Чи стане Україна полярною державою?
Яхта «Купава» взяла старт від маленького, майже непомітного на фоні осіннього пейзажу, дніпровського причалу Київського крейсерського яхт-клубу. Команда поспішала: на першому дніпровському етапі антарктичної експедиції рейсу перед виходом у Світовий океан необхідно пройти чотирма дніпровськими морями і подолати шлюзи, які ось-ось зачиняться на зиму. Дніпровський етап, власне, став етапом ходового випробуваннями яхти та її обладнання.
Капітан яхти — Бондар Ю.В. має 40-річний стаж яхтсмена й досвід плавання в морях і океанах. Два інші члени команди Зубенко Андрій і Деймонтович також яхтсмени з десятирічним стажем в морях і океанах. В антарктичній експедиції на борту яхти також бере участь кінорежисер Ільєнко Михайло — відомий український кінорежисер.
Унікальну антарктичну експедицію «Купави» організовано за ініціативи Київського крейсерського яхт-клубу та Всеукраїнської громадської організації «Полярна академія України» і за підтримки Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління.
Традиційно Україна в історичному минулому, включаючи й радянські часи, за масштабами участі її громадян в полярних науках і полярних експедиціях була полярною державою. На полярних картах викарбуване не одно відоме українське прізвище: Брусилов, Сєдов, Омельченко, автор Гімну України — Чубинський. В усіх радянських полярних експедиціях в Арктику й Антарктику працювали українські вчені-полярники. Від українських портів стартували потужні китобійні флотилії «Слава» та «Радянська Україна». Знамениті антарктичні всюдиходи «Харківчанки» та легендарні полярні літаки починали своє життя в Україні. Сьогодні ці історичні надбання повинні бути гордістю України.
Антарктида манить і гіпнотизує. Тому й сьогодні дух апасіонаріїв бентежать самобутні шляхи до далекої Антарктиди. Не приховують свої амбітні наміри щодо шостого континенту і цілі держави.
Міжнародне визнання більш ніж 160 країнами світу Міжнародної конвенції з морського права 1982 року викликало новий якісний сплеск вивчення і намірів використання не тільки Світового океану а й гігантських територій Полярних регіонів — Арктики й Антарктики.
Черговий геокосмічний цикл потепління змінює геостратегічну динаміку Полярних регіонів і враховується в планах геостратегічних змін на Планеті, може сприяти відкриттю нових торгових маршрутів, закріпленню нових інтересів держав у Полярних регіонах. Головний стимул — можливість поліпшення доступу до живих та мінеральних ресурсів Арктики і Антарктики. Динамічні кліматичні зміни в Арктиці стимулюють прагнення транспортних і ресурсодобувних компаній отримати доступ до багатств континентального шельфу арктичних морів і до північних морських шляхів.
Сучасні біотехнології вже здатні здійснити революцію в арктичних і антарктичних морях. Також реальним є створення організмів, адаптованих для умов полярних морів. Приміром одна самка кита чи антарктичного тюленя, пройшовши біотехнологічні процедури, зможе народжувати на рік десятки морських «телят». Тому провідні антарктичні держави, керуючись нормами і положеннями Міжнародної конвенції з морського права 1982 року, заявляють в ООН свої права на антарктичний шельф та його акваторії зважаючи при цьому на те, що однією з головних ознак формування нового міжнародного режиму в Світовому океані, є перехід до прибережних та навколо острівних марі культурних технологій, зокрема розведення промислових риб. Антарктичні моря з такої точки зору є найперспективнішими біотехнологічними полігонами для масштабного продукування живих антарктичних ресурсів.
Тому на досить тривале майбутнє головними арктичними і антарктичними мотивами полярної діяльності держав залишаються територіальні та ресурсні мотиви. Для їх реалізації застосовуються всі засоби — навігація в полярних морях, авіаційна та морська логістика, аерокосмічні методи, геологічні і геофізичні методи розвідки мінеральних ресурсів, інтенсивні широкомасштабні біологічні дослідження, тощо. При цьому найголовнішою компонентою є науково-інформаційна та технологічна діяльність на перспективу. Ефективний контроль полярних територій замінюється на ефективний екологічний контроль полярних геосфер, зумовлений глобалістичними доктринами. Звичайно нові масштабні біотехнології будуть здійснюватись в рамках міжнародного співробітництва на засадах міжнародного полярного права. Так одним з міжнародних біотехнологічних полігонів може стати архіпелаг Шпіцберген, який розташований в районі арктичної рибної житниці — Баренцевого моря.
На сьогодні 46 держав світу приєднались до Паризького договору 1920 року про Шпіцберген. Серед них України, на жаль, немає. Маючи свої історичні, географічні і економічні арктичні вектори Україна не бере участі в дуже актуальних арктичних міжнародних програмах. В той же час в Арктиці реально на практиці здійснюється і відшліфовується найрізноманітніша діяльність держав — наукова, промислова, екологічна, військова і геополітична. Міжнародне полярне право — розвивається і вдосконалюється. В Арктиці формується новий міжнародний порядок.
Відомо, що в Арктиці, і в Антарктиці активізували діяльність одні і ті ж провідні держави світу. Це стимулювало бурхливий розвиток біполярних проектів під час проведення Третього Полярного Року в 1987—1988 рр.
Найголовнішою метою Системи антарктичного договору на сьогодні та на майбутнє є збереження екологічної рівноваги в антарктичних екосистемах. Тому нові норми міжнародного арктичного і антарктичного права розроблюються виходячи з потужних екологічних концепцій.
На туристичних і логістичних антарктичних суднах вже заборонено використання важкого пального. На черзі, як свідчать останні наради КСДА, заборона в Антарктиці забруднюючих енергоджерел. Тому нині відбувається енергетичне переозброєння антарктичних станцій.
Як відомо в 1960 році США установили на своїй антарктичній станції Мак Мердо експериментальний 1,8-мегаватний pressurized-water реактор Nukey Poo. Виробництво енергії розпочалося в липні 1962 року і продовжувалось чотири роки — це був своєрідний рекорд. Хоча протягом всього періоду його експлуатації часто виникали дуже серйозні проблеми, а експеримент назвали дуже дорогою помилкою, проте це був дуже вагомий і важливий досвід використання ядерної енергії в Антарктиді та досвід тривалої експлуатації ядерного реактора в умовах Антарктиди.
Варто зазначити, що за Антарктичним договором заборонено будь які випробування ядерних вибухів та складування ядерних відходів в Антарктиді, але не заборонено використання ядерної енергії в Антарктиді.
В найближчому майбутньому на черзі — створення принципово нових невибухових і екологічно безпечних ядерних реакторів, так званих реакторів Феоктистова. Вони можуть здійснити технологічний переворот в багатьох галузях промисловості і науки. Завдяки своїй абсолютній екологічній безпеці і чистоті такі реактори можна буде використовувати в Антарктиді і Арктиці. На їх базі вже розроблюються нові технології і технічні засоби для прямої контактної розвідки глибинних надр Землі та промислового видобування мінеральних ресурсів без шахт і кар’єрів.
Четверта НТР створила новий об’єкт власності — не землю, не заводи з їх обладнанням, а інформацію. Всі попередні НТР супроводжувались жорсткими збройними конфліктами. Нині епоха інформаційних війн. При цьому однією з найгостріших проблем на Планеті стала проблема впливу вчених на політичні рішення що стосуються Полярних регіонів.
На сьогодні вже визначаються наукові і політичні критерії за якими можна оцінити реальний рівень арктичного, антарктичного чи біполярного статусу тієї чи іншої держави.
Нині в Арктиці, окрім приарктичних держав, уже офіційно діють 12 неприарктичних держав світу, нові міжнародні урядові й неурядові організації і нові консолідовані сили Євросоюзу із власним концепціями освоєння Полярних регіонів. В Арктиці триває нарощування військового потенціалу НАТО та Росії. Діяльність держав в Арктиці й Антарктиці є важливим робочим інструментом за допомогою якого сьогодні реалізуються їхні зовнішньополітичні інтереси і реально відпрацьовуються чисельні аспекти полярної діяльності — геополітика, міжнародне екологічне право, делімітація кордонів, міжнародне морське право, міжнародне полярне право, видобування живих та мінеральних ресурсів, військова діяльність в Арктиці, новітні екологічно безпечні технології розвідки і видобування нафти і газу, відновлення антарктичного китобійного промислу.
Динаміку нинішньої епохи в дослідженнях та освоєнні полярних регіонів Планети інтенсивно стимулюють знакові події в перебігу міжнародної полярної діяльності: створення принципово нових університетських програм з міжнародного полярного права — Третій Міжнародний полярний рік, формування нового міжнародно-правового порядку в Арктиці на рубежі 2012 року.
Незважаючи на антарктичний досвід, Україна залишається державою з невизначеними офіційно політичними, економічними і науковими інтересами й пріоритетами в Полярних регіонах. В Україні відсутній державний науково обѓрунтований документ, який мав би визначати основи офіційної державної політики України в Антарктиці й Арктиці. Реально Державна програма наукової діяльності України в Антарктиці є набором «вільних» наукових тем інколи без антарктичного змісту. Результати такої наукової діяльності не здатні наповнити політичні та дипломатичні пакети базовими даними для повноцінної участі України, в новій вибудові міжнародних дипломатичних «маневрів» в Арктиці й Антарктиці.
Наша держава не має офіційної державної доктрини в сфері національної антарктичної діяльності, розробленої на основі фундаментальної філософії полярної діяльності, в основу якої покладено життя людини, держави та Планети. Антарктична діяльність в Україні не спрямовується на розв’язання політичних, економічних, технологічних, енергетичних та інших проблем національного престижу і не орієнтується на освоєння унікальних середовищ антарктичних геосфер та їх властивостей для їх технологічного, економічного та геополітичного використання з метою забезпечення міжнародного авторитету України та її національної безпеки, отже і не відповідає новим викликам часу. В новій концепції антарктичної програми України на 2011—2020 рр., повинні бути закладені принципи організаційної реструктуризації та технологічної комерціалізації антарктичної діяльності з метою створення умов для міжнародної реалізації нових технологій, використання особистого досвіду полярників, та налагодження співробітництва з міжнародними та національними державними і приватними фінансовими й іншими структурами. Не зважаючи на невизначеність державних полярних інтересів і пріоритетів України в концепції повинні бути врахованими фундаментальні державні документи, зокрема: Морська доктрина України, Програма України з освоєння Світового океану, Енергетична стратегія України на період до 2030 року та інші.
Вже очевидною є необхідність розпочати діяльність України в Арктиці. Адже Україна зазнає прямих екологічних, метеокліматичних і економічних впливів арктичних процесів внаслідок її географічного розташування. Для посилення свого полярного статусу Україна на засадах міжнародного полярного права має приєднатись до важливих міжнародних договорів і долучитися до роботи у впливових міжнародних урядових та неурядових арктичних організаціях, стати врешті-решт новою арктичною державою-суб’єктом. Ефективна участь України в геополітичних, екологічних та промислових проектах може здійснюватися лише шляхом правильного вибору стратегічних партнерів, застосуванням «асиметричних» не дорогих і швидкодіючих наукових технологій для вивчення мінеральних і живих ресурсів, глобальних і небезпечних полярних процесів.
Сьогодні ціна полярних питань найвища за всю історію полярних досліджень. Полярні держави інтенсивно закріплюють свої історичні територіальні права першовідкривачів, права на першість експедицій та інших акцій, географічно прив’язують свої наукові внески до антарктичних і арктичних територій. Українська ж антарктична діяльність має обмежений характер виключно в районі власної станції.
Для повноцінної реалізації своєї антарктичної та арктичної діяльності необхідно створити спеціальний науковий заклад на кшталт «Українського інституту екологічних проблем Арктики й Антарктики».
Створення такого інституту зі спеціальним статусом сприятиме удосконаленню механізмів державного регулювання в сфері антарктичної й арктичної діяльності в Україні та розвивати до рівня міжнародного впровадження своїх новітніх технологій в Полярних регіонах і зберегти висококваліфікований потенціал кадрів.
Першим напрацюванням у діяльності інституту має бути офіційний науково обѓрунтований програмний документ «Національні інтереси та полярні дослідження України. Основи для практичної діяльності».
На сьогодні всебічна діяльність держав світу в Арктиці й Антарктиці набула глобального, загальнолюдського значення. Антропогенні навантаження в Арктиці можуть призвести до незворотних екологічних і кліматичних процесів. Як наслідок, полярна діяльність держав набула і геополітичного значення. Центральною проблемою і умовою світової діяльності в Полярних регіонах планети є глобальна екологічна безпека. Екологічні проблеми вирішуються багато профільним чином — це екологічний моніторинг, міжнародне екологічне право, екологічно безпечні технології, міжнародні угоди та дії на випадок ліквідації наслідків екологічних катастроф і багато іншого.
Нині Україна має історичну можливість на засадах міжнародного полярного права долучитися до міжнародної діяльності в Арктичному регіоні, участі в роботі впливових міжнародних урядових та неурядових арктичних організаціях і стати новою арктичною державою-суб’єктом.
Володимир ВАЩЕНКО, доктор фізико-математичних наук, зав. кафедрою сталого розвитку, змін клімату і впровадження чистих технологій Державної екологічної Академії післядипломної освіти і управління, учасник і керівник українських і міжнародних арктичних та антарктичних експедицій
