Час кохання... і нежиті

Пізньою весною й раннім літом лікарів беруть у облогу натовпи страдників з носовичками, притиснутими до мокрих носів.

Терапевти їх сумлінно лікують, у важких випадках направляють до отоларингологів, які лікують не менш старанно. А нежить усе не минає, ні антибіотики, ні вітаміни не допомагають. Поки одного прекрасного дня він не зникає сам собою. Причина проста — закінчується цвітіння дерев або трав. Або, по-науковому, «пилкування причинно-значущих алергенів». А огидні, такі, що не піддаються лікуванню нежить, кашель, іноді навіть ядуха — зовсім не застуда, а поліноз, сінна лихоманка або просто алергічна реакція на той самий пилок, пишуть izvestia.ru.

ВЕСНЯНІ СЛЬОЗИ

Весняно-літня нежить (поліноз) і сльозоточення (кон’юнктивіт) завжди приходять приблизно в один і той самий час, своєрідними хвилями. Це і недивно. Вони точно повторюють хвилі цвітіння дерев, чагарників і трав. Перша припадає на травень — квітнуть дерева: береза, вільха, ліщина тощо. Друга — на червень: ніжним пилком укриваються злакові трави. А третя — на липень-серпень: це «пилкують» полин та інша лобода.

Алергічні хвороби, в тому числі й поліноз, річ тонка. Від них частіше потерпають інтелігенти, ніж робітники, частіше городяни, ніж сільські жителі. Причини науці не відомі. Можливо, сільські стійкіші до алергенів, тому що від народження зустрічаються з ними. Можливо, міське повітря й кабінетна робота змінюють стан слизових оболонок дихальних шляхів, і ті стають вразливішими... Але конкретний хворий цими тонкощами не переймається. Куди важливіше для нього знати, як і чим медицина може допомогти йому.

Діагностика сезонної алергії, в принципі, проста. Досвідченому лікарю достатньо детально розпитати хворого про те, як, коли і в якій формі починається його нездужання. Для уточнення існує проста і недорога процедура — шкірні проби. Є й дорожчий і точніший метод — визначення алергічної реакції за сироваткою крові. На жаль, схильність до алергії передається спадково. Якщо від неї потерпає один із батьків, то ймовірність захворіти для дитини становить 30- 35%, якщо алергики обоє — ймовірність досягає 70%. Але нерідко хвороба виникає і спонтанно у тих, чиї батьки ні в чому подібному помічені не були.

УПРАВА НА ТРАВИ

Алергію багато які фахівці називають не хворобою, а способом життя. Сенс у тому, що до цієї хвороби можна «підлаштуватися», зменшити її вплив на ваше життя, якщо точно і акуратно виконувати всі рекомендації лікарів.

Найнадійніший спосіб — сенсибілізація. Це коли хворому мікроскопічними дозами вводять речовину, на яку його організм так бурхливо реагує. Так імунну систему поступово ніби привчають не реагувати на нього так хворобливо.

Доводиться дотримуватись і особливої дієти, оскільки деякі продукти здатні стимулювати вироблення особливої речовини — гістаміну, — який і «запускає» алергічну реакцію. Мало того, реакція на квітучі дерева і трави може супроводжуватися так званою перехресною харчовою алергією — нестерпністю до конкретних продуктів. Так, алергія на цвітіння дерев часто супроводжується нестерпністю до яблук, горіхів, березового соку, меду, препаратів з пилку рослин. Алергія на квітучі трави — нестерпністю до всього, що зроблено зі злаків: борошняного, круп, кондитерських виробів. Перехресною може бути і реакція на косметичні засоби з природної сировини — екстракти, шампуні, креми, лосьйони з рослин. Їх застосування може викликати контактний дерматит — дуже неприємне ураження шкіри.

Наймогутнішим алергеном для людини, схильної до цих хвороб, бувають домашні тварини, домашній пил, у якому містяться мікроскопічні комахи, продукти життєдіяльності тарганів тощо. Часом просто хороше прибирання і викинутий з будинку мотлох — старі речі, взуття, побутові прилади, що вийшли з ладу — різко поліпшують стан хворого.

10 ПРАВИЛ АЛЕРГІКА

1. Якщо дозволяють обставини, в сезон пилкування виїжджайте в місця, де він уже минув або ще не настав. Якщо це неможливо, дотримуйтеся «міського» способу життя, не виїжджайте на природу, не гуляйте там, де є квітучі дерева або трави.

2. Повернувшись з вулиці, зніміть «вуличний» одяг, промийте носоглотку водою.

3. У цей час не відкривайте вікон, повісьте на них бавовняні фіранки і періодично зволожуйте їх із розбризкувача.

4. Вкрай обережно користуйтеся продуктами побутової хімії, новою косметикою. Спершу зробіть «шкірну пробу», нанісши трохи косметичного засобу на внутрішню поверхню ліктьового згину.

5. В автомобілі їдьте, не відкриваючи вікон.

6. На вулиці обов’язково носіть сонцезахисні окуляри.

7. Під час цвітіння не варто проводити планові операції, виконувати роботу, що вимагає великих фізичних або інтелектуальних зусиль.

8. Виключіть зі свого раціону алкоголь, копченості, делікатеси, шоколад — продукти, здатні виділяти гістамін.

9. Не забувайте, що бурхливу алергічну реакцію можуть викликати антибіотики та інші ліки. Попереджайте про це будь-якого лікаря, до якого довелося звернутися за допомогою.

10. Завжди майте при собі призначені ліки — вони можуть знадобитися для екстреної допомоги, якщо ваш стан погіршиться.

Різні дерева, чагарники і трави «пилкують» у різний час. Але при цьому дотримуються майже точного щорічного графіка: з квітня по серпень щедро сіють пилок кожен у свою чергу. Якщо ви потерпаєте від сезонної алергії (полінозу або кон’юнктивіту), особливо уважно стежте за прогнозом погоди. У суху спекотну і особливо у вітряну погоду пилок летить далеко і побагато. У такі дні намагайтеся скорочувати своє перебування на відкритому повітрі. Однак і дуже волога прохолодна погода — не подарунок для алергіка, хворого на бронхіальну астму. У цей час можливі загострення. Найсприятливіші для вас безвітряні дні з високою вологістю. Саме на ці дні плануйте справи, пов’язані з необхідністю довгого перебування на вулиці.

ДОВІДКА:

Термін «алергія» ввів у медицину австрійський лікар Клеменс фон Пірке (той самий, який створив «пробу Пірке») в 1906 році. Він склав його з грецьких слів «allos» (змінений стан) і «ergeia» (здібність до дії). Але сама хвороба виникла набагато раніше, а можливо, існувала завжди. Судячи з описів, від алергії потерпали Людвіг ван Бетховен, Антоніо Вівальді, Чарльз Діккенс, Марсель Пруст і ще багато хто зі славетних, що зовсім не заважало їм бути великими. Відомо, що алергіком був і великий полководець Наполеон Бонапарт. Лікарі запевняють, що битву при Ватерлоо, з якою почався занепад його долі, він програв через напад полінозу. Дійсно, спробуйте покомандувати армією, коли з носа тече, очі сльозяться і настрій препоганий.