Чому хворіють каштани?

Йдучи вулицями Львова, часто згадую казку про гидке каченя. Ні, не подумайте, що розповідатиму про лебедів у нашому Стрийському парку. Подумки мимоволі цитую андерсенівську маму-качку («зелений колір корисний для очей...»), дивлячись на скручене коричневе листя гарних ще декілька днів тому каштанів. На жаль, каштани у Львові (як і в багатьох українських містах) лише до початку липня виглядають здоровими, тобто зеленими. А потім на листі з’являються жовто-коричневі плями, які дуже швидко набувають бурого кольору, а саме воно передчасно сохне, скручується та облітає — вже наприкінці літа дерева стоять геть-чисто голі, і дивитися на них ой як боляче...

З ІСТОРІЇ ПИТАННЯ

Про проблему мінуючої молі (Cameraria ohridella) в Україні почали говорити років із десять тому, а її масове поширення вперше виявили в районі озера Охріс, що в Македонії, ще 25 років тому. «Дивно, що з’явилася ця міль саме в Македонії, бо це ареал природного проростання каштана кінського, — розповідає доцент кафедри лісівництва Національного лісотехнічного університету України Володимир Крамарець. — Очевидно, вона звідкись прийшла, бо якби була там раніше, цю комаху мали би виявити і вивчити, адже європейські ентомологи часу не гають».

Щодо появи метелика єдиної думки немає. За однією із версій, міль мігрувала із Північної Америки, де росте кілька інших видів каштанів, зокрема той, що має жовті квіти. Існує й інша версія: міль перейшла на каштани із кленів, але не в Європі, а в Середній Азії чи Японії. До речі, зоологи за допомогою феромонних пасток (1998 року був ідентифікований та синтезований статевий феромон каштанової молі, який можна застосовувати для боротьби із шкідником) шукали Cameraria ohridella в Середній Азії, але так і не знайшли. Тому питання про походження каштанової молі наразі залишається відкритим.

Із 1986-го, долаючи кожного року по 150—200 кілометрів, метелик поступово (через Австрію, Болгарію, Угорщину, Чехію, Німеччину і Польщу) дістався й України. Ентомологи сходяться на тому, що основні шляхи його поширення — автостради, обсаджені каштаном кінським.

До Львова «агресор із крилами» залетів 2000 року. Ентомологи вищеназваних країн і раніше зверталися до галицьких колег, але наші науковці не виявляли Cameraria ohridella. «Хоча, — згадує Володимир Олександрович, — в одній із дипломних робіт 1998 року (студентка вивчала пошкодження зелених насаджень лісопарку Шевченківський гай) ішлося-таки про міни на листках каштана, але ту комаху тоді так і не ідентифікували, позаяк не було зразка».

Масової шкоди львівським каштанам листоїд завдав 2002-го. Зрештою, не тільки львівським. Невдовзі міль почала поїдати дерева в Києві та інших містах, знайдено комаху-шкідника і в Харкові, в околицях Кривого Рогу.

Скільки каштанів пошкоджено саме у Львові? Та всі! Першими ушкоджуються дерева на південних схилах, які добре прогріваються сонцем. Найбільше уражені — у парках та захисних лісосмугах навколо доріг, тобто там, де найменше прибирають опале листя. Менше пошкоджені каштани на міських вулицях, бо листя прибирають двірники, також із відкритих ділянок його здуває вітром.

Стосовно загальної кількості дерев, то їх, напевно, ніхто і не рахував, але каштанів у Львові дуже багато. Найбільші насадження — у Стрийському парку, парках «Високий Замок», «Стара стрільниця», на Личаківському цвинтарі, каштанами обсаджено й багато центральних вулиць міста. За словами Володимира Крамарця, каштан у Львові відомий понад 100 років. До речі, цікава деталь: у церкві Ольги та Єлизавети (колишній костел св. Ельжбети), що на площі Привокзальній, в обрамленні колон використані листки і плоди каштана. «Київські каштани також старі, — говорить пан Володимир, — бо в літературі є згадки, що під час Першої світової війни ченці з Лаври ховалися від призову у гілках крислатих каштанів».

ПІДКОП ІЗ КРИЛАМИ

Чому комаху назвали мінуючою? У середні віки міною називали потайний хід — підкоп під мур фортеці. Аналогічно поводиться й личинка Cameraria ohridella: угризається в листову пластинку і там розвивається, при живленні прокладаючи хід у паренхімі (основній тканині рослини, де за допомогою світла та хлорофілу синтезуються органічні речовини). Упродовж літа міль дає три покоління, якщо ж сприяють погодні умови — навіть чотири. Метелики першого покоління літають у кінці квітня — на початку травня, другого — у липні, третього — у кінці серпня-вересні. Період льоту та відкладання яєць може сильно розтягнутися. Зокрема, у Львові літ та парування метеликів на корі каштана спостерігається навіть у середині вересня, хоча нормальний розвиток личинок із відкладених у цей час яєць практично неможливий. Перезимовує міль у листі, що облетіло з дерев. Кількість її суттєво зменшується при ранніх (на початку вересня) заморозках, та хіба при аномальному потеплінні останніх років можна на це серйозно покладатися? Тим паче, що з одного кілограму сухого листя, за словами Володимира Крамарця, може виходити до 140 тис. комах.

А боротися зі шкідником нелегко...«Відомі різні методи боротьби з мінером: хімічний, із використанням феромонів (так званий статевий) та фізико-механічний, — говорить науковець. — Європейці намагаються вберегти каштани за допомогою препарату дімілін, який є згубним для мінера і вважається безпечним для людини та хребетних тварин. Польські фахівці розробили методику, що передбачає використання препарату з комерційною назвою «камеркіл»: введений у стовбур дерева, він із соками переноситься у листя і робить його отруйним, на жаль, не лише для молі, а й для людини та теплокровних тварин. Найпростішими, але й найтрудоємнішими методами боротьби є фізико-механічні. До них відносять згрібання та утилізацію опалого листя, використання клейких пасток і т.п. На мою думку, для досягнення найліпшого ефекту доречно поєднувати різні методи. Фізико-механічні заходи можуть використовуватися на невеликих площах, тому що вимагають залучення значної кількості працівників. У містах доцільно використовувати феромони в поєднанні із інсектицидами контактної дії. При застосуванні діміліну, який дає найкращі результати при обробці яйцекладок та личинок першого віку, феромон можна використати для нагляду за появою перших дорослих особин після зимівлі та відразу ж починати обробку. Інсектициди системної дії слід використовувати при обробці дерев каштана кінського у придорожніх лісосмугах». До речі, додає В. Крамарець, європейці не дуже схвалюють застосування хімічних препаратів: «Це вигідно фірмам, які виробляють і торгують тією хімією, але сутужно для бюджету міста і не цілком безпечно для довкілля. Крім того, є думка, що ці хімікати, знищуючи міль, нищать і корисних комах, які є її природними ворогами». Частково дають собі раду із Cameraria ohridella німці: у них опале листя закладають у так звані біогенератори, де відбувається природне перегнивання рослинних решток і харчових залишків. У біогенераторах тримається температура (понад 60 градусів), за якої всі лялечки гинуть. Отже, утилізуючи листя, німці одночасно отримують біогаз, який використовують для опалення, підігріву тощо, та перегній, який застосовують як органічне добриво.

ЯК НЕ З’ЇСТЬ, ТО ПОНАДКУШУЄ?

— За який проміжок часу міль може знищити дерево?

— Мінер з’явився не так давно, тому чітко на це питання вам ніхто не відповість.

— Чи є країна, де каштанову міль подолано?

— Нема. Наразі все — на рівні дослідів. Основні зусилля ентомологи скеровують на боротьбу з поширенням першого покоління Cameraria ohridella. До слова, міль ушкодила такі великі площі каштанів, що в Європі з нею «воюють» тільки у місцях масового відвідування населення.

— Може, варто вирубувати заражені дерева і насаджувати інші — звичайно, не каштани?

— Є пропозиції замінити каштан кінський на інші види, зокрема на каштан американський або на їх гібриди із каштаном кінським. Однак листки, пошкоджені мінуючою міллю, набувають коричневого кольору та скручуються тому, що на поверхні мін розвивається грибок, який є збудником бурої плямистості листків каштана. Цей гриб швидко уражає також листки американських видів каштана. Тому, замінивши один вид на інші, ми можемо спровокувати масовий розвиток не менш небезпечної хвороби. Якщо все ж говорити про заміну, то варто орієнтуватися на місцеві види дерев, які добре зарекомендували себе в озелененні, — липи, клени та ін. А вирубування каштанів не вирішить проблеми, бо замінити таку кількість дерев досить складно...