виникають конфлікти між господарями бійцівських собак. Такого випадку ніхто пригадати не зміг. Як правило, всі бої на гроші знімаються на відеоплівку, щоб пізніше можна було все проаналізувати - і правильність дій судді (до вибору якого, до речі, дуже серйозно ставляться обидві сторони), і поведінку чотириногих бійців.

БОЇ СОБАК ЗАКОНОМ НЕ РЕГЛАМЕНТОВАНІ

Поцікавився я у своїх співрозмовників і причиною, що змушує її широко не афішувати собачі бої. Як зізналися господарі собак, у даному випадку вони не хочуть привертати до себе увагу громадськості, котра може змусити владу заборонити подібні турніри. Поки що ж любителі боїв собак ведуть себе тихо, їх ніхто в місті не чіпає.

Та не виключено, що вже найближчим часом у місті любителі таких-от видовищ зможуть, ні від кого не ховаючись, спостерігати за перипетіями з`ясування собачих стосунків. Подейкують, що недавно створений у Сумах клуб любителів собак має намір упорядкувати майданчик для проведення боїв, створити умови для тренування не тільки бійцівських, а й усіх службових порід собак.

А поки що проби собачих сил проходять на пустирищах, де пролита кров вівчарки чи пітбуля вимірюється тією або іншою кількістю "зелених". Де престиж котується вище за смерть чотириногого друга. Мені ж після всього побаченого та почутого залишилося незрозумілим: чи то собаки перейняли людські звички, чи люди запозичили натуру собак...