Чи міг Діккенс характеризувати Сталіна словами Леніна?
А може, навпаки: це останній скористався готовою характеристикою літературного героя, не надто вдаючись до її опрацювання? Хоч як би там було, а читаєш оповідання Чарльза Діккенса «Прогулянка на пароплаві», і раптом охоплює дивне й химерне відчуття, що готуєшся до семінарського заняття з історії партії, яке присвячене останнім працям вождя світового пролетаріату. Настільки співзвучними є образи авантюристів: вигаданого англійського — Персі Ноукса й реального більшовицького — Йосипа Сталіна!
Втім, пригадайте спершу, як саме у відомому «Листі до з’їзду» характеризував Володимир Ленін свого «партайгеноссе», котрого якраз мали обирати на генсека... А коли вже поновили в пам’яті призабуте, то прислухайтесь, як ще один образ безсмертного Чарльза — Александер Брігс — безуспішно намагається відмовити своїх знайомих від обрання згаданого вище Персі Ноукса організатором пікніка (те, що не маємо україномовного перекладу, а лише російський — може, й на краще): «Мистер Александер Бригс высказался против внесенного предложения. Он высоко ценит личные качества мистера Перси Ноукса, но сомневается, разумно ли облекать его столь неограниченной властью. Он не уверен, что на посту председателя мистер Перси Ноукс проявит должное благородство, беспристрастие и честность; однако он убедительно просит не усматривать в его словах хотя бы малейшего намека на неуважение к особе мистера Перси Ноукса... Вопрос был поставлен на голосование, и так как против был подан только один голос, мистер Перси Ноукс оказался избранным и по праву занял место председателя».
Зрозуміло, що наслідки обрання містера Ноукса й товариша Сталіна не піддаються жодному зiставленню: перший просто зіпсував відпочинок декільком добропорядним родинам, а другий... мільйонам укоротив життя.
Але ми не про те. Звідки ця дивна схожість раннього Діккенса й пізнього Леніна? Невже воістину думки витають у повітрі?
