Демократи, Мілош та «2, 4, 24»
Завтра у Львові стартує виставковий проект «Майстерня Документа-2013»
Львів’яни зустрічають осінь по-особливому — крізь дзеркало фотографії. У місті розпочинається мистецький проект, який показує відмінні підходи до того, що Сьюзен Зонтаг назвала «колекціонуванням світу» — до документування засобами фотографії суспільних чи особистих подій та об’єктів. Складається проект із трьох показів визнаних майстрів польської фотографії — Яцека Дзячковського, Войчеха Пражмовського та Кшиштофа Войчеховського.
«МІЛОШ. ТУТЕШНІЙ»
Відомий майстер креативної фотографії Войчех Пражмовський, котрий подолав кілька тисяч кілометрів подорожей, відзняв тисячі кадрів документа, зібрав безліч матеріальних «доказів» і «проб», з невимушеною легкістю відтворює відлеглі у часі та просторі події, стани й відчуття, кольори, смаки, запахи та краєвиди. «Пражмовський переплітає знані й не дуже факти з життя майбутнього Нобелівського лауреата, письменника Чеслава Мілоша, досліджуючи місця, де він мешкав, переживаючи заново дрібні події, самотужки, дослівно крок за кроком, відтворюючи щоденні ритуали свого героя і переплітаючи їх з долями й місцями своїх батьків, яких молодість і зустріч, найбільш доленосна для самого художника, відбулися власне у Литві», — зазначає куратор проекту «Майстерня Документа-2013» Андрій БОЯРОВ. На художній виставці «Мілош. Тутешній» можна буде побачити матеріальні артефакти і навіть реальні проби ґрунту з десятків місць, що їх відвідав автор у Литві та Польщі.
«2, 4, 24»
Радикально інший підхід у дослідженні дійсності має Кшиштоф Войчеховський — аскетичний і невибагливий у засобах — його знімки виконані в техніці традиційної чорно-білої фотографії, статичні й конкретні в композиції, виконані здебільшого у невеликому радіусі щоденних рутинних дій або звичних прогулянок. «Проект Войчеховського «2, 4, 24», як і вся його творчість, ставить за мету докладно дослідити на відносно простому матеріалі звичайних об’єктів і дій, складові їхніх сутностей і сутностей їх сприйняття — течії часу, зміну простору, а також самого інструменту цього аналізу — фотографії», — продовжує Андрій Бояров.
Треба додати, що цикл «24» (або «Самурайські колекції») матиме у Львові свою прем’єру й буде показаний разом із класичною вже серією «Трівіа» («4») та іншою серією «множин» — «Подвійні знімки» («2»). Проект «2, 4, 24» є вагомою сторінкою у великій книзі історій польського постконцептуального мистецтва і фотографії зокрема.
Про ширший контекст творчості Кшиштофа Войчеховського та інших потужних постатей концептуального руху в польському мистецтві розкаже після вернісажу в галереї «Єфремова, 26» куратор фотографії та відеомистецтва у Центрі сучасного мистецтва у Варшаві, фоторедактор «Газети Виборчої» Марек ГРИГЄЛЬ.
«ДЕМОКРАТИ»
Однак чільною подією проекту стане серія «Демократи — Львів, 2004» Яцека Дзячковського. Напередодні помаранчевої революції в Україні автор виконує у Львові близько трьох сотен чорно-білих портретів людей у повний зріст, приоздоблених помаранчевою символікою — її художник розмалює на чорно-білих знимках уже пізніше у варшавський майстерні, нічого не додаючи, крім оранжевого кольору. «Тут Дзячковський з легкістю передбачає назріваючий «вирішальний момент» нашої історії, ніби оминаючи головні події та місця — майдани Києва та Львова, вир емоцій та піднесення настроїв, рух натовпів і прапорів, — розповідає Андрій Бояров. — Образи, на відміну від звичних нам яскравих документів із листопада-грудня 2004-го, статичні й не вихоплюють із маси особливо «гарних» осіб, з «європейською» зовнішністю — він здається лише, дослівно і метафорично, зупиняє пересічних людей у безслівному запитанні про очікування, можливості і майбутнє. У їхньому потенціалі, майбутньому виборі та діях якраз і міститься сила цих зображень, їхній «неочевидний» зміст».
Дев’ять років по тому ці світлини й ті, хто на них зображений, повертаються на вулиці Львова: проект «Майстерня Документа-2013» передбачає розміщення знімків у повний зріст на стінах у центральній частині міста. Вони можуть спонукати до спогадів та оцінок часу і подій, що минули, але повертаються й питання, поставлені Яцеком Дзячковським через свої твори, як і його побажання: «...щоб такий момент ще настав — і в Україні, і в моїй країні — Польщі». Ідеться не про щось інше, як перманентний момент свідомого вибору та відповідальних дій.
