«День» оголошує конкурс «Даєш кращий лозунг сучасності!»
Кожний час народжує свої лозунги та заклики. Певна історична ситуація викликає миттєву реакцію в цій короткій, стислій формі.
Спочатку схема була проста: пишеться сердите дієслово типу «Даєш...», або «Геть...», а потім власне сама вимога. Наприклад, «Геть самодержавство!» або «Даєш свободу слова!» (свободу справи ще жодна людина не попросила).
А народ, природно, увесь час чогось хотів, починаючи з того, щоб заборонили роздільне навчання (за статтевою ознакою) школярів і закінчуючи закликом до повалення царів.
Поступово мистецтво заклику стало різноманітнішим. Воно навіть стало втягувати в себе художні твори. Початок цьому поклав рядок Блока з поеми «Дванадцять» — «Революционный держите шаг, неугомонный не дремлет враг!». Далі упрігся поет Маяковський і народив безсмертний слоган: «Ешь ананасы, рябчиков жуй, день твой последний приходит, буржуй!». (За наших часів винахідливі КВКашники радикально змінили його значення, усього лише пересунувши крапку. А саме: «Ешь ананасы, рябчиков жуй, день твой последний. Приходит буржуй!»). Повністю розбазаривши свою «дзвінку силу поета» заради «атакуючого класу», «Владім Владімич» цілих три роки штампував так звані вікна РОСТА (Російське телеграфне агентство). Громив на плакатах Юденича, куркуля і попа, ілюструючи все це малюнками. Зрештою, його поетичний геній скотився до побутових двовіршів: «Граждане, будьте культурны, не плюйте на пол, плюйте в урны!». (Наприклад, Мандельштам не потягнув цю лозунгову творчість, хоча свого часу він отримав завдання особисто від Н.К.Крупської).
У сталінські роки лозунги і заклики були поставлені на конвеєр. Одні з них підвищували продуктивність у дусі — «Даєш п'ятирічку за чотири роки!». Інші писалися у зв'язку з діяльністю «шкідників»: «Товариш, пильнуй! Ворог не дрімає!» або «Будь на варті — шпигун за твоєю спиною!».
За «відлиги» ми кинулися за Штатами. Найпопулярнішим лозунгом був «Наздоженемо і переженемо Америку!». Хоча самі ж стверджували, що вона «стоїть на краю безодні». Дотепники тут же поєднали ці дві тези: «Наздоженемо і переженемо Америку, яка стоїть на краю безодні!». У цьому полягала чудова місія народу — показати абсурдність закликів влади.
У спокійно-застійні часи лозунги стали ще безглуздішими, наприклад «Економіка має бути економною». Публіка це розуміла по-своєму: все зайве з виробництва тягни до себе додому.
І зараз, за часів незалежної України, лозунги продовжують зомбувати мізки громадян (хоча вже нарівні з рекламою). Народ, щоб висловити можновладцям все, що нагромадилося, давно у виразах не соромиться. Користується, як-то кажуть, широким спектром лайок: від легенького «Президент — козел!» до грізного — «Відповісте, відщепенці, за геноцид українського народу!».
Один iз наших авторів, Віктор Кулішенко, пропустивши крізь себе цей потік «народної свідомості» (оскільки з деяких пір влада облишила це пусте заняття: складати заклики), відобразив його у вигляді жартівливого колажа, що зображає суперечливий стан нашої безцінної батьківщини.
Надихнута його працею, газета «День» вирішила оголосити конкурс серед читачів на «найзабійніший» лозунг нашого часу. На трьох переможців чекають заохочувальні призи! Творіть — вас почують!
