Бучма повертається до Львова
Народившись в кінці позаминулого століття у Львові, Бучма був провідним актором театру товариства «Руська бесіда», близьким другом Леся Курбаса і його творчою опорою в театрі «Березіль», одним із засновників театру ім. І.Франка, зіграв Тараса Шевченка ще в німому кіно (реж. П.Чардинін), знімався у фільмах О.Довженка, С.Ейзенштейна, М.Донського, Б.Барнета, І.Брауна. Нагороджений Державними преміями, високими орденами, був професором театрального інституту — серед його учнів Нонна Копержинська, Кость Степанков. Його обожнювали глядачі і любили колеги, називаючи батьком.
Земне життя А.Бучми скінчилось у Києві. Тут він похований на Байковому кладовищі, тут є вулиця його імені і меморіальна дошка на Володимирській, 14. Стоїть пам’ятник йому на території Одеської кіностудії, ще недавно бігав у низов’ях Дніпра пасажирський кораблик «Амвросій Бучма«…
А нещодавно у його рідному місті Львові відкрито пам’ятну таблицю на розі вулиці Озаркевича та площі Св. Юра: «Тут пройшли молоді роки українського артиста Амвросія Бучми (1891—1957)» і допис — «будинок не зберігся». Ще кілька місяців тому той одноповерховий будиночок мирно стояв собі на крутому узвозі попід мурами собору Св. Юра. Нині це купа старої цегли…
«Той руйнує, той мурує» — зусиллями львівської міської влади, що розуміє історичну цінність свого міста, Національних театрів ім. М.Заньковецької та І.Франка, Амвросій Бучма повернувся на батьківщину. Його молодий напівпрофіль викарбуваний в бронзі на білому мармурі талантом відомої скульпторки Теодозії (Фани) Бриж, яка, на жаль, не дочекалася цього свята. Архітектор Василь Каменщик надав таблиці, вищій за людину, стрункого силуету бронзової стилізованої могутньої стріли, що стримить у небо. Пам’ятник вийшов елегантним і вишуканим.
У церемонії відкриття взяли участь заступник міського голови Ірина Романів, художній керівник Національного театру ім. М.Заньковецької Федір Стригун, відповідальний працівник міського управління культури Ігор Данилиха, онука А.Бучми професор, кандидат мистецтвознавства Валентина Заболотна, що приїхала з Києва та артисти-заньківчани, що заспівали Бучмі сумно-світлу пісню та покропили пам’ятник шампанським, як того хотів би й сам Амвросій Максиміліанович…
Тепер берегти б той пам’ятник, ту пам’ять — та львів’яни це вміють.
